Державне агентство України з питань кіно

Категорія: Uncategorized

  • Марина Кудерчук: “Кіноархів — це державна власність, ми ж не прийшли до когось додому, щоб забирати приватну колекцію”

    Марина Кудерчук: “Кіноархів — це державна власність, ми ж не прийшли до когось додому, щоб забирати приватну колекцію”

    Два тижні назад Державне агентство України з питань кіно видало наказ про реорганізацію Довженко Центру, який за місяць до того перейшов у його підпорядкування. Це рішення викликало обурення культурної спільноти: проти нього виступили культурні інституції країни і навіть громадська рада при самому Держкіно, а петиція до Кабміну з вимогою скасувати його набрала понад 19 тис. підписів. 

    План реорганізації, яку сам Довженко Центр називає ліквідацією, передбачає розділення Центру на три частини (ДП “Українська анімаційна студія”, ДУ “Науковий центр кінематографії України” та ДП “Національний центр Олександра Довженка”). Про економічну та культурну доцільність такої реорганізації, а також про провалену урядом евакуацію архівів та діяльність агентства під час війни видання “Лівий берег” поговорили з очільницею Держкіно Мариною Кудерчук. 

    Чому саме зараз Держкіно прийняло рішення про реорганізацію Довженко Центру? І чи справді є необхідним його розділення на частини?

    Це сталося саме зараз тому що є позиція Кабінету міністрів щодо оптимізації державних підприємств. Так, це виглядає, ніби ми розділяємо Центр на три частини, але якщо говорити про «Укранімафільм», то ми його повертаємо в той стан, в якому він був до приєднання до Довженко Центру. «Украніма» як така не працює, це [приєднання] виявилось неефективним. Щодо розділення функцій саме Довженко-Центру, то спочатку була думка щодо його реорганізації [з підприємства] в установу (держустанова, на відміну від держпідприємства, не має бути прибутковою, — Ред.). Але оскільки в нас вже є подібна установа (“Науковий центр кінематографії України” — Ред.), наші юристи запропонували передати частину функцій Центру саме до неї. А інша [прибуткова] частина функцій залишається за Довженко Центром. Тому що для нас найголовніше зберегти культурну спадщину нашого кінематографу та спеціалістів, які працюють в цій сфері, які залучені до роботи в Центрі Довженка, зберегти його репутацію.

    Установа «Науковий центр кінематографії», якій планується передати державний архів, існує понад 10 років — але це так звана спляча установа. Вона зареєстрована на папері, але не веде фактично ніякої діяльності, у неї немає навіть сайту. Тож чому такий дивний вибір?

    Щоб не створювати нову установу або не проводити реорганізацію Центру Довженка з підприємства в установу. Юристи та фінансисти говорять, що це буде швидше та ефективніше. І щодо функцій — коли набір функцій не такий різноманітний, тоді легше буде самій установі.

    Фото: facebook/Довженко-Центр: Dovzhenko Centre 

    Тобто ви підтверджуєте, що за 10 років існування ця установа не вела діяльність? 

    Дивіться, нам передали цю установу від Мінкульту, так само як і Центр Довженка, і Центр екранного мистецтва. Останній ми ліквідували, тому що ця установа до нашої сфери не дуже мала відношення. А Науковий центр кінематографії ми зберегли саме для того, щоби частково він займалася функцією архіву та науковою діяльністю. 

    Ви згадали про те, що Кабмін зараз націлений на секвестрування витрат і, зокрема, на скорочення державних підприємств та державних установ. Також ви зазначили, що роздроблення Довженко Центру допоможе більш ефективній діяльності. Скажіть, будь ласка, чи є конкретні підрахунки, які показують, що запуск трьох інституцій буде вигіднішим, ніж підтримка однієї, яка вже існує? І якщо ці розрахунки існують, чи могли би їх озвучити?

    Ці підрахунки зроблені, але наразі їх довго озвучувати. По-перше, державне підприємство «Укранімафільм», яке планується відновити, як і інші студії, такі як Кінохроніка, Кінематека, Кіностудія Довженка, не матиме бюджетних дотацій. Це — підприємства, а отже вони заробляють кошти на свій розвиток. Щодо архіву та наукової діяльності — тут ми розуміємо, що підтримка держави потрібна. Неприбуткова установа — це якраз та організаційна форма, яка може бути дотаційною. 

