Державне агентство України з питань кіно

Blog

  • Україна долучається до European Film Agency Directors association (EFAD)

    Україна долучається до European Film Agency Directors association (EFAD)

    Про це стало відомо під час щорічного виїзного пленарного засідання EFAD в межах Каннського кінофестивалю, приєднатися до якого організатори події запросили представниць України – Голову Держкіно Марину Кудерчук і виконавчу директорку Української кіноасоціації Вікторію Ярмощук, які розповіли про поточний стан української індустрії та можливості співпраці з нашою країною навіть за умов війни.

    Представники EFAD запевнили Україну у своїй всебічній підтримці та оголосили ініціативи, що їх асоціація та її члени вже запровадили задля цієї мети.

    Зокрема, EFAD, а також Національний центр кінематографії та анімації Франції (CNC), німецькі кінофонди (включно з національним фондом FFA), Нідерландський кінофонд (Netherlands Film Fund) і Кінофонд Люксембургу (Film Fund Luxembourg) зробили пожертви Міжнародній коаліції кінематографістів у зоні ризику (International Coalition for Filmmakers at Risk). Коаліцією створено спеціальний “Надзвичайний фонд для режисерів”, котрий допомагає кінематографістам, які перебувають у безпосередній небезпеці через війну в Україні.

    Крім того, EFAD та Film Fund Luxembourg зроблять внесок до платформи Filmmakers for Ukraine, яка допомагає українським кінематографістам знайти профільну роботу за кордоном.

    На засіданні йшлося також про різнобічні ініціативи на підтримку українських кінопрофесіоналів із боку Польського кіноінституту (Polish Film Institute), Естонського кіноінституту (Estonian Film Institute) та Естонської кінематографічної спілки (Estonian Cinema Union), Литовського кіноцентру (Lithuanian Film Centre), благодійної британської організації в сфері кіно BFI, Міністерства культури Італії.

    Засудивши вторгнення в Україну та висловивши свою солідарність з нашим народом, асоціація EFAD, а також її члени зробили конкретні кроки для надання підтримки українським кінопрофесіоналам як в Україні, так і в державах, де ті знайшли притулок. Ми надзвичайно цінуємо цю підтримку. Й дуже вдячні за отримане Агентством запрошення вступити в асоціацію EFAD із звільненням від сплати членських внесків на найближчі два роки, яким неодмінно скористаємося заради подальшого посилення співпраці між українською та європейською кіноіндустріями.

    Голова Держкіно Марина Кудерчук

    European Film Agency Directors association (EFAD) – це європейська асоціація, що об’єднує 35 національних кіно- та аудіовізуальних агентств, з базoю в Брюсселі. Членство в EFAD охоплює країни Європейського Союзу, а також Ісландію, Норвегію, Республіку Північна Македонія, Чорногорію, Сербію, Швейцарію та Великобританію.

    Фото – з твіттер-сторінки директора Австрійського кіноінституту Роланда Тайхманна (Roland Teichmann).

  • Світ підтримує Україну: новий фільм Антоніо Лукіча “Люксембург, Люксембург” продаватиме легендарний Celluloid Dreams – на знак підтримки компанія відмовилась від своєї комісії

    Світ підтримує Україну: новий фільм Антоніо Лукіча “Люксембург, Люксембург” продаватиме легендарний Celluloid Dreams – на знак підтримки компанія відмовилась від своєї комісії

    Паризька компанія Celluloid Dreams, відома за фільмами Франсуа Озона, безкоштовно займатиметься продажем нового фільму Антоніо Лукіча “Люксембург, Люксембург”, компенсувавши собі лише прямі витрати.

    Ми дуже хотіли допомогти Україні, тому обрали нашу сферу, кіно, уклавши особливу угоду для цієї особливої стрічки. Дуже важливо, щоб глядачі побачили фільм і побачили український народ.

    Віце-президентка компанії Celluloid Dreams Шарлотта Мікі

    Зараз фільм “Люксембург, Люксембург” знаходиться на етапі постпродакшену.

    Фільм задумувався про одне, писався про інше, знімався про третє, монтувався про те, про шо писався. А після початку повномасштабної війни з ним сталася неабияка змістовна корекція, але, радше, внутрішня. Про що саме фільм? Я би не хотів казати, поки глядач сам не подивиться. Але ключовою темою, мабуть, є відсутність “батька” в житті синів. Це спроба намалювати стурбованість перед реальністю, в якій ця важлива фігура відсутня.

