Державне агентство України з питань кіно

Позначка: Андрій Фесяк

  • ПІДСУМКИ УЧАСТІ УКРАЇНИ В 47-МУ МІЖНАРОДНОМУ КІНОФЕСТИВАЛІ У ТОРОНТО

    ПІДСУМКИ УЧАСТІ УКРАЇНИ В 47-МУ МІЖНАРОДНОМУ КІНОФЕСТИВАЛІ У ТОРОНТО

    З 8 по 18 вересня Україна представляла свій стенд на Міжнародному кінофестивалі у Торонто. Цього року в рамках TIFF було проведено низку заходів, направлених на просування України на міжнародному кіноринку та налагодження співпраці з іноземними партнерами. На стенді були представлені каталоги Ukrainian Film Industry Guide та Ukrainian Films Catalogue.

    Національний стенд працював під гаслом #StandWithUkraine, а однією із основних місій  команд стенду було привернення уваги до війни в Україні та наслідків російської агресії. Серед відвідувачів стенду були представники міжнародних національних фондів та державних інституцій, дистриб’ютори, сейлз агенти, продюсери, фестивальні відбірники, а також керівництво кіноринку та кінофестивалю TIFF.

    Цього року завдяки партнерським домовленостям Державного агентства України з питань кіно та керівництва Міжнародного кіноринку TIFF український стенд перебував поряд з передовими кінематографічними країнами: Polish Film Institute, Arab Cinema, Spain (ICEX Spain / ICAA Spain), Canada (Telefilm & Ontario Creates), Italy (Cinecitta SpA). 

    Основними подіями, що представляли Україну на кінофорумі, стали:

    • Північно-американська прем’єра повнометражного художнього фільму «Люксембург, Люксембург» Антоніо Лукіча, продюсери Анна Яценко та Володимир Яценко. Стрічка брала участь у програмі “Сучасне світове кіно” (Contemporary World Cinema).
    • Північно-американська прем’єра короткометражного документального фільму «Літургія протитанкових перешкод» Дмитра Сухолиткого-Собчука в рамках офіційної програми Short Cuts. Фільм профінансувало одне з найпопулярніших світових видань New Yorker. Короткометражна документальна стрічка розповідає про українців, які тимчасово змінили професію та хочуть бути корисними Україні під час війни з росією.

    Фільм несе важливі повідомлення до різної аудиторії, в різні кутки світу  нагадування про те, до чого ніколи не звикнемо і ніколи не забудемо. Якщо говорити про постійний інформаційний простір, у який потрапляють сюжети про війну в Україні, то мені здається, що іноземний глядач, будучи ситим і в безпеці, може просто відвертатися, забуваючи, що війна тут триває і зараз. Що дуже багато людей перебуває на окупованих територіях, дуже багато полонених, відкрите питання з хлопцями та дівчатами з «Азовсталі», і про це треба нагадувати.

    Режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук

    • Спеціальною подією на фестивалі став показ стрічки «Свобода у вогні: Боротьба України за свободу», знятої Євгеном Афінеєвським за сприяння платформи Netflix. Документальний фільм створений на основі особистих історій звичайних українців, військовослужбовців, лікарів, журналістів та волонтерів. Режисер зосереджує увагу на розповідях мільйонів людей, життя яких кардинально змінилося за вісім років війни. Також дається відповідь на запитання, як агресивна програма російського диктатора залишалась непоміченою для світу протягом багатьох років, що призвело до відкритої агресії. Режисер зазначив, що творці «намагалися охопити всі ці питання та поділитися найповнішим поглядом очима людей на місцях».

    Також в рамках TIFF відбулись покази фільму “Валерія виходить заміж” спільного виробництва Ізраїлю та України. Співпродюсери цієї стрічки ізраїльської режисерки Міхал Вінік — Анна Яценко і Володимир Яценко з ForeFilms.