    Щодо розрахунків, то навіть в теперішніх умовах секвестру бюджету ми не зменшували фінансування Центру Довженка. На сьогодні було перераховано вже майже 5 мільйонів гривень з державного бюджету. Але запити Довженко-Центру щодо збільшення фінансування до 20 мільйонів під час війни — ну вибачте, це неможливо. На сьогоднішній день ми навіть не фінансуємо вироблення фільмів, хоча програма державної підтримки саме націлена на кіновиробництво та промоцію. Ті заходи з промоції, які ми зараз проводимо, відбуваються не за рахунок бюджету, а за підтримки благодійних фондів, за приватні меценатські кошти.

    Економічні питання, це безумовно, важливо, але ми не можем вимірювати ефективність культурної інституції виключно фінансовими показниками. 

    Звичайно. І саме тому я хочу ще раз наголосити на тому, що про ліквідацію Центру Довженка в принципі не може йти мова. Саме там, де буде збережена наукова діяльність, буде й державне фінансування. Там потрібні також і більш безпечні умови, тому що в перші дні війни збита ПВО ракета прилетіла на дах Довженко Центру. І я особисто зверталася до Кабінету міністрів, до прем’єра і до міністра юстиції щодо перенесення цінностей у більш безпечне місце. Навіть розглядали питання щодо тимчасового їх перенесення до державного архіву Пшеничного, тому що в них все ж таки сховища більш безпечні, знаходяться під землею.

    І чим закінчилися ці переговори? 

    Тим, що Кабмін пішов назустріч, і Держархів був готовий, але керівниця Центру (Олена Гончарук — Ред.) на це не погодилась, тому що чимось їй не сподобалась ця ідея. Чим саме – мені не відомо.

    У колонці для видання «Цензор.нет» ви говорили про неефективність нинішньої керівниці Довженко Центру, і зокрема цим обгрунтовували необхідність його реорганізації. Але, якщо це справді так, чи не можна це питання вирішити якось інакше? Через судову скаргу чи ще в якийсь спосіб? 

    Розглядаються різні варіанти, проведено внутрішній аудит, і ще до Центру є багато питань, про які не хотілось би розмовляти в загальній площині, тому що все ж таки репутація державного підприємства, яке є в підпорядкуванні Держкіно, для нас важлива. І будь-які скандали навколо нашого агентства не дуже добре впливають на репутацію. Зараз йде маніпуляція поняттями, купа людей з культурної сфери говорять про якусь ліквідацію і це, звичайно, привертає увагу, деякі люди навіть в суть не заглиблюються, одразу починають співчувати, підписують петицію. Але зараз, я вважаю, це не на часі, коли в країні війна, і коли головна ціль — все убезпечити, зберегти. Ці питання точно не вирішуються петиціями до президента. Він кожного дня звертається до українського народу з закликом об’єднуватися, боротися з зовнішнім ворогом. І коли всередині країни розхитуються якісь емоційні питання, це не дуже добре для іміджу держави.

    Давайте я трохи в інший спосіб поставлю запитання. Які саме проєкти Довженко Центру з 2021 року, коли змінився керівник Центру, ви вважаєте невдалими, недостатньо ефективними?

    Ви знаєте, архівна діяльність продовжується досить багато років, але я не можу сказати багато про проєкти Центру. Перше що є наднеефективним – це все ж таки управління «Укранімафільмом». В управлінні [Центру] є аварійні приміщення, які вже понад 10 років не використовуються в основній діяльності підприємства і при цьому не передаються для приватизації — це також, я вважаю, неефективно. Так, в них є друкована продукція, в них дуже гарні фахівці, які займаються науковою діяльністю, і це добре. Інколи вони проводять заходи.

    Ну насправді перелік цих заходів дуже великий. А щодо анімації — Центр дійсно не займається анімацією, але мультфільми успішно знімають приватні студії, де вартість виробництва значно нижча, аніж на держпідприємстві. З огляду на це, можливо більш ефективним було би просто налагодити співпрацю? 

    Ну дивіться, для того, щоб налагодити співпрацю, саме і виводиться підприємство («Укранімафільм», – Ред.) як самостійне, і в подальшому ми плануємо його розвивати на умовах державно-приватного партнерства. Хотілось би, щоб там була не тільки анімаційна студія, а ще й студентський хаб. В нас не так багато аніматорів і анімаційних студій, і якщо буде єдина платформа, де можуть зустрічатися фахівці цієї сфери з досвідом, можуть готувати молодих фахівців, чим це погано? 