    Режисер стрічки Антоніо Лукіч

    За словами президентки Celluloid Dreams Хенгамен Панагі, компанія відмовилась від комісії за роботу – на знак підтримки України.

    Здається, що фільм “Люксембург, Люксембург” зовсім не про війну: він про повсякденне життя та суспільство. Ми бачимо в цьому дуже цінний портрет України, її минулого та майбутнього. Гумор Антоніо чудовий, сповнений нюансів, усе взаємопов’язано, і люди напрочуд ніжні один з одним. Разом із тим, фільм змушує замислитись про наслідки війни: буде набагато більше дітей без батька (як герої фільму), багато сімей будуть розділені та розпорошені. Буде багато травм. У фільмі ці проблеми розглядаються опосередковано, але дуже красномовно.

    Віце-президентка Celluloid Dreams Шарлотта Мікі

    “Люксембург, Люксембург” – це другий фільм українського режисера Антоніо Лукіча, відомого за своїм дебютом “Мої думки тихі”. Головні ролі у стрічці виконали учасники реп-гурту “Курган і Agregat” – брати Раміл та Аміл Насірови. Вони грають братів, які дізнаються про місцезнаходження давно зниклого батька і намагаються дати раду своїм власним життям. Виробництвом фільму займається кінопродакшен ForeFilms. Стрічка створюється за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

    Celluloid Dreams – французька компанія, що займається міжнародним продажем фільмів і просуванням незалежного кіно в усьому світі. За понад 30 років каталог компанії поповнився більш ніж 100 фільмами, серед яких роботи Франсуа Озона, Джафара Панахі, Жака Одіара, Ноа Баумбаха та багатьох інших відомих кінорежисерів.

  • Women In Industry: в Українському національному павільйоні у Каннах поговорили про опір творчої людини війні та жінок-кінематографісток

    Women In Industry: в Українському національному павільйоні у Каннах поговорили про опір творчої людини війні та жінок-кінематографісток

    Цієї суботи в межах Дня України на Marché du Film відбулося відразу декілька шоукейсів українських проєктів на різних стадіях виробництва: загалом було представлено 13 стрічок, з яких більше половини – 7 проєктів – знімають режисери-жінки. Та чи є це ознакою того, що в українській індустрії досягнуто гендерної рівності? А як щодо світової кіноіндустрії загалом?

    Саме цим темам мала бути присвячена дискусія Women In Industry, що відбулася 22 травня в Національному павільйоні України. Проте війна вносить корективи, й спікерки івенту змістили акценти розмови на роль жінки-кінематографістки в умовах війни.

    Участь у бесіді, котру модерувала режисерка Вероніка Шова, взяли продюсерка Лариса Гутаревич, режисерка Ірина Громозда, актриса театру та кіно, продюсерка Олена Лавренюк та Сахра Карімі (Sahraa Karimi) – афганська кінорежисерка та перша жінка-керівниця державної кінокомпанії Afghan Film Organization.

    Сахра очолювала Afghan Film Organization до захоплення Кабулу Талібаном влітку 2021 року. Тоді вона була змушена залишити Афганістан та евакуювалася у Київ, а згодом до Італії. Зараз, на початку повномасштабної війни росії проти України, в Києві перебували її батьки.

    Талібан увірвався в моє помешкання. Вони чіпали мої книги, мої картини, вони дивилися на мене як на божевільну (бо ж вона читає багато таких книг). Вони бомбили будинки – як зараз в Україні. Вони просто зруйнували моє буття: і це не про картини та інші речі – це про почуття. Ти можеш купити інший телефон, іншу сукню, а це – про почуття, про досвід. Це дім, якого я тепер не маю. І що я маю робити? Вбити себе, або впасти в глибоку депресію? Ні. Я не хочу вчити вас будь-чому. Але я думаю, ми маємо використовувати такий досвід. Навіть наші страхи. Можливо, ми не зробимо з цього фільм. Можливо, ми не зробимо з цього нічого, але ми маємо сісти і застосувати свій талант писати. Яким має бути опір для творчої людини? Знімати, писати, малювати, креативити. Адже це те, що ми вміємо робити. Я не здаюся! Я не хочу, щоб мене жаліли. Я вірю, що ми маємо трансформувати наш біль, наш сум, нашу тугу на дуже гарні креативні роботи. Розумію, що це звучить ідеалістично, але я дуже вірю в творчість.

