За однойменною повістю Анатолія Алексіна.
Показуючи фотографію свого класу внучці, класний керівник Віра Матвіївна не змогла пригадати нічого хорошого про Ваню. Він не відзначався в навчанні, а його розіграші були не до душі оточуючим. Вчителька не змогла побачити у ньому залізний стрижень, проте він проявив себе під час Великої вітчизняної війни, на якій її підопічний героїчно загинув у бою.