    Фото: abcnews.com.ua 

    За планом реорганізації передбачається, що Довженко Центр продовжить свою діяльність у приміщенні однієї з державних кіностудій. Але як ви бачите таку діяльність? Весь цей час робота Довженко Центру грунтувалась на архівах. Коли їх буде вилучено, чим він має займатись?

    Це не вилученння. Це право просто буде передано установі, яка буде працювати паралельно з Центром Довженка. Це все установи сфери кінематографії, які знаходяться в управлінні Держкіно і взаємодопомога одного підприємства іншому буде завжди. Ми за те, щоб об’єднувати, щоб робити спільну справу. 

    На сьогоднішній день, в нас немає такого великого національного музею кіно, який, в нашому баченні, якраз міг би зробити Довженко Центр. І це приміщення може бути на Васильківській (теперішнє преміщення Довженко Центру — Ред.), але це може бути й один із павільйонів кіностудії Довженка. Такий музей може зібрати певні історичні експонати Довженко-Центру, кіностудії Довженка, Кінематеки та Кінохроніки, об’єднати їх у єдине ціле.

    Але для цього потрібно мати повноваження. Коли архів буде в іншої установи, нехай і дружньої, нехай також підпорядкованої Держкіно, для того, щоб мати якісь матеріали, кожен раз потрібно їх просити у колег. Це дивний алгоритм для роботи.

    Для цього зовсім нема перешкод. До того ж, архівні плівки є не тільки у Довженко Центру. Вони є в кіностудії Довженка, в Кінематеці, Кінохроніці. А згідно з законом, ми повинні мати кінофонд — і от ця установа («Науковий центр кінематографії» — Ред.) і буде займатись кінофондом. Але користування ним буде у всіх студій і в Центру.

    Фото: Юлія Вебер / «Бабель»

    Справді, згідно з законом, Довженко Центр не є архівною установою. Але чи не простіше було би просто внести зміни в установчі документи Центру та/або в закон, і закріпити статус держархіву за Центром? Тому що фактично він ці функції вже виконує.

    Не зовсім так, в Центрі йдеться про тимчасове зберігання насамперед. Але, як один зі шляхів вирішення цього питання, могло би бути і так. 

    Це простіше, очевидно. 

    Не можу сказати, що простіше, але все ж таки, це лише один зі шляхів. 

    Добре. В самому Довженко Центрі комунікують плани реорганізації з точки зору ризиків і непередбачуваних наслідків для кіноспадщини і репутації країни. Якщо Центр втрачає архів, його можуть виключити з міжнародної федерації кіноархівів, а він там є єдиним представником від України. Що ви про це скажете? 

    Це не більше, як маніпуляція, тому що власником цих прав є держава. І вона може бути в особі або Довженко-Центру, або іншої установи, або Держкіно. Це державна власність — ми ж не прийшли до когось додому, щоб забирати приватну колекцію. Після реорганізації державна установа («Науковий центр кінематографії» — Ред.) буде частково наступником прав Центру.

    Головне, щоб колеги на Заході з цим погодилися. 

    Ми зараз із ними якраз листуємося і роз’яснюємо, що ми нічого не знищуємо, що змінюється тільки організаційно-правова форма, відбувається часткове розділення функцій, не більше того. В будь-якому разі, питання реорганізації державних підприємств та установ — це суто внутрішнє питання нашої країни. 

    Фото: tyktor.media 

    Раніше ви згадали про наміри щодо евакуації фондів у перші дні війни. На той час Держкіно було ще у підпорядкуванні Мінкульту, який не зміг ефективно підготувати інституції до евакуації культурних цінностей, незважаючи на багато попереджень щодо можливої ескалації. Чому кіноархіви не перемістили ще напередодні війни?

    Розмови щодо переміщення фондів до архіву Пшеничного були задовго до війни — тому що тільки там є умови для зберігання кінематографічних матеріалів. А щодо початку війни — про можливу ескалацію були якісь неофіційні повідомлення в соцмережах…

    Вибачте, були дані закордонних розвідок — про це, наприклад, прямим текстом говорив Кирило Буданов, очільник української розвідки. 

    В нас такого розпорядження не було ні від Кабміну, ні від Мінкульту. В нас це якраз був період початку року, коли ми проводили інвентаризації і приймали до себе державні підприємства. 

    Тобто, не було підготовки до можливої війни з точки зору захисту того, що вам підпорядковано — я правильно зрозуміла?

    Щодо вивезення культурних цінностей — так, крім перемовин з архівом Пшеничного (вже після початку війни, — Ред.), інших підготовчих заходів не було.

