Державне агентство України з питань кіно

Автор: usfa_admin

  • 25 кінопоказів українського авторського кіно разом з Arthouse Traffic у межах Національного туру «Кіно заради Перемоги!»

    25 кінопоказів українського авторського кіно разом з Arthouse Traffic у межах Національного туру «Кіно заради Перемоги!»

    Упродовж 2025 року та першого півріччя 2026 року в межах Національного туру «Кіно заради Перемоги!» за підтримки кінокомпанії Артхаус Трафік відбулося 25 кінопоказів у Київській, Черкаській, Запорізькій та Одеській областях та місті Києві.

    Українське кіно побачили військовослужбовці Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, курсанти військових навчальних закладів, внутрішньо переміщені особи та жителі громад.

    До програми увійшли стрічки «Бачення метелика», «Мирні люди» та «2000 метрів до Андріївки» — фільми, які допомагають осмислити досвід війни, говорити про її наслідки та людські історії мовою сучасного українського кіно.

    Особливо важливими стали покази за участю творців фільмів і кінознавців. Після переглядів глядачі мали змогу поспілкуватися з оператором Алексом Бабенком, режисером Артуром Акопяном та кінознавцем Ярославом Підгора-Гвяздовським.

    Такі зустрічі роблять кінопокази простором для діалогу, підтримки та спільного осмислення пережитого.

    Кінопокази Національного туру «Кіно заради Перемоги!» організовано Асоціацією «Дивись українське!» у співпраці з Головним управлінням комунікацій Збройних Сил України.

    Проєкт реалізується за ініціативи Офісу Президента України, Державного агентства України з питань кіно, Асоціації «Дивись українське!», за підтримки Фонду «МХП-Громаді», у співпраці з Генеральним штабом ЗСУ, за сприяння Міністерства оборони України, обласних військово-цивільних адміністрацій, Національної гвардії України, Національної поліції України.  

  • День Української Державності: інформаційна довідка

    День Української Державності: інформаційна довідка

    День Української Державності відзначається 15 липня. Свято символізує тяглість і спадкоємність понад тисячолітньої історії України. Його головний зміст – вшанування всіх етапів нашого державотворення, утвердження цивілізаційного європейського вибору та єдності нації в умовах боротьби за незалежність проти споконвічного ворога.

    День Української Державності – це нагадування, що нашій державі насправді не 35 років. Наша державність має понад тисячолітню історію. Від Русі та козацтва до Української Народної Республіки і сучасної України – ми єдина зв’язка поколінь, які творили цю землю.

    Сьогодні ми не просто згадуємо історію, ми захищаємо її майбутнє.

    Понад тисячоліття державотворення.

    Українська державність не розпочалася у 1991 році. Її витоки сягають середньовічної Русі, яка була потужним європейським політичним та культурним центром. Відлік ведеться від перших форм державності, що були визнані на міжнародному рівні ще у X столітті.

    Українська традиція державотворення має тисячолітню історію і бере свій початок від утворення Давньоруської держави у ІХ столітті. Саме у Княжу добу сформувалася давньоукраїнська мова, зародилася перша самоназва нашого народу – «руси», «русичі», «русини», нашою абеткою стала кирилиця. Із тих часів походить наш національний герб – тризуб, назва грошової одиниці – гривня, з 1187 року нам відомо використання слова «Україна». Не росія, а Україна є повноправним спадкоємцем державної і культурної традиції Русі.

    Герб (Тризуб), Прапор та Гімн України – це не новостворені символи, а історичні святині нашого народу, що гартувалися століттями боротьби за свободу.

    Цивілізаційний вибір та європейська інтеграція.

    Сьогодні також День Хрещення Київської Русі-України. Сьогодні ми вшановуємо пам’ять князя Володимира Великого. Саме охрещення ним Русі у 988 році остаточно інтегрувало нашу державу у європейський культурно-політичний простір.

    Хрещення Русі київським князем Володимиром Великим стало найбільш епохальною подією у вітчизняній історії. Прийняття християнства знаменувало прийняття народом і державою не тільки найвищих етичних і моральних норм, а й обумовило докорінну зміну світогляду, розквіт освіти та культури, формування єдності народу, розробку першого кодексу законів, карбування власної монети. Окрасою і візитівкою столиці досі залишаються побудовані тоді шедеври архітектури світового рівня – Софіївський собор, Києво-Печерська лавра, визначні пам’ятки в інших містах України.

