Шановні колеги, перед тим як готувати матеріали для публікації та поширювати у мережах так звану «істерику про зраду», необхідно дослідити цілий ряд правдивості фактів. Журналісти цього разу теж вочевидь вирішили не розбиратися у достовірності інформації, та почали копіпастити один в одного матеріал про діяльність Держкіно з не перевіреного джерела. Тому щиро сподіваємося, що українська журналістика все ще жива, та не схожа на жовту пресу з голосними заголовками заради рейтингів, як вчинило «Радіо Свобода».
Вважаємо за необхідне звернути увагу на недостовірність та спотворення інформації в матеріалі підготовленому журналістом «Радіо Свобода» Максимом Савчуком та надаємо свої коментарі щодо опублікованого матеріалу.
Також зазначаємо, що Держкіно при інформаційній підтримці своїх колег та власних проєктів не є першоджерелом в публікації матеріалів, тому просимо співробітників ЗМІ вказувати у підписах до чергових матеріалів першоджерело.
Державне агентство України з питань кіно (далі — Держкіно), є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері кінематографії. В редакції Закону України «Про кінематографію», який діяв до 01.01.2023 року було зазначено, що право на розповсюдження і демонстрування національних та іноземних фільмів на всіх видах носіїв зображення надається суб’єктам кінематографії центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії. Документом, який засвідчує це право та визначає умови розповсюдження і демонстрування, є державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (далі — прокатне посвідчення).
Згідно з пунктом 6 Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів (далі — Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року № 1315, для одержання прокатного посвідчення власник відповідних прав на фільм подає до Держкіно: заяву про видачу прокатного посвідчення, в якій зазначаються назва фільму мовою оригіналу та українською мовою, країни й студії-виробника, рік виробництва та/або першого оприлюднення (демонстрування); оригінал або засвідчену в установленому законодавством порядку електронну копію угоди (контракту, договору) або іншого документа, який підтверджує надання автором фільму або власником, який має виключне право на фільм, дозволу або передачу прав на розповсюдження і демонстрування фільму.
Відповідно до документів, наданих для одержання прокатних посвідчень, ТОВ «ЮФД» є суб’єктом кінематографії України.
Статтею 15 Закону України «Про кінематографію» визначено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, ухвалює рішення про відмову у внесенні фільму до Державного реєстру фільмів за наявності принаймні однієї з таких підстав:
- заява чи інші документи, подані заявником, не відповідають вимогам Положення про Державний реєстр фільмів та цього Закону;
- у фільмі наявні заклики до насильницької зміни, повалення конституційного ладу, розв’язування або ведення агресивної війни або воєнного конфлікту, порушення територіальної цілісності України, ліквідації незалежності України чи інформації, яка їх виправдовує чи пропагує, інформації, що принижує або зневажає державну мову, висловлювань, що розпалюють ненависть, ворожнечу чи жорстокість до окремих осіб, чи їх груп за національною, расовою чи релігійною ознакою, пропаганди або закликів до тероризму та терористичних актів чи інформації, що їх виправдовує чи схвалює, матеріалів, що заохочують сексуальну експлуатацію та насильство над дітьми, демонструють статеві відносини дітей, використовують образ дітей (візуальний запис образу дітей) у видовищних заходах сексуального чи еротичного характеру, пропаганда вживання наркотичних засобів, психотропних речовин, що підтверджується висновком експертної комісії з питань розповсюдження і демонстрування фільмів;
- одним з учасників фільму є фізична особа, включена до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку;
- наявні обставини, передбачені частинами першою — четвертою статтею 15-1 цього Закону.
Фільм може бути виключено з Державного реєстру фільмів рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері кінематографії, у разі:
- виявлення в поданих заявником документах неправдивих відомостей;
- виявлення обставин, передбачених частиною третьою цієї статті, після внесення фільму до Державного реєстру фільмів, у тому числі внесення одного з учасників фільму до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці, оприлюдненому в установленому порядку.
Передбачена частиною першою статті 15-1 Закону України «Про кінематографію» заборона розповсюдження і демонстрування фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, поширюється на будь-які фільми, вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року.
Зазначений у запиті журналіста «Радіо Свобода» Максима Савчука фільм «Сталінград» було заборонено для демонстрування та розповсюдження на території України ще у 2015 році у зв’язку із внесенням 6 жовтня 2015 року Федора Бондарчука до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці.
Також зауважуємо, що Законом України «Про кінематографію» передбачена заборона розповсюдження і демонстрування фільмів, вироблених фізичними та юридичними особами держави-агресора, яка поширюється на будь-які фільми, вироблені та/або вперше оприлюднені (демонстровані) після 1 січня 2014 року. Отже, за оформленням прокатного посвідчення на фільм «Батальйон» жодна дистрибуційна компанія до Держкіно не зверталась.
Окремо зазначаємо, що за період з 24 лютого 2022 року по 13 березня 2023 року ТОВ «ЮФД» за даними Державного реєстру фільмів було видано державних прокатних посвідчень на 20 назв для розповсюдження з різними видами прав, серед яких 11 назв для кінотеатрального показу.
У разі виявлення можливого недотримання кінотеледистрибуторами вимог чинного законодавства України, Держкіно звертається до СБУ з проханням розгляду кожної окремої ситуації та постійно ініціює внесення учасників фільмів громадян країни-агресора, що активно підтримують військову агресію російської федерації, внесенням до Переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці України.
Перелік осіб, які створюють загрозу національній безпеці, складає, оприлюднює та оновлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері культури і мистецтв на підставі звернень Ради національної безпеки і оборони України, Служби безпеки України, Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення.
Нагадаємо, ТОВ «ЮФД» — не нова компанія та була зареєстрована у 2005 році, як український дистрибутор. Отже, Держкіно не мало підстав для додаткової перевірки цієї компанії, окрім того, Держкіно відповідно до Положення не наділено повноваженнями слідчого органу, для цього існують інші правоохоронні структури. ТОВ «ЮФД» подавало документи відповідно до вимог пункту 6 «Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 р. № 1315.
Особисті сторінки в соціальних мережах осіб, та інші посилання на неофіційні інтернет ресурси — не є офіційним джерелом інформації для прийняття рішень. А тому не можуть бути законною підставою для заборони розповсюдження і демонстрування фільмів.
Таким чином, будь-яка інформація, яка доводиться до загального відома публіки, має відповідати певним вимогам, зокрема, бути офіційною, повною, актуальною, і найголовніше — достовірною.
Звертаємо увагу, що жоден представник Держкіно не давав інтерв’ю журналісту «Радіо Свобода» Максиму Савчуку. А тим паче не було узгоджено запис телефонної розмови, що є грубим порушенням статті 439 Цивільного кодексу України, відповідно до якої автор має право вимагати збереження цілісності твору, протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору, включаючи супроводження твору ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо без згоди автора. Зазначаємо також, що окремі фрази були записані без згоди сторін та вирвані з контексту розмови.
Варто зазначити, що згідно зі статтею 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації» конфіденційна інформація — інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб’єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їхнім бажанням відповідно до передбачених ними умов.
Органи державної влади, як розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди — лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
У зв’язку з випадками звернень компаній-дистриб’юторів за оформленням прокатних посвідчень на фільми іноземного виробництва, права на користування якими у довоєнний час були придбані у правовласників з російської федерації, на офіційному сайті Держкіно 15 квітня 2022р. було розміщено оголошення до уваги заявників на видачу прокатних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів. В ньому було зазначено, що якими б обґрунтованими не були наміри компанії-заявника щодо можливості та необхідності показу цих фільмів українському глядачу, дохід від таких показів може отримувати серед інших і російська компанія. Нагадаємо, Держкіно перед цим прокоментувало ситуацію щодо дистрибʼюторів 7 березня 2023 року у своїй заяві.
Звертаємо увагу, що наразі в Україні наявні законодавчі акти, які регулюють відносини за участю осіб та підприємств, пов’язаних з державою-агресором. Так, постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022р. №_187 визначено, що особами, пов’язаними з державою-агресором є:
1) громадяни російської федерації, крім тих, що проживають на території України на законних підставах;
2) юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства російської федерації;
3) юридичні особи, створені та зареєстровані відповідно до законодавства України, кінцевим бенефіціарним власником, членом або учасником (акціонером), що має частку в статутному капіталі 10 і більше відсотків якої є російська федерація, громадянин російської федерації, крім того, що проживає на території України на законних підставах, або юридична особа, створена та зареєстрована відповідно до законодавства російської федерації.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації» до прийняття та набрання чинності Законом України щодо врегулювання відносин за участю осіб, пов’язаних з державою-агресором, установлено мораторій (заборону) на виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або такі особи, пов’язані з державою-агресором.
Отже, виконання будь-яких зобов’язань, а також здійснення будь-яких платежів на користь російської федерації, її громадян та компаній, а також українських компаній, в яких частка належить росіянам, заборонені.
Таким чином, в нинішніх умовах Держкіно вважає неприпустимим оформлення прокатних посвідчень на право розповсюдження і демонстрування фільмів на фільми, права на користування якими були придбані у довоєнний, а тим більше у воєнний час у правовласників, що є резидентами російської федерації або контролюються ними повністю чи частково.
Також зазначаємо, що в статті Максима Савчука стверджується, що Міхаель Шліхт є російським продюсером німецього погодження. Але Міхаель Шліхт є громадянином Німеччини, та Держкіно не має інформації, що він зареєстрований для проживання в російській федерації.
При цьому варто зауважити, що договори про передачу прав розповсюдження і демонстрування фільмів українських компаній кінодистриб’юторів з іноземними компаніями виробниками/дистриб’юторами кінопродукції регулюються законодавством іноземних держав.
Державний орган не може здійснювати нагляд, якщо закон прямо не уповноважує його на здійснення державного нагляду у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення контрольних повноважень.
Ураховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що згідно з частиною другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, Держкіно не мало правових підстав для відмови в оформленні державних посвідчень на право розповсюдження фільмів ТОВ «ЮФД».
