Пандемія вплинула на український кінематограф скороченням державного бюджету на підтримку галузі, збитками кінотеатрів, перенесеними прем’єрами фільмів та зірваними знімальними графіками. Про вихід української кіноіндустрії з кризи Голова Держкіно Марина Кудерчук поговорила з Йод.media. Оригінал публікації
Державне агентство України з питань кіно знаходиться у Києві поряд з виставковими залами Мистецького Арсеналу та будівлею Українського культурного фонду.
Вони всі стоять, можна сказати, в одному великому дворі.
Держкіно займає офіс на четвертому поверсі того ж будинку, де є офіси інших культурних установ столиці, про що стає відомо з об’яви на дверях чорного ходу (…).
– Я прийшла працювати в кінотеатр Довженка в 2017 році. Це дуже красива будівля, монументальна, з рідкісного бежевого мармуру, споруда 1962 року. Але, на жаль, за всі ці роки глобальний ремонт був лише у залах, а фойє, як побудували, так і стояло – з радянськими чеканками, які атмосферно тиснули.
Хотілося все це оновити, але грошей вічно бракувало – комунальне підприємство. І тоді виникла ідея: запропонувати запорізьким дизайнерам і художникам флешмоб. Ми купили рулон полотна, порізали його на шість картин і тиждень художники працювали. Потім ми зробили виставку, щоби привернути увагу людей. Роботи художників залишилися в кінотеатрі.
Євгенія Шагоян брала участь у флешмобі. Вона пише картини, розмальовує будинки, кафе. Одного разу Женя готувала виставку в стилі абстракціонізму і хотіла виставляти цю картину, але потім у неї змінилися плани, вона зібрала свої пейзажні роботи для виставки, а цю картину завезла мені.
Запитала, чи можна вона побуде в мене на зберіганні. Минув певний час, Женя приїжджає в гості і каже: “Повісь її на стіну. Тепер вона твоя”. Відтоді картина їздить за мною. З кінотеатру в держадміністрацію, тепер у Держкіно. Вона мене радує, я відчуваю, що вона моя.
– Це вода зображена?
– Так, тала вершина.
– Посада голови Держкіно – для вас вершина?
– Це та вершина, зізнаюся вам, яку я не дуже хотіла.
– Чого хочеться?
– Напевно, комфортно працювати. Я багато років у сфері держуправління. Для мене керувати Держкіно або працювати на іншій посаді в сфері держуправління – схожі роботи.
– Чула, ви хотіли відкрити школу кінематографістів. Це – вершина?
– Не просто хотіла, а й хочу. У мене немає поняття вершин, у мене є здорові амбіції, тому бажати якісь певні посади – це не про мене. У Держкіно у мене є можливість займатися тим, що подобається. Наприклад, агентство зараз повністю діджиталізується. Це полегшує роботу і співробітникам, і продакшенами.
Ми запустили новий сайт, допрацьовуємо його англійську версію, щоби було зручно працювати з іноземними партнерами. Це нам потрібно, оскільки є думка створити експертну раду при Держкіно з іноземних продюсерів і режисерів. Також в Україні є хороші копродукційні фільми, відповідно сайт Держкіно має бути зручним для іноземних партнерів.
Для мене важливий комфорт співробітників. Коли люди ходять на роботу з радістю, вони готові працювати із самовіддачею.
Мрія з кіношколою з’явилася під час роботи в кінотеатрі. Ми подавалися на гранти, конкурси, але не проходили. Але потім на місцевому рівні нам допомогли, і ми зробили школу для підлітків. Наші випускники вигравали конкурси. Для когось з них цей досвід, можливо, стане фундаментом для майбутньої професії.
Зараз мені хочеться, щоб щось подібне з’явилося при Держкіно. Напевно, не стільки кіношкола, для цього є вищі навчальні заклади, а скоріше курси підвищення кваліфікації. Щоби було місце, де могли збиратися дебютанти, професіонали, іноземні партнери. Щоби був майданчик обміну досвідом та креативними ідеями, з можливістю познайомитися.
– Хто може увійти до ради міжнародних експертів?
– Насамперед ті, хто вже працював з Україною – продюсери та режисери. Але ми відкриті для будь-якого спілкування. Будь-який досвід – корисний.