    13 вересня в рамках Кіноринку Міжнародного кінофестивалю у Торонто було проведено спеціальну подію в рамках Industry Conference – дискусію «Вплив війни в Україні на міжнародну кіноіндустрію».

    Гостями дискусії стали керівництво TIFF, канадські, українські та міжнародні фільммейкери.

    Модератором дискусії став продюсер та засновник F Films Андрій Фесяк, який акцентував, що «коли російські військові розпочали своє повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого, мало хто на Заході очікував, що Україна протримається довше кількох днів; але після 7 місяців війни ми все ще воюємо, міцніємо і сильно б’ємо росіян. Весь український народ долучився до війни, щоб допомогти нашим військам перемогти у цій війні. Люди в кіноіндустрії нічим не відрізняються. Багато наших колег або воюють на передовій – деякі, на жаль, загинули – або воюють за допомогою засобів, які ми знаємо найкраще, як-от кіно. Насправді українська культура – ​​це одна з перших речей, що росіяни намагаються знищити в окупованих ними містах в Україні. Спалення книжок, руйнування театрів і заборона українського кіно і телебачення є однією з головних дій окупантів».

    Ігор Савиченко, продюсер Directory Films, розповів аудиторії про важливість залучення українських авторів (сценаристів, режисерів, художників і креативних продюсерів) до виробництва фільмів і серіалів, які створюються іноземними продакшнами, наголосивши, що «з початку повномасштабної війни рф проти України вже почали виходити документальні фільми про нашу боротьбу, тож за Україною починають слідкувати через документалістику».

    Вікторія Ярмощук, CEO FILM.UA Group та виконавча директорка Української кіноасоціації розповіла про можливості України, постпродакшн потужності України та можливості співпраці навіть у цей непростий час: «Останніми роками ми багато працювали задля того, щоб Україна почала приваблювати кіновиробників з усього світу, як партнер у кіновиробицтві, як локація для зйомок. На жаль, через військову агресію росії зараз вкрай важко знімати кіно на території нашої країни. Але попри надскладну ситуацію українські кіновиробники залишаються відкритими для співпраці й нових копродукційних проєктів. Ми готові надавати якісні послуги з постпродакшну, VFX, анімації, дублювання, дистрибуції і не тільки».

    Старший віце-президент та продюсер Радж Паніккар з Fifth Ground Entertainment долучився до дискусійної панелі з точки зору канадського продюсера щодо можливостей співпраці з Україною.

    Режисер документальної картини «Свобода у вогні: боротьба України за свободу» Євген Афінеєвський говорив про важливість роботи з українськими кінематографістами, швидкість та бюджетність такої співпраці, зазначивши високий рівень професійності та знання англійської мови українськими фільммейкерами.

    На дискусії гостям було повідомлено про те, що Державне агентство України з питань кіно періодично оновлює інформацію про українські фільми, що мають копродукційний потенціал, а також каталог українських сертифікованих компаній, які надають сервісні послуги щодо знімань, ренталу та постпродакшну.

    Міжнародний кінофестиваль у Торонто TIFF – щорічний кінофестиваль, що відбувається у вересні у Торонто (Канада). Фестиваль з’явився у 1976 році як Фестиваль фестивалів, де демонструвалася колекція фільмів з інших кінопоказів. Нарівні з кінофестивалем Санденс фестиваль у Торонто вважається найбільшим кінооглядом Північної Америки. Участь картини у кінофестивалі значно збільшує її шанси потрапити до північноамериканського прокату. Участь у міжнародному кінофорумі в Торонто багато в чому визначає міжнародну прокатну долю більшості артхаусних та незалежних фільмів.

    Кіноринок під час TIFF є одним із найбільших та найвпливовіших у регіоні. 