    Нещодавно Держкіно передали активи 4 каналу. Що ви плануєте з ними робити? 

    Дивіться, нам їх фактично ще не передали. Є ухвала суду і АРМА (Агентство з Розшуку та Менеджменту Активів, — Ред.) передає нам їх на зберігання. Поки це ще не в управління, хоча це планується. Коли це станеться, то буде ще один державний канал, який поки що буде транслюватися в телемарафоні. Але ж ми сподіваємося на найшвидшу перемогу нашої країни, після якої він далі буде розвиватися як повноцінний державний телеканал.

    Фото: tyktor.media 

    З моменту, коли вам його передадуть в управління, скільки часу потрібно для того, щоб канал був спроможним підключитися до телемарафону? 

    Я думаю, що місяць-два.

    Цьогоріч Держкіно проводило в Каннах благодійний аукціон з унікальними кінематографічними та мистецькими лотами. Скільки ви зібрали грошей і на що конкретно вони пішли? Знаю, що там невелика сума, але вона є, і хотілося б дізнатися про її призначення.

    В Каннах ми не тільки благодійний аукціон проводили, там насамперед Держкіно організувало український павільйон, де наші кінематографісти мали змогу проводити зустрічі, запрошувати гостей, реалізовувати мерч, кошти від якого також пішли на благодійність, проводили дискусійні панелі на американському та європейському павільйоні. 

    Скільки коштів зібрали?

    Саме на благодійному марафоні зібрали 50 тисяч доларів, вони зараз на спецрахунку Держкіно. Після бюджетного секвестру в нас дуже мало залишилось коштів, а кошти спецфонду можуть бути потрачені тільки на виробництво або промоцію фільмів. Зараз є декілька фільмів, зйомки яких були завершені, тож як тільки нам дозволять використання коштів нашої програми на виробництво, вони якраз підуть на оплату цих фільмів. 

    Спілкувались Соня Кошкіна та Ксенія Білаш. 

    Оригінал публікації. 

  • Український Оскарівський Комітет завершив прийом фільмів для участі у відборі на премію «Оскар».

    Український Оскарівський Комітет завершив прийом фільмів для участі у відборі на премію «Оскар».

    Український Оскарівський Комітет завершив приймання заявок для участі фільмів у відборі на премію “Оскар” Американської академії кінематографічних мистецтв та наук у категорії “Найкращий міжнародний повнометражний фільм” від України.
    Цього року в національному відборі участь братиме 1 фільм – “Клондайк” режисерки Марини Ер Горбач. 
     

     

    Стрічка “Клондайк” зображує історію родини, яка опинилася в епіцентрі подій авіакатастрофи рейсу MH17 Malaysia Airlines 17 липня 2014 року в селі Грабове Донецької області. Коли Ірка і Толік очікують народження першої дитини, війна жорстоко вривається в їх життя разом з уламками збитого “Боїнга”. Жінка відмовляється евакуюватися, навіть коли село захоплюють озброєні угрупування.

     
    Тепер Український Оскарівський Комітет перевірить фільм на відповідність вимогам Американської академії та проведе засідання з офіційним оголошенням кандидата.

    Стрічка також була представлена на Берлінському міжнародному кінофестивалі в програмі Panorama, яка фокусується на найбільш актуальному міжнародному кіно. Фільм удостоїли двох нагород: Екуменічного журі та Глядацьких симпатій.

    У світі картину сприйняли тепло як кінокритики, так і глядачі: її рейтинг на платформі IMDb становить 7,3, а на сайті Rotten Tomatoes — 95% зі здебільшого схвальними відгуками міжнародної преси (Variety, Screen International, RogerEbert.com, Cineuropa). Видання Vox віднесло «Клондайк» у топ фільмів, які цього року стануть найбільш обговорюваними.

    Українські продюсери: Марина Ер Горбач, Святослав Булаковський (Kedr Film). Турецький продюсер — Мехмет Баґадир Ер (Protim V.P.). Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

    Цього тижня також було представлено офіційний трейлер фільму. 

  • Військова драма «Мати Апостолів» отримала нагороди в трьох номінаціях на кінофестивалі у Швеції

    Військова драма «Мати Апостолів» отримала нагороди в трьох номінаціях на кінофестивалі у Швеції

    Українська стрічка Зази Буадзе «Мати Апостолів» перемогла в номінаціях “Найкращий міжнародний художній фільм”, “Найкращий режисер міжнародного художнього фільму” та “Найкращий сценарій міжнародного художнього фільму” на кінофестивалі Västerås Filmfestival. Про це йдеться на сайті кінофестивалю. 

