Щиро заздрили жителі однієї зі станцій людям, що проїздили поруч. На станції куховаркою працювала Арина, років сорок, негарна, брудна, обірвана, кульгава. Жила Арина самотньо. Але одного разу зайшов до неї на кухню стрілочник Гомозов, теж самотня людина, що втратив недавно сім’ю, і попросив пошити йому кілька сорочок. А потім запросив зайти до нього ввечері чайку попити, поговорити з нудьги. Пішла від нього Арина вже на світанку. Так вони і зажили, ховаючи від усіх своє життя.
З нудьги
Written by
in