    Отже, наш європейський курс – це не тренд останніх років чи десятиліть. Це вибір, зроблений ще у 988 році Володимиром Великим. Хрещення Русі інтегрувало нас у європейський культурний та політичний простір понад десять століть тому. Ми повертаємося в європейську родину, де завжди був наш дім.

    Сьогоднішній рух України до повноправного членства в Європейському Союзі та НАТО – це логічне повернення до наших історичних і геополітичних витоків.

    Зв’язок епох.

    Українська державність – це безперервний ланцюг подій.

    Сучасна Україна є спадкоємицею державних традицій багатьох епох: Русі, Галицько-Волинського князівства, Української козацької держави (Війська Запорозького), Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Карпатської України.

    З часу прийняття християнства Русь перестала сприйматися іншими християнськими державами як варварський простір та увійшла до сім’ї цивілізованих країн та спільної європейської цивілізації. Більше того, за часів Володимира Великого та Ярослава Мудрого Русь стала однією з наймогутніших держав Європи з високим для того часу рівнем життя, освіти та культури.

    Давньоруська державна традиція знайшла своє продовження у Галицько-Волинському князівстві, у певних формах зберігалася у Великому князівстві Литовському, яке часто називали Литовська Русь.

    Надалі ідею відродження власної державності підхопило українське козацтво. Під час Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького вдалось створити Українську козацьку державу з власними кордонами, органами влади, адміністративно-державним устроєм, військом та зовнішньою політикою. Хоча ця держава була розділена згодом між московією та Річчю Посполитою, але значні елементи державності українці змогли зберегти у вигляді козацьких автономій з другої половини ХVІІ до другої половини ХVІІI століття.

    На початку ХІХ століть здавалося, що руйнування Запорозької Січі та знищення українського козацтва як стану, закріпачення селянства та суцільна русифікація призведуть до цілковитого зникнення українського етносу. Але знову, як той чарівний птах Фенікс, український народ воскресав із попелу.     А разом із ним воскресала й ідея власної державності. Українське національне відродження ХІХ століття підготувало ґрунт для відродження Української держави у 1917–1921 роках.

    Коли ж Перші визвольні змагання завершилися невдачею, нація знову не склала рук. Розпочалися Другі визвольні змагання 1938–1950 років. Напередодні і в часи Другої світової війни Український народ неодноразово намагався відродити свій суверенітет.

    У цей період боротьби за свою суб’єктність українці зазнали величезних втрат, але в плани наддержав не входило існування незалежної Української держави.

    Проте боротьба і жертви не були даремними. На подвигах попередників виросли нові покоління борців за волю. Зрештою 1 грудня 1991 року на Всеукраїнському референдумі 90 відсотків голосів було віддано за підтримку Акта проголошення незалежності України, ухваленого Верховною Радою України 24 серпня 1991 року, який став точкою відліку сучасної державності.

    Зрозуміло, що мирний і поступальний розвиток молодої держави не сподобався російським імперцям. Коли всі політико-економічні спроби знищити новітню українську державність зазнали краху, рашисти з 2014 року вдалися до збройної агресії. Путінський режим заперечує не тільки існування України як суверенної держави, а й існування українців як окремого етносу. 24 лютого 2022 року розпочалися визвольні змагання за саме існування української нації.

    Боротьба за суверенітет, вдячність захисникам та спільна відповідальність.

    Українська державність нині відстоюється на фронті та в тилу.

    В умовах повномасштабної війни День Державності України – це день національної мобілізації, стійкості та єдності навколо захисту суверенітету. Головними гарантами збереження української державності є Сили оборони України, які стримують російського агресора. Сьогоднішнє свято є днем вшанування мужності сучасних Захисників і Захисниць, а також світлої пам’яті всіх поколінь борців за волю України, які віддали життя за її незалежність.