    В основі стрічки “Мати Апостолів” – історії жінок, сини яких воювали за Україну у 2014 році. У пошуках сина-льотчика, чий літак було збито над окупованою територією, мати потрапляє в чужий і агресивний світ ненависті та страждання. У цьому пеклі вона шукає сина, й, маючи в серці велику любов і милосердний характер, змінює всіх, кого зустрічає на своєму шляху. Її відчай і біль перероджуються у вічний материнський дух землі, який повертає синів додому, живих чи мертвих. Головну роль у фільмі виконує Наталія Половинка.
     
    Режисер – Заза Буадзе, сценаристи – Ратха Макеєнкова і Заза Буадзе, оператор –Олександр Земляний, художник – Інга Житня, композитори – Роман Григорів та Ілля Разумейко, продюсер – Дмитро Овечкін. У ролях: Наталія Половинка, Богдан Бенюк, Олександр Пожарський, Світлана Осипенко, Сергій Медін, Станіслав Щокін та інші.

    Стрічку створено кінокомпанією “Студія “Золоте Руно” за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України, промокампанія картини проходила за підтримки Держкіно. 

  • Оголошується приймання заявок до складу Експертної комісії з надання грантів Президента України

    Відповідно до Указу Президента України від 06 лютого 1999 року № 127 “Про затвердження Положення про порядок надання грантів Президента України молодим діячам у галузі театрального, музичного, циркового, образотворчого мистецтва та кінематографії, молодим письменникам, майстрам народного мистецтва для створення і реалізації творчих проектів” Держкіно оголошує приймання заявок до складу Експертної комісії з надання грантів Президента України молодим діячам у галузі кінематографії.

    До складу Експертної комісії можуть входити особи, які мають:

    • вищу фахову освіту або здобутки у сфері кінематографії, відзнаки, публікації, брали участь в авторитетних культурних форумах тощо;
    • досвід роботи у сфері кінематографії включно з досвідом участі в культурно-мистецьких проєктах;
    • досвід роботи в експертних комісіях, радах, робочих групах, журі, дослідницьких групах тощо.

    Строк приймання заявок: з 2 вересня 2022 року до 17 годин 15 вересня 2022 року

    Кандидатури до складу Експертної комісії призначаються Держкіно із числа осіб (самовисуванців), які подають заявки. Заявка має містити:

    1. Документи та інші матеріали, що підтверджують досвід роботи у сфері кінематографії/телебачення не менше одного року (публікації у засобах масової інформації, скріншоти інтернет-ресурсів, програмки конференцій, брошури, афіші тощо);

    2. Заяву претендента про участь у відборі, в якій зазначаються прізвище, ім’я та по батькові, контактна інформація (поштова адреса, електронна адреса, номер телефону), інформація про відсутність судимості, притягнень до відповідальності за корупційні правопорушення, згода на обробку персональних даних, згода на проведення відеозйомки, аудіозапису та телевізійної зйомки всього процесу конкурсного відбору з можливістю трансляції, оприлюднення та подальшого поширення (в тому числі за участю телерадіоорганізацій та/або інших засобів масової інформації) (Заява);

    3. Копію документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України претендента, копія трудової книжки або документів, які підтверджують досвід роботи, копія документа про вищу освіту, інші документи на розсуд претендента, що підтверджують його професійні досягнення і фаховий рівень;

    4. Біографічну довідку (резюме) претендента.

    Документи надсилаються на електронну адресу [email protected] одним листом у сканованому вигляді (формат PDF), кожен документ окремим файлом.

    Відповідальність за достовірність інформації, наведеної у документах, несуть претенденти.

    Датою отримання Держкіно документів вважається дата їх надходження на електронну адресу, зазначену в оголошенні про прийом заявок. Держкіно не пізніше одного робочого дня з дати отримання документів надсилає на електронну адресу організації підтвердження про їх одержання.

    У разі подання документів у неповному обсязі або оформлених неналежно секретар Експертної комісії повідомляє про це претендента засобами електронного і телефонного зв’язку.

    До завершення зазначеного в оголошенні строку приймання документів претендент може подати документи, виправлені з урахуванням зауважень.

    Документи, подані після завершення зазначеного в оголошенні про прийом заявок строку приймання документів, не розглядаються.