    Кінорежисерка Сахра Карімі, Афганістан

    Зараз творчі антени просто нічого не ловлять: хвиля ненависті та болю поглинає все. Та іноді все ж вони сприймають дуже слабенький, але інший сигнал – історії людей, які поруч із тобою роблять неймовірні вчинки, виявляють неймовірну хоробрість, доброту до всього живого. (…) Настане час, коли ми почнемо творити нову реальність. І час розповідати про це. Зараз важкі часи для мільйонів українців, але ці часи закінчаться. І тоді все, що ми відчули й пережили, надихне нас на нову потужну, красиву хвилю українського кіно. Я в це вірю.

    Кінорежисерка Ірина Громозда, Україна

    Війна порушує всі рівноваги. Але ти корисний там, де маєш талант і силу чинити ним опір. Диcкусія Women In Industry показала силу духу та надзвичайний творчий потенціал жінок-кінематографісток, їхню відданість професії й готовність до боротьби за правду й справедливість в усіх сферах життя.

    Український національний павільйон на Каннському кіноринку Marché du Film організовано спільними фінансовими зусиллями держави та представників кіноіндустрії: Державного агентства України з питань кіно, Асоціації кіноіндустрії України, FILM.UA Group, компаній “Кіноквартал”, Solar Media Entertainment, “УкрКіноФест”, Trident Production Network, Prime Story Pictures та “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”.

  • Ukraine in Focus на Каннському кінофестивалі: нетворкінг, шоукейси та заява Аґнєшки Голланд

    Ukraine in Focus на Каннському кінофестивалі: нетворкінг, шоукейси та заява Аґнєшки Голланд

    21 травня на кіноринку Marché du Film 75-го Каннського кінофестивалю відбувся День України / Ukraine in Focus – низка ініціатив, спрямованих на відновлення роботи української кіноіндустрії.

    Сьогодні – наш фокус на Україні. Ми сподіваємося, що ці ініціативи дозволять українській кінематографії та аудіовізуальній індустрії не лише вижити в складних умовах, а й процвітати та продовжувати робити нові фільми видимими та доступними для міжнародної аудиторії. Ми також зробимо все можливе, щоб наші території-партнери могли підтримувати національне виробництво та дистрибуцію, незважаючи на труднощі.

    Виконавчі директори Marché du Film Жером Пайяр та Гійом Есміоль

    Цьогоріч в індустрійній програмі кіноринку Producers Network, яка щорічно збирає понад 500 кінопрофесіоналів з усього світу для участі в закритих зустрічах та спеціальних фахових подіях, Україна стала однією з п’яти фокусних держав і була представлена шістьма продюсерами: Дар’єю Бассель з Moon Man, Денисом Івановим з Arthouse Traffic, Наталією Лібет з Digital Religion, Сашком Чубком з Pronto Film, Ольгою Бесхмельниціною з ESSE Production House та Володимиром Яценком з ForeFilms, який зараз служить у ЗСУ, але зміг долучитись до цьогорічних Канн.

    У межах Дня України на індустрійній програми Cannes Docs був організований шоукейс українських документальних проєктів Work-in-Progress, що відбувся у форматі пітчингу та 10-хвилинної презентації чорнових відеоматеріалів майбутніх фільмів міжнародним продюсерам, байєрам та іншим професіоналам зі сфери кіно.

    Ігрове кіно було представлене на кіноринку завдяки підтримці Tallinn Black Nights Film Festival (PÖFF), у програмі Marché du Film’s Goes to Cannes, добіркою українських ігрових повнометражних фільмів на завершальних етапах виробництва, що шукають сейлз-агентів, дистрибуторів, можливості для участі у фестивалях, а також у скринінгу Ukrainian Features Preview.

    Всі фільми цих добірок (див. нижче) свого часу брали участь у пітчингах Держкіно (за винятком документального проєкту “Слухаючи світ”), стали переможцями та створюються зараз за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

    Відбулася також панельна дискусія Ukrainian Cinema: From Surviving to Thriving Again. How the Global Film Community Can Come Together to Support the Country’s War-Torn Industry, організована міжнародною фундацією індустріальних воркшопів focalMEDICI. У ній взяли участь провідні представники світової та української індустрії: Беро Бейер, CEO Netherlands Film Fund; Йован Мар’янович, фестивальний директор Sarajevo Film Festival; Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту; Юлія Сінькевич, член наглядової ради та співзасновниця Української кіноакадемії. А також Аґнєшка Голланд, кінорежиссерка, Президентка Європейської кіноакадемії, чиї слова чітко визначили тональність події.