    Історія українського державотворення нероздільно пов’язана із розвитком українського війська та національними військовими традиціями. Захисники нашої державності є нащадками воїнів-русичів, козаків, січових стрільців, вояків УПА.

    Сучасні Збройні Сили України та інші силові структури захищають суверенітет, незалежність та державність України і доводять, що українці – народ-родина, народ-військо, армія сміливих і незламних.

    Державність – це не лише інституції, це кожен громадянин, який своєю працею, службою, волонтерством та громадянською позицією рятує та зміцнює країну.

    Збереження суверенної, соборної та демократичної України є найвищим національним пріоритетом і обов’язком кожного українця перед майбутніми поколіннями. Державність – це усі ми. Кожен громадянин є частиною держави, а її збереження сьогодні є головним національним завданням.

    Сучасний вимір свята.

    Перенесення дати свята (у зв’язку з переходом Православної церкви України та УГКЦ на новоюліанський календар) є важливим елементом деколонізації національної пам’яті та остаточного розриву з російськими імперськими історичними міфами. (У 2023 році День Державності України відзначався 28 липня, але вже з 2024 року – 15 липня).

    Досвід минулих століть показав, що власна держава – це єдиний спосіб забезпечення фізичного існування і запорука стабільного розвитку та єдності нації. Очевидно, що впродовж усього свого історичного шляху український народ завжди виявляв бажання і чин здобути власну Українську Самостійну Соборну Державу.

    Сьогодні, в умовах повномасштабної війни, День Державності України набуває особливого значення. Маємо чітко усвідомлювати: ворог воює не просто за території, а проти нашої ідентичності, йому потрібне повне знищення України як держави.

    Проте державність, яка витримала понад десять століть випробувань, неможливо знищити. Вона живе в кожному українцеві, який тримає зброю, волонтерить чи просто чесно працює на своєму місці

    У нашій Конституції не просто так сказано: «Верховна Рада України від імені Українського народу… виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення… усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями… приймає цю Конституцію – Основний Закон України».

    Отже, сучасна Україна живе не з дозволу супердержав чи міждержавних альянсів, а з поєднання ласки Божої з волею української нації.

  • 15 липня День Української Державності – День хрещення Київської Русі – України.

    15 липня День Української Державності – День хрещення Київської Русі – України.

    День Української Державності — це нагадування про тисячолітню історію українського державотворення, незламність нашого народу та безперервність традицій, що формували й утверджували Україну як незалежну європейську державу.

    Цей день об’єднує покоління українців навколо спільних цінностей — свободи, гідності, відповідальності та любові до Батьківщини. Саме завдяки цим цінностям Україна сьогодні продовжує боротися за свою незалежність, захищати власну ідентичність і будувати майбутнє.

    Українське кіно є важливою складовою цієї державності. Воно зберігає історичну пам’ять, розповідає світові правду про Україну, формує національну свідомість та зміцнює нашу культурну ідентичність.

    Бажаємо єдності, сили, віри в Перемогу та миру на рідній землі.

    Слава Україні!

  • Запрошуємо на онлайн-подію «Eurimages: дорожня карта успішної заявки та можливості підтримки українських проєктів»

    Запрошуємо на онлайн-подію «Eurimages: дорожня карта успішної заявки та можливості підтримки українських проєктів»

    4 серпня 2026 року о 12:00 Державне агентство України з питань кіно спільно з Фондом Ради Європи «Єврімаж» (Eurimages) запрошують представників української кіноіндустрії на онлайн-зустріч, присвячену відкриттю нового аплікаційного циклу програми Eurimages Co-production Support.

    Захід буде корисним продюсерам і командам, які працюють над міжнародними копродукційними проєктами або планують подавати заявки на підтримку Eurimages.

    Захід стане практичним путівником для заявників до Eurimages. Учасники дізнаються про умови конкурсу, можливості отримання фінансової підтримки від €50 000 до €500 000, а також про інші програми та інструменти Eurimages, доступні українським проєктам на різних етапах їх реалізації.

    Під час зустрічі учасники отримають практичні рекомендації щодо підготовки успішної заявки, дізнаються, як оцінюються проєкти, які критерії є визначальними, яких помилок варто уникати та як підвищити шанси на отримання підтримки.