    Телефон для довідок: (044) 334 42-40, відділ підтримки створення національних фільмів

  • 16 кіноподій до Дня Незалежності України відбулось у світі в межах Всесвітнього благодійного кіномарафону на підтримку України

    16 кіноподій до Дня Незалежності України відбулось у світі в межах Всесвітнього благодійного кіномарафону на підтримку України

    З 23 по 31 серпня, до Дня Незалежності України Всесвітній кіномарафон CinemAid Ukraine Charity Film Marathon об‘єднав 11 міст 8 країн Світу та продемонстрував 17 українських кінострічок:
    23.08.2022 – місто Вашингтон (США) – історична драма “Толока” (режисер Михайло Іллєнко) та короткометражні фільми: «Переможець» (режисер Михайло Іллєнко) – прем‘єрний показ, «Підвішена кава» (режисерка Оксана Тараненко)
     
     
    23.08.2022 – місто Рішон-ле-Ціон (Ізраїль) – художній фільм Будинок “Слово”. Нескінчений роман (режисер Тарас Томенко)
    23.08.2022 – місто Нью-Йорк (США) – історична драма «Толока» (режисер Михайло Іллєнко) та короткометражні фільми: «Переможець» (режисер Михайло Іллєнко), «Перекур» (режисер Михайло Іллєнко)
    24.08.2022 – місто Вашингтон (США) – історична драма “Поводир” (режисер Олесь Санін)
    24.08.2022 – місто Люблін (Польща) короткометражний фільм-новела «Культура vs війна» з Сергієм Михальчуком (режисер Кадім Тарасов)
    24.08.2022 – місто Кілларні (Ірландія) – історичний екшн “Захар Беркут” (режисери Ахтем Сеітаблаєв, Джон Вінн)
    24.08.2022 – місто Нейплз (США) – лірична комедія “Мої думки тихі” (режисер Антоніо Лукіч)
    24.08.2022 – місто Кушадаси (Туреччина) – історична драма «Толока» (режисер Михайло Іллєнко)
     
     
    24.08.2022 – місто Женева (Швейцарія) – короткометражні фільми проекту “Дивись українське”: «Чоловік» (режисерка Оксана Артеменко), «На своїй землі» (режисер Олександр Кирієнко), «Перекур» (режисер Михайло Іллєнко)
    25.08.2022 – місто Франкфурт (Німеччина) – драма «Додому» (режисер Наріман Алієв)
    25.08.2022 – місто Нью-Йорк (США) – драматичний фільм «Передчуття» (режисер Вячеслав Криштофович) та короткометражний фільм «Клоун» (режисер Олександр Кирієнко)
    26.08.22 – місто Ізмір (Туреччина) – історико-драматичний фільм «Чужа молитва» (режисер Ахтем Сеітаблаєв)
    27.08.2022 – місто Нейплз (США) – історичний екшн «Захар Беркут» (режисери Ахтем Сеітаблаєв, Джон Вінн)
    28.08.2022 – місто Арсен (Нідерланди) – історична драма «Толока» (режисер Михайло Іллєнко)
    30.08.2022 – місто Нью-Йорк (США) – історико-драматичний фільм «Чужа молитва» (режисер Ахтем Сеітаблаєв) та короткометражний фільм «Оптика» (режисер Олексій Новіков)
    31.08.2022 – місто Нью-Йорк (США) – історична драма «Поводир» (режисер Олесь Санін) та короткометражний фільм Анна (режисер Олесь Санін)

    Зібрані за кіномарафоном кошти буде перераховано на підтримку кіноіндустрії України під час війни та на лікування поранених воїнів-кінематографістів.

     
    Співорганізаторами подій до Дня Незалежності з української сторони є Асоціація «Дивись українське!».

    Благодійний кіномарафон ініційований Державним агентством України з питань кіно спільно з Українською кіноакадемією, Асоціацією “Дивись українське!”, Українською Кіноасоціацією, Громадська організація УкрКіноФест, ГО “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”, ГО “Нарешті”, КП “Київкінофільм”, БО БФ “Двері”, ГО “Центр розвитку креативних індустрій”.
  • Загублені імена. Валентина Саніна-Шлеє

    Загублені імена. Валентина Саніна-Шлеє

    Українська земля народила чимало геніїв, які своєю діяльністю прославили Батьківщину далеко за її межами, та імена багатьох із них незнайомі пересічному українцю. Новий цикл “Загублені імена” від FILM.UA Group розповідає про постатей, чиїми здобутками захоплюються в усьому світі, але про яких у нашій країні знають несправедливо мало.