    Якби це залежало від мене, я б не допускала російські фільми в офіційну програму фестивалю – навіть якщо Кірілл Сєрєбрєнніков талановитий митець. На жаль, його слова підтвердили моє погане передчуття. Він використав [фестивальну пресконференцію], щоб похвалити російського олігарха [підсанкційного Романа Абрамовича] та порівняти трагедію російських солдатів і українських захисників. Я б не давала йому такої нагоди в цей час.

    Кінорежиссерка, Президентка Європейської кіноакадемії Аґнєшка Голланд

    Нагадаємо, Держкіно багаторазово зверталося до Каннського кінофестивалю з вимогою виключення фільму російського режисера з конкурсної програми фестивалю та закликом до бойкоту російського кінематографа зараз, під час війни росії з Україною.

    Безпосередньо на фестивалі Українським національним павільйоном за підтримки Американського павільйону була організована дискусія Cancelling Russian Culture: Cinema as an Instrument of Russian Propaganda and War – івент, спрямований на подолання наслідків багаторічної “роботи” російської кіноіндустрії зі спотворення та дегуманізації образу України та українців, із закликом про неприпустимість під час розв’язаної росією війни давати можливість представникам країни-агресора бути присутніми на міжнародній культурній арені.

    Ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль триває з 17 до 28 травня 2022 року.

    —————————————————————————

    Фільми, що були представлені у добірках Ukraine in Focus:

    У програмі документального шоукейсу були представлені:

    • “Залізна сотня” (“Вавилон’13”; режисерка Юлія Гонтарук, продюсери Юлія Гонтарук, Іванна Хіцінська, Олександра Братищенко, Ігор Савиченко) – історія українських добровольців-ветеранів, які демобілізувалися з війни на сході України у 2015-2017 роках, повернулися до цивільного життя, але змушені цього року знову піти на війну. За підтримки Держкіно.
    • “Лимани. Бій за рай” (“Альбатрос Комунікос”; режисер Сергій Лисенко, продюсерки Анна Капустіна, Олександра Кравченко) – історія боротьби захисників природи Тузлівських лиманів із браконьєрами та забудовниками. За підтримки Держкіно.
    • “Слухаючи світ” (TABOR; режисерка Єлизавета Сміт, продюсери Євген Рачковський, Ольга Бесхмельніцина) – історія української активістки із порушеннями слуху, що разом із сином змушена евакуюватися з розбомбленого Харкова до Львова, а потім до Німеччини, де вони, як і тисячі інших українців, намагаються знайти спокій до закінчення війни.
    • “Мир для Ніни” (PE Lyuba Knorozok, Astrae Productions; режисерка Жанна Максименко-Довгич, продюсерки Люба Кнорозок, Дея Ґжиновці) – історія матері оборонця донецького аеропорту, яка прагне добитися покарання воєнних злочинців, що вбили її сина. За підтримки Держкіно.

    До Tallinn Black Nights Goes to Cannes увійшли проєкти:

    • “Редакція” (Moon Man, South Films, Elemag pictures; режисер Роман Бондарчук, продюсерки Дар’я Бассель, Дар’я Аверченко, Таня Георгієва-Уолдхауер) – проєкт про журналіста-початківця, що починає розуміти, як насправді влаштований світ медіа. За підтримки Держкіно.
    • “Дім за склом” (Directory films, Contemporary Ukrainian Сinema, Сіnelab, Nord Production; режисер Тарас Дронь, продюсери Ігор Савниченко, Валерія Сочівець, Родріго Руїз Тараноза, Тарас Дронь) – трилер про безвісти зниклих під час випускного вечора молодих дівчину та хлопця. За підтримки Держкіно.
    • “Ти мене любиш?” (Family Production; режисер Тоня Ноябрьова, продюсери Анастасія Буковська, Данило Каптюх) – драма дорослішення на тлі пострадянських реалій 1990-х. За підтримки Держкіно.
    • “Демони” (“Крісті фільм”; режисер Наталка Ворожбит; продюсери Дмитро Мінзянов, Денис Іванов) – історія безхатька з Росії, що потрапляє до гоголівських місцин поблизу Сорочинців, та зіштовхується з містичними особливостями цього українського регіону. За підтримки Держкіно.
    • “Свято Хризантем” (Mainstream Pictures LLC; режисер Семен Мозговий, продюсери Алекс Чепіга, Артем Колюбаєв, Дарина Захарова, Катерина Лачина) – науково-фантастична драма про молоду лікарку, що опікується жінкою, яка загадково вціліла після ядерного вибуху. За підтримки Держкіно.

