Фільм знято за мотивами автобіографічної повісті Осипа Турянського.
Узимку 1915 року, під ударом німецько-австрійського війська серби покинули свій край і забрали із собою всіх бранців, 60 000 чоловік, і погнали їх на албанський “шлях смерті”. В албанських горах, нетрях від голоду, холоду й душевного болю загинуло 45 000 бранців. Убивши конвоїра, вісім полонених товаришів відійшли від “шляху смерті” й зупинилися над проваллям. Понад десять днів вони нічого не їли, тому сил іти далі не було. Їм залишалося сидіти серед скель, окутаних морозом, і чекати лише на чудо…