  • Україна у Каннах. Дискусія Cancelling Russian Culture: як позбавити країну-агресора ідеологічної зброї

    Україна у Каннах. Дискусія Cancelling Russian Culture: як позбавити країну-агресора ідеологічної зброї

    19 травня на Каннському кіноринку Marché du Film відбулася дискусія Cancelling Russian Culture: Cinema as an Instrument of Russian Propaganda and War – івент, спрямований на подолання наслідків багаторічної “роботи” російської кіноіндустрії зі спотворення та дегуманізації образу України та українців. Учасники події, організованої Національним павільйоном України за підтримки Американського павільйону, навели аудиторії вагомі аргументи про неприпустимість під час розв’язаної росією війни давати можливість представникам країни-агресора бути присутніми на міжнародній культурній арені.

    Модератором події виступив кінопродюсер та засновник кінокомпанії F Films Андрій Фесяк. У вступному слові він згадав про сьогоднішній День вишиванки – символ нашої культури, в орнаментах якої відображено своєрідність кожного регіону. І зауважив, що цей святковий день – як і всі дні від початку російської агресії – є сумним, адже “у той час, поки люди в світі дивляться кіно, в Україні ворог руйнує міста й кінотеатри в них”. Він наголосив на тому, що культура загалом – і кіно зокрема – завжди була ідеологічною зброєю країни-агресора, котру росія роками використовувала задля проштовхування наративів антиукраїнської шовіністичної пропаганди.

    Як наочний аргумент цієї тези численним гостям події, – представникам світової та української кіноіндустрії й дипломатичних кіл, журналістам, – було представлено відеоролик із найбільш кричущими фрагментами популярних російських фільмів, які готували глядачів до кривавої війни з нашою державою, заперечували існування України, української мови та культури, зображали українців “нацистами” та ворогами рф.

    У продовження розмови Голова Державного агентства України з питань кіно Марина Кудерчук згадала про велику роботу, що майже одразу із початком повномасштабної війни почало провадити Держкіно разом із Українською кіноакадемією та всією українською кіноспільнотою, готуючи численні петиції та розсилаючи листи й звернення до світового кінематографічного співтовариства із закликом до бойкоту російського кінематографа.

    Марина Кудерчук наголосила, що Держкіно багато разів зверталося до Каннського кінофестивалю та Міністерства культури Франції стосовно неприпустимості участі російського аудіовізуального контенту у кінофестивалі під час війни, розв’язаної росією проти України. І хоча оргкомітет фестивалю зрештою ухвалив рішення про відмову приймати офіційні делегації або представників, пов’язаних із урядом рф, він все одно залишив у конкурсній програмі фільм російського режисера Кирила Сєрєбрєннікова “Дружина Чайковського”, аргументуючи це опозиційністю режисера російській владі.

    Безкарність дій агресора з 2014 року призвела до того, що у лютому розпочалася повномасштабна війна на території України. І саме кінематограф є пропагандистським інструментом, яким рф зображає меншовартість інших країн, нав’язуючи меседж про велич росії та її армії як серед своїх громадян, так і по всьому світу. З початку березня ми активно зверталися до міжнародних фестивалів та VOD-платформ із закликом блокувати покази російського кіно, щоб захистити світ від цієї пропаганди. Сьогодні українські кінематографісти мали б займатися своєю справою, але натомість змушені йти до армії, волонтерити, рятувати своїх дітей, захищати домівки, яких дехто з них вже не має… Ми віримо, що переможемо, повернемося до нормального життя, будемо знімати українське кіно та будемо частиною європейської кінематографічної родини. І вдячні за підтримку колегам з усього світу.

    Голова Держкіно Марина Кудерчук

    Історичний аспект необхідності культурного бойкоту зачепив у своєму виступі артдиректор Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість” Андрій Халпахчі. Він підкреслив необхідність зміщення фокусу з російської культури першою чергою в самій Україні, навів приклади виключень фільмів країни-агресора з інших фестивалів і наголосив на необхідності культурної деокупації.