    До програми Ukrainian Features Preview потрапили:

    • “Камінь. Ножиці. Граната” (ForeFilms; режисерка Ірина Цілик, продюсери Володимир Яценко, Анна Яценко) – оповідь про дорослішання за мотивами книги Артема Чеха “Хто ти такий?” про стосунки підлітка та зламаних дорослих в Україні 1990-тих. За підтримки Держкіно.
    • “Коли нам було 15” (Digital Religion; режисерка Анна Бурячкова, продюсери Наталія Лібет, Віталій Шереметьєв) – 15-річна Тоня – новенька у школі – стикається з питаннями жорстокого поводження з боку колишнього бойфренда, прийняття своєї сексуальності та самотності, намагаючись знайти своє місце у світі дорослих. За підтримки Держкіно.
    • “Ля Палісіада” (Viatel, Contemporary Ukrainian Cinema; режисер Філіп Сотниченко, продюсери Валерія Сотниченко, Олександр Чубко) – Україна, 1996 рік. До скасування смертної кари – п’ять місяців. В озері знаходять убитого міліціонера. Правоохоронці хочуть помститися та поспішають завершити справу до введення мораторію на страту. Судовий психіатр має зіграти ключову роль у заплутаному процесі розслідування, щоби врятувати обвинувачених від покарання, на яке вони не заслуговують. За підтримки Держкіно.
    • “Я, Ніна” (Yanina Sokolova Production; режисерка Марися Нікітюк, продюсерки Яніна Соколова, Юлія Сінькевич) – молода успішна журналістка Ніна здається цілком щасливою, проте одного дня їй діагностують рак, а згодом роблять операцію з видалення внутрішніх жіночих органів. Оперує онкологиня Олександра, молода лікарка з міжнародним досвідом. Саме вона стає для Ніни найближчою людиною, точкою опори та символом одужання. За підтримки Держкіно.
  • У Каннах підписано Меморандум про взаєморозуміння між Україною та Італією в галузі кіновиробництва та дистрибуції

    У Каннах підписано Меморандум про взаєморозуміння між Україною та Італією в галузі кіновиробництва та дистрибуції

    22 травня на Каннському кіноринку в Італійському павільйоні у Hotel Majestic відбулось підписання Меморандуму про взаєморозуміння (Memorandum of Understanding) між Державним агентством України з питань кіно та Фільмкомісією Риму (Roma Lazio Film Commission). Ініціатива покликана поглибити та розвинути співпрацю між Україною та Італією в галузі кіновиробництва та дистрибуції.

    З українського боку документ підписала Голова Держкіно Марина Кудерчук, з італійського – президент Roma Lazio Film Commission Лучано Совена. Також участь у заході “Рим–Київ: відкриваючи можливості”, в межах якого був підписаний Меморандум, взяли генеральна директорка Roma Lazio Film Commission Крістіна Пріароне та виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук.

    Підписаний нами Меморандум – це win-win ініціатива зі спільної роботи, що має на меті заохочувати співпрацю режисерів, продюсерів і професіоналів України та Італії й підтримувати розвиток спільних проєктів, висококласних кіно- та телефільмів, які мають міжнародний потенціал.

    Голова Держкіно Марина Кудерчук

    Меморандум передбачає сприяння укладанню угод про спільне аудіовізуальне виробництво, промоцію ініціатив, спрямованих на розвиток і дистрибуцію спільних проєктів, підтримку молодих кінопрофесіоналів обох країн (зокрема, шляхом професійного та освітнього обміну) та інші заходи зі створення та просування спільних кіно- та телепроєктів, які гідно представлятимуть Україну й Італію в світі.

    Меморандум про взаєморозуміння є чинним один рік, після чого автоматично поновлюється.

    Ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль проходить із 17 до 28 травня 2022 року. На кіноринку кіноринку Marché du Film працює Український національний павільйон.

  • У Каннах пройде благодійний вечір-аукціон на підтримку України

    У Каннах пройде благодійний вечір-аукціон на підтримку України

    Цього року важливою місією Національного павільйону України у Каннах, крім просування та експорту українського кіно, є заклик до світу підтримати креативний сектор, культуру України та українську кіногалузь, яка зазнає значних втрат через війну в країні.