    Спікером заходу стане Серхіо Гарсія де Леаніс (Sergio Garcia de Leaniz), менеджер проєктів Eurimages, який поділиться практикою роботи Фонду та особливостями розгляду заявок.     

    Модеруватиме зустріч представниця України в Eurimages Олександра Костіна, яка поділиться актуальною інформацією про нові можливості для українських проєктів та відповість на запитання учасників.

    • Дата: 4 серпня 2026 року
    • Час: 12:00 (за київським часом)
    • Тривалість: 2 години
    • Формат: онлайн

    Організатори: Державне агентство України з питань кіно та Eurimages.

    Участь безкоштовна за умови попередньої реєстрації за посиланням.

    Незалежно від того, чи готуєте ви свою першу заявку, чи вже маєте досвід міжнародної копродукції, ця подія допоможе краще зрозуміти принципи роботи Eurimages, актуальні підходи до оцінювання проєктів та можливості, які Фонд відкриває для українських кінематографістів.

    Eurimagesфонд Ради Європи, заснований у 1989 році для підтримки міжнародної копродукції, дистрибуції та просування європейських аудіовізуальних творів. Україна є членом Фонду з 17 січня 2020 року, що відкрило українським кінематографістам доступ до одного з ключових європейських інструментів підтримки міжнародної копродукції та професійного партнерства.

  • Український короткометражний фільм «В її обіймах» відібрано до програми Melbourne International Film Festival

    Український короткометражний фільм «В її обіймах» відібрано до програми Melbourne International Film Festival

    Український короткометражний фільм «В її обіймах» (In Her Arms) продовжує міжнародну фестивальну подорож.

    Після перемоги на Міжнародному кінофестивалі в Севільї та успішних показів у Португалії й Іспанії стрічку відібрали до програми Melbourne International Film Festival (MIFF) — одного з найавторитетніших кінофестивалів Австралії.

    «В її обіймах» став єдиним українським фільмом у цьогорічній програмі фестивалю. Крім того, участь у MIFF відкриває можливість поборотися за статус Oscar-qualifying: у разі перемоги стрічка потрапить до лонглиста премії «Оскар» у категорії короткометражного кіно.

    Фільм розповідає історію подружжя Георгія та Ярини, які повертаються додому після деокупації. У будинку, де жили російські військові, вони знаходять залишену розтяжку. Війна не відступає навіть після звільнення — вона продовжує існувати поруч, проникаючи у простір дому та повсякденності.

    Стрічку створено українською компанією EF PICTURES за підтримки Українського культурного фонду та Державного агентства України з питань кіно.

  •  Артем Рижиков став лавреатом премії «Відкриття року» X Національної кінопремії «Золота Дзиґа»

     Артем Рижиков став лавреатом премії «Відкриття року» X Національної кінопремії «Золота Дзиґа»

    Премія «Відкриття року» – це спеціальна нагорода Національної кінопремії «Золота Дзиґа», лавреата якої визначають члени Правління та Наглядової ради Української Кіноакадемії. Нею відзначають кінематографістів, які своїми роботами відкривають нові творчі горизонти українського кіно та заявляють про себе як про яскраві голоси сучасної української кіноіндустрії.

    Артем Рижиков  – український режисер та кінооператор. У 2025 році він представив документальну стрічку «Простий солдат» про свою службу в лавах сил оборони України, яка стала найкращим українським документальним фільмом на 16-му Одеському міжнародному кінофестивалі.

    «Артем працює як оператор-постановник у міжнародному документальному кіно вже більше 15 років. Серед його здобутків – Гран-прі журі Sundance Film Festival та премія International Documentary Association за найкращу операторську роботу. Від початку повномасштабного вторгнення він безперервно проходить військову службу у складі Сил оборони України, нагороджений бойовими відзнаками. У фільмі «Простий солдат», що був представлений на багатьох міжнародних кінофестивалях, а на Одеському МКФ отримав «Золотого Дюка» як найкращий український документальний фільм, він став не тільки оператором і головним героєм, але й повноцінним співрежисером і співпродюсером – і це справжнє Відкриття року!» – коментує Алік Шпилюк, член Наглядової ради Української Кіноакадемії.