    Після розпаду СРСР неможливо було влаштувати українські посольства в країнах Європи, оскільки росія привласнила всі радянські посольства на цих територіях. Це ж саме відбувалося у галузі дистрибуції західних фільмів – російські компанії купляли права на всі екс-радянські території: Україну, Грузію, тощо. І навіть через економічний аспект заморожували для деяких авторських фільмів можливість бути показаними в Україні – буцімто, невигідно. Тобто росія окупувала все. Сьогодні ми маємо відділення великих компаній в Україні, але центральні регіональні офіси все одно лишаються в москві, і саме там вирішують, коли будуть релізи в Україні. Це має змінитися.

    Артдиректор КМКФ “Молодість” Андрій Халпахчі

    Розмову продовжила радник Посольства України у Франції Вікторія Гуленко, наголосивши, що “такої війни не було в Європі з 1945-го року: світ спостерігає, що відбувається в Україні, а Україна захищає всю Європу”. Вікторія Гуленко розширила тему необхідності повної відміни участі представників росії у будь-яких світових подіях суспільного значення: не лише у кінофестивалях, але й спортивних змаганнях, закордонних виступах російських музикантів і артистів тощо, – оскільки все це так само пропагує наративи рф і зміщує акценти з їхньої колективної відповідальності за агресію проти України.

    Як приклад такої вже реалізованої відміни вона навела, зокрема, припинення нью-йоркською Метрополітен-опера співпраці з російською оперною співачкою Анною Нетребко, що відмовилася публічно засудити дії владіміра путіна, й рішення замінити її в постановці “Турандот” українською співачкою Людмилою Монастирською.

    Згадала вона й про Євробачення, де український гурт Kalush Orchestra здобув перемогу завдяки рекордній підтримці України з боку вільних країн Європи. Європейський мовний союз вже наступного дня після повномасштабного нападу на Україну відсторонив росію від участі в Євробаченні, й представниця МЗС наголосила, що так само мав би вчинити і Каннський кінофестиваль.

    Позиція Канн щодо Сєрєбрєннікова викликає певний подив, оскільки біографія режисера щільно пов’язана із Владиславом Cурковим, що працював у путінській адміністрації. До фінансування робіт режисера долучався Фонд Суркова. І це тоді, коли загальновідомо, що саме Сурков – архітектор російської пропагандистської машини, робота якої була тригером початку війни на Донбасі 2014 року. Щодо безпосередньо фільму “Дружина Чайковського”, то він профінансований приватним фондом “Кінопрайм” Романа Абрамовича, котрий зараз перебуває під європейськими санкціями.

    Радник Посольства України у Франції Вікторія Гуленко

    Виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук сконцентрувалася на індустріальному аспекті питання, наголосивши на необхідності повного відмежування країни-агресора від доступу до світового кіноринку.

    Це – не лише українська війна. Якщо українська армія програє, то програє й весь демократичний світ. І  якщо програє українське кіно, то це також уразить і європейське, і світове кіно. Наш креативний ринок, наша кіноіндустрія багато разів довела, що ми дійсно частина Європи. Ми робимо чудові стрічки з глибокими сенсами, і не думаю, що хтось хоче це втратити. Світ має зрозуміти, що відбувається зараз: ми захищаємо не Україну, а демократію, гуманістичні принципи світу, і це може бути втілене у дуже практичних речах на кшталт кооперації.

    Виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук

    Вікторія Ярмощук закликала припинити будь-який бізнес із суб’єктами підприємницької діяльності рф, зупинити дистрибуцію та ліцензування контенту для території росії тощо. Адже кошти, котрі завдяки цьому заробляють російські дистрибутори, кінотеатри, кіновиробники, згодом через податки фактично йдуть на фінансування страшної війни проти мирного населення Європи, а також – на продовження роботи російської пропагандистської машини. І світова кіноспільнота, що прагне поновлення й збереження миру в Україні та Європі, аж ніяк не має цього допускати.

    Завтра, 20 травня на кіноринку Marché du Film Національний павільйон України представить презентацію Discover Ukraine: подія буде сфокусована на можливостях міжнародної співпраці з нашою кіноіндустрією та питаннях підтримки її роботи за часів війни.