    Для підтримки української кіногалузі Державне агентство України з питань кіно та Український національний павільйон, за сприяння мерії Канн, організовують благодійний вечір-аукціон із унікальними кінематографічними та мистецькими лотами.

    Серед представлених на аукціоні робіт будуть оригінальний сторіборд до стрічки “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова, постери до найвидатніших українських фільмів XX століття, а також картина Владислава Шерешевського Cats, написана 19 березня 2022 року після обстрілів і руйнування житлових будинків Маріуполя російськими військами – діти тоді вибігали з домівок, тримаючи в руках лише домашніх тварин.

    Ще один значущий лот, картини Івана Марчука “Виходять мрії з берегів” та “Замріяні копички” має представити сам відомий автор.

    Гостям благодійного вечора покажуть відеопрезентацію про українських кінематографістів, які зараз змушені захищати Україну зі зброєю в руках замість роботи над фільмами. Подію підтримає своїм виступом відомий український гурт Kazka& Kadebostany.

    Кожен запрошений зможе зробити свій внесок у збереження свободи й незалежності української держави. Усі зібрані кошти будуть використані на підтримку України.

  • Овації режисеру: у Каннах пройшла світова прем’єра фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”

    Овації режисеру: у Каннах пройшла світова прем’єра фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”

    21 травня, у каннському Théâtre Croisette, в одній з найпрестижніших програм Каннського кінофестивалю “Двотижневик режисерів”, показали створений за підтримки Держкіно повнометражний ігровий дебют українського режисера та сценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”. Стрічка претендує на “Золоту камеру” – премію Каннського кінофестивалю, що присуджується за найкращий дебютний повнометражний фільм.

    “Двотижневик режисерів” – це самостійна секція Канн, заснована після подій 1968 року, коли фестиваль скасували через студентські заворушення. В основі програми лежить принцип “кінематографісти для кінематографістів”: навіть відбір до цієї секції – певне визнання, яке зазвичай отримують лише режисери, котрі вже зробили собі ім’я. Цьогоріч одним із них є український режисер-дебютант Дмитро Сухолиткий-Собчук.

    В центрі сюжету стрічки – кремезний чоловік на прізвисько Памфір (Олександр Яцентюк): в минулому контрабандист, який нині заробляє будівельними роботами. Він повернувся із заробітків до рідного села напередодні зимового карнавалу Маланки. Памфір має побожну дружину (Соломія Кирилова) і сина-підлітка Назара (непрофесійний актор Станіслав Потяк). І через необережний вчинок сина Памфір опиняється перед необхідністю знову порушити закон, хоча й присягався цього не робити.

    Соціуму потрібні міфологеми – нові орієнтири, що виникають з потреби в комусь сильному, відважному, незламному. І важливо, щоб вони були сучасними: базувалися не на далекому, але на ближньому минулому, котре ми самі для себе міфологізуємо. Нам не треба Гастелло – нам треба Привид Києва. Нам треба дівчина, котра виводить собак з Ірпеня. Це зриме мессіанство: тут і зараз. І цю нову міфологію “тут і зараз” неможливо очорнити, як у разі героїв минулого, бо все це ми бачимо на власні очі. Ці приклади незламності нам зараз потрібні. І ми маємо розуміти, як вони народжуються. І ось “Памфір” – це, власне, один зі сценаріїв того, як народжується міфологема.

    Режисер і сценарист фільму Дмитро Сухолиткий-Собчук

    “Памфір” є копродукцією чотирьох країн: України (Bosonfilm), Франції (Les Films d’Ici), Польщі (Madants) та Чилі (Quijote). Проєкт 2019 року став одним із переможців Одинадцятого конкурсного відбору Держкіно в секції авторських повнометражних ігрових фільмів спільного виробництва.

    Фінансова підтримка Держкіно стала для нас найважливішою – базою для старту, що дозволила залучати подальших партнерів із копродукції та фінансування. Після Канн в “Памфіра” заплановані прем’єри у Північній та Південній Америці, Африці, Азії. В нашого міжнародного сейлз-агента Indie Sales є варіанти не лише для кожного континенту, а й для кожної території – як у контексті прем’єри, так і участі у фестивалях. Також завдяки міжнародним партнерам ми маємо гарантію релізу на території кожного з них: у Польщі, Франції, Чилі, Нідерландах, Швеції, Швейцарії, Люксембурзі та Німеччині. Ну і, звісно, сподіваємося на якнайшвидшу можливість прем’єри та релізу в Україні.