    Вручення премії відбудеться під час ювілейної церемонії X Національної кінопремії «Золота Дзиґа», яка пройде 25 липня в Києві.

  • Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» представляє візуальну концепцію події «Вихідні з ОКО»

    Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» представляє візуальну концепцію події «Вихідні з ОКО»

    Міжнародний етнографічний кінофестиваль «ОКО» представляє візуальну концепцію події «Вихідні з ОКО», яка відбудеться 5–6 вересня та буде присвячена темі дому!

    Цьогорічна візуальна концепція події «Вихідні з ОКО» присвячена дому – місцю сили, пам’яті та любові.

    Головний символдім, що проростає із серця. Його коріння тягнеться крізь покоління, землю, спогади й дитинство, нагадуючи: справжній дім – це те, що ми носимо в собі, навіть коли вимушені залишити власну оселю. Візуальна мова поєднує цифрову графіку з естетикою ручних технік.

    Контраст темного фактурного тла й насиченого рожево-червоного серця посилює головний образ. Нашарування текстур створює відчуття пам’яті, архівності та людського тепла.

    Фраза «Мамо, я вдома» завершує композицію, перетворюючи її на емоційне висловлювання про місце, до якого завжди можна повернутися.

    Ще одне гасло цьогорічної концепції – «Ласкаво просимо додому» нагадує, що дім – це місце, де тебе люблять, пам’ятають і приймають таким, яким ти є.

    Візуальний стиль події «Вихідні з ОКО» розробила Лілія Топор – артдиректорка МЕКФ «ОКО» і незмінна авторка всіх візуальних рішень фестивалю від самого початку його існування.

  • На KVIFF Central Stage відбувся пітчинг фільму «Ной»

    На KVIFF Central Stage відбувся пітчинг фільму «Ной»

    Проєкт воєнної драми режисерки Марисі Нікітюк «Ной» було представлено на KVIFF Central Stage. 

    Це головна індустрійна платформа Міжнародного кінофестивалю в Карлових Варах. 

     «Ной»історія про саперів-розвідників під час Харківського контрнаступу 2022 року – увійшов до цієї престижної програми, де представляють нові проєкти визнаних режисерів Центральної Європи.

    У межах фестивалю у Карлових Варах команда презентувала стрічку міжнародним копродюсерам, дистриб’юторам та фондам, а також побореться за копродукційну нагороду Eurimages Co-production Development Award.

    • У 2024 роботу над сценарієм «Ной» підтримали Український культурний фонд, Netflix та Українська кіноакадемія у межах програми Netflix Fund for Creative Equity, а також KSE Foundation та ESFUF.
    •  У 2025 році європейський фонд ESFUF виділив на виробництво фільму грант у розмірі 180 000 євро.
    •  У 2026 році проєкт подано до конкурсу «ТисячоВесна», а також команда продовжує міжнародний пошук партнерів для фінального закриття фінансування.
  • Світова прем’єра фільму «Я рідко прокидаюсь мріючи» відбудеться у головному конкурсі Festival del film Locarno

    Світова прем’єра фільму «Я рідко прокидаюсь мріючи» відбудеться у головному конкурсі Festival del film Locarno

    Світова прем’єра фільму I Rarely Wake Up Dreaming «Я рідко прокидаюсь мріючи» відбудеться у головному конкурсі Festival del film Locarno

    Продюсерська компанія X-Filme Тома Тиквера та українська компанія 2Brave Productions презентують ігровий фільм режисерки Ізабель Штевер та сценаристки Анни Мєлікової «Я рідко прокидаюсь мріючи», світова прем’єра якого відбудеться у головному конкурсі Festival del film Locarno.

     

    «Наша співпраця з командою Тома Тиквера – це ще один важливий крок у нашій місії відкривати українським талантам шлях до світової кіноіндустрії. Особливо цінно, що такі можливості народжуються з професійної довіри та міжнародних партнерств, які ми послідовно вибудовуємо. Нашою амбіцією є створювати для українських професіоналів умови, щоб вони працювали поруч із найкращими режисерами й акторами світу, водночас зберігаючи міцний зв’язок з Україною. Попри виклики війни, саме такі міжнародні проєкти допомагають українській кіноіндустрії ставати помітнішою, сильнішою та конкурентоспроможною на світовому рівні», – коментують продюсерки Наталія Лібет та Ольга Брегман.