– Рада з державної підтримки кінематографії на засіданні 8 травня затвердила розподіл бюджетних коштів, які були скорочені до 450 мільйонів гривень. Згідно з рішенням, на виробництво та розповсюдження фільмів, окрім серіалів, сумарно витратять 308 мільйонів. Скажіть, уся ця сума піде на створення нових проєктів або з неї будуть погашені зобов’язання перед переможцями попередніх пітчингів?
– У цю суму закладені зобов’язання минулих років. І на жаль, вони складають більшу частину – 219,8 мільйона гривень. На створення нових фільмів залишається обсяг фінансування в 88,3 мільйона гривень.
Здебільшого на фінансування чекають переможці попередніх – 11 і 12 – пітчингів. З ними уклали договори наприкінці минулого року, але фінансування йде на цей рік. Відповідно у людей був запланований знімальний процес цього року. Єдине, що перше півріччя у нас випало через карантин, тому ті, хто планував фільмування на весну або на початок літа, можливо, перенесуть його на 2021 рік і сума трошки зменшиться. Зараз якраз працюємо над цим.
Ми спільно з експертами відправляємо запити в усі продакшени, щоб скорегувати періоди фільмування та фінансування.
– Якщо на виробництво нових фільмів залишається 88 мільйонів, то скільки проєктів можливо профінансувати?
– Невдовзі буде засідання Ради з держпідтримки кінематографії. До цього моменту ми проаналізуємо, яка точно сума піде на погашення боргових зобов’язань, і залежно від цього будуть прописані обмеження щодо сум. Наприклад, на короткий метр закладуть стільки-то, на повний метр стільки-то.
На сьогоднішній момент до участі в 13-му конкурсі допущено 176 кінопроєктів, з них 62 – повний метр і 114 – короткий метр (фільми-дебюти). Триває перший етап конкурсного відбору – експерти оцінюють оригінальність ідеї, актуальність теми, драматургічну якість сценарію, соціальну важливість проєкту, потім відбудеться пітчинг.
Можливо, ми розуміємо, що на напрямок дебюти-короткометражки буде встановлено обмеження в 10 мільйонів.
Один проєкт зможе отримати мільйон-півтора. От і рахуйте, скільки буде знято. Близько 7 проєктів. Але, з іншого боку, краще менше та якісніше. Ми ж за якість боремося, а не за кількість.
Хочу підкреслити: навіть в умовах секвестру бюджету через боротьбу з пандемією нові фільми будуть профінансовані.
– У напрямку “серіали” також є боргові зобов’язання?
– Пітчинг серіалів відбувається уперше, тому тут немає боргів. На серіали попередньо буде виділено 60 мільйонів гривень за умови 50% покриття витрат. Переваги отримають ко-продукційні проєкти, оскільки там будуть додаткові кошти для здійснення задуму.
Наприклад, якщо бюджет фільму становить 100 мільйонів, а у нас обмеження по 10-20 мільйонів на один проєкт, і припустімо, продакшен не знає, де взяти решту коштів, то відповідно їм 10 мільйонів ні туди ні сюди.
– У затвердженому кошторисі зазначено, що на фінансування фестивалів заклали 43 мільйони гривень, раніше було 70. Хіба масові заходи не йдуть в онлайн, наприклад, Одеський кінофестиваль заявив про це.
– Держкіно пропонувало залишити фінансування цієї секції на рівні 20 мільйонів, щоби більше виділити коштів на виробництво фільмів, а не на масові заходи, які зараз трохи не на часі.
І ці 20 мільйонів витратити в більшості своїй на промокампанії, щоб хоча б у великих містах робити хороші презентації з телебаченням, журналістами, запрошувати центри молоді. Але Рада з держпідтримки кінематографіі ухвалила таке рішення, оскільки є норма Закону України “Про державну підтримку кінематографії”, що передбачає гарантоване фінансування певних статей на рівні 12%. У законі все прописано, кому цікаво, можуть ознайомитися.
Паспорт ще не підписаний. Він поданий у Мінкульт і Мінфін. Чекаємо підписання.
– Можливий варіант перегляду?