    Героїнею другого випуску є Валентина Саніна-Шлеє, українська модельєрка, що створювала одяг для американських мільярдерок і кінодів. Дизайнерка жила у Києві, аж поки Жовтнева революція не змусила її іммігрувати до Нью-Йорка. Там вона заснувала майстерню “Valentina” й пропонувала нові фасони суконь на зміну тогочасним стереотипам. Її колекції ставали популярними й почали займати все більше полиць у шафах голлівудських зірок. Одяг від модного дому “Valentina” й донині представлений в Музеї Метрополітен у Нью-Йорку: українка Валентина Саніна-Шлеє стала однією з найуспішніших модельєрок США XX століття.

    Виконавчий продюсер – Тетяна Носенко, продюсери – Юлія Мордас, Олена Малкова, консультант – Марія Квітка, сценарист – Леонора Пащенко, графіка – Євген Санніков.

  • Україна на 79-му Венеційському кінофестивалі!

    Україна на 79-му Венеційському кінофестивалі!

    7 та 8 вересня у програмі цьогорічного Венеційського кінофестивалю, що проходить з 31 серпня по 10 вересня, — українські дні.

    На фестивалі відбудеться світова премʼєра нового українського фільму Антоніо Лукіча «Люксембург, Люксембург», створеного за підтримки Держкіно України. Стрічку представлять у конкурсній програмі «Горизонти».

    Також відбудеться дискусійна панель “Українська кіноіндустрія під час війни”, а також презентація українських мистецьких проектів на різних стадіях виробництва.

    Серед спікерів: Посол України в Італії Ярослав Мельник, Голова Держкіно України Марина Кудерчук, Голова Ради з державної підтримки кінематографії Артем Колюбаєв, куратор Українського Павільйону на 59-й Венеційській бієнале Борис Філоненко, режисери Антоніо Лукіч та Євген Афінєєвський, продюсерка Поліна Толмачова, актриса та режисер Дар’я Трегубова, продюсер Андрій Ногін, а також художник Павло Маков. 

    Ми плануємо зміцнити дипломатичні та мистецькі зв’язки з Італією, а також наголосити на важливості культурних санкцій та забороні російського кіно, оскільки воно є носієм пропаганди та ксенофобії (не лише проти українців чи народів колишнього СРСР).

    Попри всі труднощі, ми думаємо не лише про сьогодення кіноіндустрії, а й про те, що можемо запропонувати глядачеві завтра і після нашої перемоги!

    Нагадаємо, що 31 серпня Президент України Володимир Зеленський звернувся до організаторів та гостей церемонії відкриття 79-го Венеційського кінофестивалю.

  • Оголошується конкурс на здобуття грантів Президента України молодим діячам у галузі кінематографії у 2023 році

    Відповідно до Указу Президента України від 6 лютого 1999 року № 127/99 Державне агентство України з питань кіно оголошує прийом документів на участь у конкурсі на здобуття грантів Президента України у галузі кінематографії.

    Мета конкурсу – надання державної фінансової підтримки молодим митцям для створення та реалізації соціально значущих творчих кінематографічних проєктів.

    Грант може отримати молодий діяч у галузі кінематографії віком до 35 років. Для участі в конкурсі претенденти повинні з 01 вересня до 17 години 01 листопада 2022-го року включно подати до Державного агентства України з питань кіно такі документи:

    – заповнена власноруч заявка на участь у конкурсному відборі на здобуття гранту Президента України (Заявка);

    – кошторис творчого проєкту фільму на участь у конкурсі на одержання гранту Президента України молодим діячам (Кошторис);

    – заявка на участь у конкурсі (Додаток 1);

    – документи згідно з переліком (Додаток 2).

    Крім того, заявник вносить відомості в таблицю щодо кінопроєкту (Форма №1) і надсилає її у форматі Еxcel разом із вищезазначеними файлами.

    Всі файли мають бути надіслані одним листом. В темі листа необхідно вказати назву проєкту та виробника. Кожний документ завантажується окремим файлом, що іменується відповідно до змісту документа, який має бути відкритий для доступу та містити розбірливе зображення.

    Документи надсилаються до Державного агентства України з питань кіно в електронному вигляді, у PDF-форматі (кожен документ подається окремим файлом із назвою відповідно до змісту документа, файл має бути відкритий для загального доступу, не мати паролів та містити розбірливе зображення). Документи надсилаються на адресу: [email protected].