    Продюсерка Олександра Костіна, Bosonfilm

    До продюсерської команди “Памфіру”, крім міжнародних копродюсерів Лори Бріан, Клаудії Смеї, Богни Шевчик та Жанкарло Насі, долучилися також українські копродюсери Євгенія Яцута, Артем Колюбаєв, Альона Тимошенко. Проєкт отримав підтримку від Українського культурного фонду, Польського інституту кіно (PISF), швейцарського фонду Visions Sud Est, французького національного центру кіно CNC Aide aux cínemas du monde, Hubert Bals Fund при кінофестивалі в Роттердамі, агенції European Film Promotion і Чернівецької державної обласної адміністрації.

    Від перших драфтів сценарію “Памфір” готувався майже сім років. Над сценарієм Дмитро Сухолиткий-Собчук кілька років працював у престижних творчих майстернях: туринській резиденції TorinoFilmLab (Script&Pitch), Midpoint Intensive в межах фестивалю в Карлових Варах, а також у Cinefondation, програмі підтримки молодих кінематографістів із різних країн під патронатом Каннського кінофестивалю з дуже жорсткою селекцією і малою кількістю учасників.

    Понад пів року – із січня по жовтень “карантинного” 2020-го – тривав підготовчий період, що включав чисельні експедиції на локації у Карпатах. Безпосередньо зйомки відбувалися з жовтня 2020-го по березень 2021-го у Чернівецькій та Івано-Франківській областях. Після цього – рік постпродакшену, останній етап якого, який співпав із аплікацією до Канн, був дуже складним, адже відбувався вже за умов повномасштабної війни росії проти України.

    Хоча сюжет “Памфіра” не має жодного стосунку до гібридної війни, проте у стрічці все одно чутні її відголоски: у радіо- та телепередачах, що потрапляють у кадр, у діалогах героїв. І, за словами Дмитра Сухолиткого-Собчука, “завдяки цим відголоскам ми ідентифікуємо єдність усього українського суспільства, що має проблемного сусіда на Сході”.

  • Дискусія Women In Industry: гендерна рівність в українській та світовій кіноіндустрії

    Дискусія Women In Industry: гендерна рівність в українській та світовій кіноіндустрії

    22 травня в Українському національному павільйоні на кіноринку в Каннах українські продюсерки та режисерки розпочнуть розмову про гендерну рівність у кіноіндустрії на тлі повномасштабної війни, що триває. Під час панелі Women In Industry спікери розглянуть різні сторони захисту прав жінок у аудіовізуальному секторі.

    Участь у дискусії візьмуть представниці української кіноіндустрії – продюсерка Лариса Гутаревич; режисерка Ірина Громозда; актриса театру та кіно, продюсерка Олена Лавренюк; модеруватиме бесіду режисерка Вероніка Шова.

    До розмови приєднається Сахра Карімі (Sahraa Karimi) – афганська кінорежисерка та перша жінка-очільниця державної кінокомпанії Afghan Film Organization, якою вона керувала до захоплення Кабулу Талібаном. Сахра зіткнулася з війною, як і українці стикаються з нею зараз.

    Український національний павільйон на Каннському кіноринку Marché du Film організовано спільними фінансовими зусиллями держави та представників кіноіндустрії: Державного агентства України з питань кіно, Асоціації кіноіндустрії України, FILM.UA Group, компаній “Кіноквартал”, Solar Media Entertainment, “УкрКіноФест”, Trident Production Network, Prime Story Pictures та “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”.

    Ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль триває з 17 до 28 травня 2022 року.

  • У Болгарії вже вдруге пройшли покази Всесвітнього благодійного кіномарафону на підтримку України

    У Болгарії вже вдруге пройшли покази Всесвітнього благодійного кіномарафону на підтримку України

    4 дні поспіль, із 16 до 19 травня, в столиці Болгарії – Софії, в межах благодійного кіномарафону CinemAid Ukraine Charity Film Marathon, у Будинку культури “Ісъкр” глядачі переглянули 9 українських кінострічок.