– У профільний комітет парламенту направлено пропозицію відстрочити виконання норми про гарантоване фінансування у зв’язку з пандемією та секвестром бюджету. Якщо таке рішення буде ухвалено, Рада з підтримки кінематографії буде збиратися та перерозподіляти кошти на інші напрямки державної підтримки.
Я все ж таки більше за те, що зараз потрібно максимально підтримати виробників кіно.
– Чи буде надано фінансову підтримку кінотеатрам, які не працюють через карантин?
– Бюджетом Держкіно це не передбачено. Але в першому читанні ухвалено закон про підтримку культури, можливо цей закон розв’яже проблему.
Держкіно зі свого боку планує підтримати кінотеатри під час виходу з кризи шляхом промоакцій: проведення презентацій фільмів, творчих зустрічей, створення проєкту “Кінотеатр просто неба”, коли всі охочі можуть дивитися кіно на свіжому повітрі, на відстані півтора метра.
– Коли, на вашу думку, потрібно відкривати кінотеатри?
– Плавний вихід з карантину потрібно починати в липні. Деякі пропонують перенести на осінь, аргументуючи тим, що влітку немає великих релізів. У якості підтримки кінотеатрів ми пропонуємо почати працювати влітку, показуючи українські фільми. Ми зустрічалися з директорами кінотеатрів і розмовляли, що нехай це буде другий прокат, десь пільгові прокати, але потрібно поступово виходити.
Люди засиділися вдома, скучили за культурними заходами і не думаю, що багато хто цього літа поїде за кордон.
У нас готується зустріч з представниками МОЗ, щоб розробити рекомендації для розсадження у залі, правила входу та перебування в кінотеатрі. Подивимося, як виходять з карантину кінотеатри в інших країнах. Можливо, зробимо обмежене наповнення залів, але все-таки будемо плавно виходити, а восени буде повний вихід.
– Що з цього приводу думають дистриб’ютори?
– Ми зустрічалися з ними. Вони готові. Наприклад, Film-UA, Сергій Созановський, запропонував свої фільми дати безкоштовно в прокат у якості підтримки кінотеатрів, інші продакшени готові зробити це на пільгових умовах. Вони – за, але у директорів великих кінотеатрів є суперечливий момент.
Якщо невеликі кінотеатри кажуть: “Ми згодні”, то мережеві вважають, що виходити потрібно у вересні, коли будуть великі прем’єри. Їх зупиняє те, що їм потрібно сплачувати оренду у торговельних центрах. Без великих проєктів вони ризикують не зібрати достатньо коштів.
– Раніше в Держкіно була така секція фінансування, як ігрові та неігрові тематичні фільми – патріотичні. Зараз ця секція об’єднана з іншими напрямками, чому зроблений такий крок?
– Окремою секцією, як ви говорите, фінансування патріотичного кіно відбувалося іншим державним закладом – Міністерством культури України. Там була програма “патріотичного кіно”, цей відбір і фінансування відбувався без участі Агентства.
Держкіно в деяких конкурсних відборах оголошувало тематичні сесії, які могли бути віднесені до патріотичного кіно. Наприклад, “Про героїзм воїнів, які брали участь у захисті України”, “До 100-річчя проголошення Української Народної Республіки (2017 рік)”, “До 100-річчя Бою під Крутами (2018 рік)” та інші.
Я все чекала, хто на це зверне увагу. Річ у тім, що в законі не прописано, що ця секція має бути винесена в паспорті окремо. В законі є положення про підтримку ігрового кіно, документального, просвітницького і так далі. Тому не зовсім справедливо давати привілеї фільмам якогось певного напряму, а іншим – ні.
Я вважаю, якщо фільм якісний – військового або якогось іншого напрямку, то він обов’язково пройде в загальному рейтингу.
Інакше, коли ми комусь даємо привілей, то зрештою можемо вибирати не з кращих фільмів, а з того, що є.
Патріотичне кіно не обов’язково має бути про війну. Це може бути біографія людини, яка надихає, мотивує молодь.
Читайте повний текст інтерв’ю Марини Кудерчук виданню Йод.media
Слідкуйте за новинами проєкту на його сторінках у 