    До уваги конкурсантів! Загальний обсяг коштів, передбачений на виплату трьох грантів Президента України молодим діячам у галузі кінематографії для створення та реалізації творчих проєктів у 2023-му році, складає 3 млн. 900 тис. грн.

    Контактний тел.: (044) 33-44-240, відділ підтримки створення національних фільмів.

  • Президент України Володимир Зеленський відкрив Венеційський кінофестиваль промовою про війну, яку росія розв’язала в Україні

    Президент України Володимир Зеленський відкрив Венеційський кінофестиваль промовою про війну, яку росія розв’язала в Україні

    Президент України Володимир Зеленський звернувся до організаторів та гостей церемонії відкриття 79-го Венеційського кінофестивалю.
    У своїй промові Глава держави наголосив, що світ не має права допустити три драматичні помилки: звикнути до війни, змиритися з нею чи забути про війну.

    Володимир Зеленський закликав міжнародну кінематографічну спільноту не мовчати, не боятися, не відвертатися та не проходити повз, не бути байдужим до війни в Україні.
    Під час виступу були продемонстровані титри із переліком імен українських дітей, які були безжально вбиті російськими військовими: 
     
    Історія – поза конкурсом і поза межами людяності та здорового глузду. Хоррор тривалістю не 120 хвилин, а 189 днів. 189 днів війни, яка йде в Україні і від якої нібито втомились Європа і світ. Так каже Росія. Цього хоче Росія. Примітивний сюжет у трьох актах, щоб світ зробив три драматичні помилки: звик до війни, змирився з війною, забув про війну.
    Цей задум ніколи не має втілитись у життя. Найменше, що можна сьогодні зробити, а точніше не зробити, – це не мовчати, не боятися, не відвертатись, не проходити повз і не бути байдужим до війни в Україні, яку розв’язала Росія.
    Ціную можливість звернутися до учасників і гостей Венеціанського кінофестивалю та розповісти про Україну, її народ і війну, яку Росія веде проти нас.
  • Вийшов офіційний трейлер драмеді «Я працюю на цвинтарі»

    Вийшов офіційний трейлер драмеді «Я працюю на цвинтарі»

    Прем’єра фільму Олексія Тараненка про життя за мотивами однойменного бестселера Павла «Паштета» Белянського запланована 15-го вересня.  

    Творці драмеді з елементами чорного гумору «Я працюю на цвинтарі» представили офіційний трейлер фільму. 

    Жарти крізь сльози та над сльозами, життя та смерть, Ерос і Танатос у нерозривному зв’язку, кримінальні «розборки», переділ власності, сімейні конфлікти, пошуки себе та обережно оптимістичні думки про майбутнє — попри назву, «Я працюю на цвинтарі», насправді, є життєствердним фільмом про перемогу життя.

    Синопсис: 
    Саша займається встановленням пам’ятників на цвинтарі. Він сповнений цинізму та іронії. Навіть у спілкуванні із самотнім літнім чоловіком, який замовив пам’ятник самому собі, і бізнес-леді, яка щойно поховала сина. Несподівано в життя Саші повертається його донька-підліток. Водночас герой втягується в боротьбу за владу на цвинтарі. У вихорі особистих трагедій і кримінальних зіткнень поступово стає зрозуміло, що у Саші важка психологічна травма через його минуле. 

    Головну роль зіграв Віталій Салій. Зйомки драмеді завершилися ще до початку повномасштабної війни, і навіть на знімальному майданчику творцям фільму доводилося долати чимало стереотипів. 

    Фільм здобув перемогу в номінації “Найкращий повнометражний фільм” на Munich Film Award 2021, а виконавець головної ролі Віталій Салій переміг у номінації “Найкращий актор” за версією Національної спілки кінокритиків “Кіноколо” у 2021 році. Стрічка отримала нагороду в номінації за найкращу операторську роботу на Montelupo Fiorentino International Independent Film Festival 2021, а також перемогла в номінації найкращий постер за версією Red Movie Awards у 2021 році. Зокрема, фільм брав участь у конкурсних програмах фестивалів КМКФ “Молодість”, Ferrara International Film Festival, Warsaw International Film Festival, British Independent Film Festival та AFIN International Film Festival у 2021 році, а також фестивалів Stockholm Independent Film Festival та International Film Festival Prague у 2022 році. 

    Стрічка створена Good Morning Films в асоціації з MainStream Pictures та Stewopol за фінансової підтримки Українського Культурного Фонду та інформаційної підтримки Державного агентства України з питань кіно.  Кінотеатральну дистрибуцію фільму проводить FILM.UA Distribution.