    У центрі сюжету «Я рідко прокидаюсь мріючи» — історія Олі та Олега, молодої української квір-пари, чиє кохання опиняється під загрозою, коли гендерний перехід одного з партнерів перетинається з повномасштабним російським вторгненням. У той час як війна звужує та випробовує межі маскулінності й фемінності, вони намагаються зберегти свої стосунки і самих себе. Що означає бути чоловіком у країні, яка бореться за власну ідентичність і виживання? Фільм заснований на реальній історії.

    Фільм «Я рідко прокидаюсь мріючи» змагатиметься за головну нагороду фестивалю — Золотого Леопарда — разом із 16 кінороботами з усього світу.

    Крім того, стрічка номінована на премію Pardo for Change разом із ще 12 фільмами, які порушують актуальні екологічні, етичні, соціальні та культурні питання, що мають широке суспільне значення.

    На основі міждисциплінарного відбору, сформованого з робіт конкурсних і позаконкурсних секцій фестивалю, премію буде присуджено фільму, який найяскравіше розкриває ці теми.

    «Як українсько-німецький творчий дует, ми прагнули створити фільм, який не відвертає погляд від війни, але й не дозволяє їй визначати кожен кадр. Ми поєднуємо жорстокість війни з крихкістю тиші, страх — із ніжністю, виняткове — з повсякденним. Натхненні історією наших українських друзів та їхнім досвідом гендерного переходу, ми досліджуємо, як війна невідворотно проникає в повсякденне життя. Зіставляючи дві глибокі трансформації — одну добровільну, іншу нав’язану, — ми розмірковуємо над тим, що відбувається з ідентичністю людини в екстремальних обставинах», — коментують режисерка Ізабель Штевер та сценаристка Анна Мєлікова.

    Festival del film Locarno відбудеться з 5 по 15 серпня. Це один із найстаріших і найпрестижніших кінофестивалів світу, головний конкурс якого традиційно представляє найяскравіші авторські кінороботи з різних країн.

  • На 60-му фестивалі у Карлових Варах відбулась світова премʼєра українського фільму TO DIE TO LIVE Юлії Гонтарук

    На 60-му фестивалі у Карлових Варах відбулась світова премʼєра українського фільму TO DIE TO LIVE Юлії Гонтарук

    На 60-му фестивалі у Карлових Варах відбулась світова премʼєра українського фільму TO DIE TO LIVE Юлії Гонтарук.

    TO DIE TO LIVE бере свій початок у 2014 році, коли троє українських добровольців воювали на передовій, а російська війна вперше прийшла на українську землю. Герої повертаються додому іншими. Зазнавши втрат і зустрівшись зі смертю віч-на-віч, вони стикаються з новим викликом: як знайти себе у світі, що не змінився? Як залишитися живим, коли частина тебе померла там, на війні? Та щойно здається, що настав крихкий мир і їхнє життя почало налагоджуватися, росія розпочинає повномасштабне вторгнення, і війна знову кличе їх до бою.

    Показ фільму про трьох українських добровольців — «Шахту», «Танцора» і «Поттера» — завершився 7,5-хвилинними стоячими оваціями. Окрім цього, після перегляду міжнародні медіа високо оцінили стрічку.

    Герої фільму та команда особисто відвідали світову премʼєру та зі сцени згадали про обстріл Києва, що відбувся напередодні.

    Режисерка почала промову зі слів вдячності героям та команді, які створювали це кіно понад 11 років. Вона зазначила:

    «Я також хочу подякувати усім українцям, які живуть у цій війні й виборюють нашу свободу. Мої герої борються від початку цієї війни, ще з 2014 року, і залишаються в ній по сей день. Це зріз цілого покоління добровольців»

     

    Стрічка є спільним виробництвом України, Латвії та Словаччини. Українська компанія-виробник Вавилон`13 — незалежне об’єднання, що утворилося на початку Революції гідності у 2013 році.