    У Софії показали:

    – ліричну комедію “Мої думки тихі” режисера Антоніо Лукіча;

    – музичну комедію “Шляхетні волоцюги” режисера Олександра Березаня;

    – історичну драму “Толока” режисера Михайла Іллєнка;

    – короткометражні фільми проєкту “Дивись українське!”, та проєкту “Все починається в Києві”: “Анна” Олеся Саніна, “Травень” Віктора Придувалова, “Клоун” Олександра Кирієнка, “Звичайний ранок” Кадіма Тарасова, “Урок” Михайла Іллєнка та “На краю” Олександра Ітигілова.

    Заходи відкривали Ірина Козік, перший секретар Посольства України в Болгарії, та Дімітр Стоянов, керівник Будинку культури “Искър”. Із відеозверненнями до глядачів кіномарафону виступили Голова Держкіно Марина Кудерчук та відома акторка, виконавиця головної ролі в стрічці “Мої думки тихі” Ірма Вітовська-Ванца.

    Всі зібрані під час показів благодійні внески спрямовуються на технічну підтримку кіноекспедиції з фільмування життя й боротьби українців за свободу під час війни від відомої кіноспільноти “Жовтий Автобус”.

    Захід пройшов під патронатом Посольство України в Болгарії за підтримки мерії міста Софія, будинку культури “Іскър” та Спілки українських організацій “Мати Україна”. Співорганізаторами з української сторони виступили КП “Київкінофільм” та Асоціація “Дивись українське!”.

    CinemAid Ukraine Charity Film Marathon – серія показів українського кіно за кордоном на підтримку України. Всесвітній благодійний кіномарафон ініційований Державним агентством України з питань кіно спільно з Українською кіноакадемією, Асоціацією “Дивись українське!”, Українською Кіноасоціацією, ГО “УкрКіноФест”, ГО “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”, ГО “Нарешті”, КП “Київкінофільм”, БО БФ “Двері”, ГО “Центр розвитку креативних індустрій”.

  • 21 травня на 75-му Каннському кінофестивалі відбудеться світова прем’єра стрічки “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука

    21 травня на 75-му Каннському кінофестивалі відбудеться світова прем’єра стрічки “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука

    Світова прем’єра створеного за підтримки Держкіно дебютного фільму режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір” відбудеться 21 травня у 54-му “Двотижневику режисерів” – паралельній програмі Каннського міжнародного кінофестивалю.

    Мені здається, що “Памфір” покаже, хто ми взагалі є. З ким мають справу ті, хто не може взяти маленьке село Чорнобаївку. Чому ментальність народу настільки сильна та вільнолюбна, що один вартує десятьох чи більше.

    Режисер та автор сценарію Дмитро Сухолиткий-Собчук в інтерв’ю виданню LB.UA

    “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука – це історія про хорошого сім’янина, якому доля дає випробування, де він звертає з чесного шляху заради своєї сім’ї. Напередодні традиційного карнавалу Маланки, Памфір, після тривалої відсутності, повертається до своєї родини на Західній Україні. Безумовна любов сім’ї Памфіра має побічну дію. Коли його син влаштовує підпал в молитовному домі, Памфір змушений відновити зв’язок зі своїм неспокійним минулим. Щоб відплатити за провину сина, Памфір звертає на ризикований шлях з незворотніми наслідками.

    Ролі у фільмі виконали Олександр Яцентюк, Соломія Кирилова, Станіслав Потяк, Мирослав Маковійчук, Олена Хохлаткіна, Іван Шаран.

    “Памфір” створюється у копродукції України, Франції, Польщі та Чилі. Виробництво фільму здійснює компанія BOSONFILM спільно з Les Films D’Ici, MADANTS, Quijote та у партнерстві з Mainstream pictures. Продюсери проєкту – Олександра Костіна, Євгенія Яцута, Лора Бріан, Клаудія Смея, Богна Шевчик, Артем Колюбаєв, Альона Тимошенко та Жанкарло Насі.

    Девелопмент проєкту здійснювався за підтримки Українського Культурного Фонду. Над сценарієм режисер працював в резиденції Каннського міжнародного кінофестивалю Cinéfondation Residence. Також проєкт був розроблений у двох найвпливовіших сценарних майстернях – TorinoFilmLab (Script&Pitch) та Midpoint Intensive. Стрічка отримала підтримку Польського Інституту Кіно (PISF), швейцарського фонду Visions Sud Est, одного із найбільш відомих європейських фондів, які фінансують експериментальне кіно – Hubert Bals Fund, французького національного центру кіно – CNC Aide aux cínemas du monde, міжнародного фонду Goteborg Film Fund та Чернівецької обласної державної адміністрації.

    Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно.