Державне агентство України з питань кіно

Позначка: Максим Наконечний

  • Фільм «Бачення метелика» отримав головну нагороду на міжнародному кінофестивалі Febiofest у Братиславі

    Фільм «Бачення метелика» отримав головну нагороду на міжнародному кінофестивалі Febiofest у Братиславі

    Стрічка Максима Наконечного перемогла у номінації найкращий повнометражний фільм у конкурсній програмі In the Heart of Europe, яка представляла добірку найбільш вартих уваги ігрових, анімаційних, документальних та експериментальних повнометражних фільмів з країн V4 (Словаччина, Чехія, Угорщина, Польща), а також Австрії та України.

    У центрі сюжету — аеророзвідниця з позивним «Метелик», яка повертається з полону. Її чекають рідні, друзі, побратими та коханий. Але нове життя приносить і нові виклики.

    Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Eurimages, Чеського кінофонду, Хорватського аудіовізуального центру, Шведського кіноінституту, Українського культурного фонду.

    Український дистриб’ютор — кінокомпанія «Артхаус Трафік».

    Стрічка вийде в український прокат 6 квітня.

    Міжнародний кінофестиваль Febiofest Bratislava – це 7-денна подія, яка поєднує індустрію та кінопрограму, присвячену сучасному та архівному кіно з акцентом на європейському виробництві. Фестиваль був заснований у 1993 році. Організатором фестивалю є Асоціація словацьких кіноклубів, головним співорганізатором є Словацький кіноінститут.

  • “Бачення метелика” Максима Наконечного показали у секції East Side Stories норвезького кінофестивалю Tromsø International Film Festival

    “Бачення метелика” Максима Наконечного показали у секції East Side Stories норвезького кінофестивалю Tromsø International Film Festival

    З 2002 року програма East Side Stories стала регулярною для представлення ігрових і документальних фільмів колишніх радянських республік.

    Синопсис. Головна героїня картини — аеророзвідниця з позивним «Метелик», яка повертається з полону. Її чекають рідні, друзі, побратими та коханий. Але нове життя приносить і нові виклики.

    Продюсерки — Ліза Сміт, Дар’я Бассель.
    Міжнародні копродюсери — Аніта Юка, Даґмар Седлачкова, Маріо Адамсон, Серхіо С. Аяла.
    Країни виробництва: Україна (TABOR), Чехія (MasterFilm), Хорватія (4Film), Швеція (Sisyfos Film Production).

    Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Міністерства культури та інформаційної політики України, Eurimages, Чеського кінофонду, Хорватського аудіовізуального центру, Шведського кіноінституту, Українського культурного фонду.

    Український дистриб’ютор — кінокомпанія «Артхаус Трафік».

    Tromsø International Film Festival — важливе місце зустрічі норвезької та міжнародної кіноіндустрії. Перший кінофестиваль у Тромсе відбувся в 1991 році.

    Нагадаємо, що картина «Бачення метелика» вийде в український прокат 6 квітня.

  • 6 квітня на великі екрани українських кінотеатрів вийде драма «Бачення метелика»

    6 квітня на великі екрани українських кінотеатрів вийде драма «Бачення метелика»

    Головна героїня картини — аеророзвідниця з позивним «Метелик», яка повертається з полону. Її чекають рідні, друзі, побратими та коханий. Але нове життя приносить і нові виклики.

    «Бачення метелика» — дебютна повнометражна робота режисера Максима Наконечного. Сценарій фільму він написав спільно з письменницею та режисеркою Іриною Цілик («Земля блакитна, ніби апельсин», «Я і Фелікс»). У головній ролі знялась акторка Рита Бурковська, відома зі стрічки «Парфенон» Мантаса Кведаравічюса. Одну з ключових героїнь картини виконала знана драматургиня Наталка Ворожбит (сценаристка «Кіборгів», сценаристка й режисерка «Поганих доріг»).

    Світова прем’єра «Бачення метелика» відбулася на Каннському фестивалі в програмі «Особливий погляд» — другій за важливістю секції. На Одеському міжнародному кінофестивалі, який у 2022 році відбувся у межах Варшавського міжнародного кінофестивалю, картина здобула нагороду як «Найкращий український повнометражний фільм». Українська прем’єра стрічки пройшла на шостому Київському тижні критики.

    «Бачення метелика» високо оцінили кінокритики. Так, видання The Hollywood Reporter написало, що фільм «вселяє надію», а гра Рити Бурковської «дуже виразна», Deadline назвало його «найсвоєчаснішим фільмом у Каннах», а Screen Daily — «суворим, але переконливим». 

    Продюсерки — Ліза Сміт (режисерка фільму «Школа № 3»), Дар’я Бассель («Будинок зі скалок», «Розділові Наживо»). Міжнародні копродюсери — Аніта Юка, Даґмар Седлачкова, Маріо Адамсон, Серхіо С. Аяла. Країни виробництва: Україна (TABOR), Чехія (MasterFilm), Хорватія (4Film), Швеція (Sisyfos Film Production).

    Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно, Eurimages, Чеського кінофонду, Хорватського аудіовізуального центру, Шведського кіноінституту, Українського культурного фонду.

    Український дистриб’ютор — кінокомпанія «Артхаус Трафік».

    Картина «Бачення метелика» вийде в широкий український прокат 6 квітня.

  • 38-ий Варшавський міжнародний кінофестиваль оголосив переможців

    38-ий Варшавський міжнародний кінофестиваль оголосив переможців

    Переможцями конкурсу “Одеса-Варшава: український конкурс” – Національного конкурсу 13-го Одеського міжнародного кінофестивалю, який цього року відбувся в межах Warsaw Film Festival, стали:

    Найкращий український повнометражний ігровий фільм – повнометражний дебют Максима Наконечного “Бачення метелика”. Стрічку створено в копродукції України, Чехії, Хорватії та Швеції, українським виробником є компанія TABOR Production, продюсери – Ліза Сміт та Дар’я Бассель. Фільм створено за підтримки Держкіно.

    Найкращий документальний фільм – стрічка “Терикони” Тараса Томенка виробництва компанії ІнсайтМедіа (Україна), продюсери – Володимир Філіппов, Алла Овсяннікова, Андрій Суярко, Олександр Коваленко. Стрічку створено за підтримки Держкіно.

    Відзнаку за Найкращий український короткометражний фільм цього року журі в складі продюсера і режисера Даріуша Яблонського (Польща), сценаристки і продюсерки Ілони Лепковської (Польща) та продюсерки Іванни Дядюри (Україна) прийняло рішення не вручати.

    Приз Екуменічного журі отримала польсько-українська стрічка “Тато” режисерки Анни Маліжевської. Це міноритарний копродакшн України та Польщі, створений за підтримки Polish Film Institute та Держкіно. З українського боку виробником фільму є компанія FAMILY PRODUCTION, продюсер – Анастасія Буковська.

    Спеціальну згадку журі документального конкурсу отримала стрічка Володимира Тихого “День українського добровольця”. Фільм також є створеним у копродукції України та Польщі, українським виробником є компанія Babylon’13, продюсери – Ігор Савиченко та Володимир Тихий.

    У межах фестивалю пройшли також “Українські дні” – низка заходів, що були спрямовані на підтримку України та українських митців. Відбулась панельна дискусія “Співпраця України та Польщі” за участі директора Варшавського кінофестивалю Стефана Лаудіна, голови Держкіно Марини Кудерчук, директора Польської кіноакадемії та віце-президента Європейського клубу продюсерів Даріуша Яблонського, голови виробничого відділу Польського інституту кіномистецтва Каміли Моргішта та радника-посланника Посольства України в Польщі Олега Куця, та презентації українських проєктів, які перебувають на різних стадіях розробки та виробництва.

    38-ий Варшавський кінофестиваль тривав з 14 до 23 жовтня 2022 р.

  • «Цей дощ ніколи не скінчиться» — український документальний гіт на великих екранах

    «Цей дощ ніколи не скінчиться» — український документальний гіт на великих екранах

    29 вересня в український кінопрокат вийде картина «Цей дощ ніколи не скінчиться» режисерки Аліни Горлової. Світова прем’єра фільму відбулася на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA), де він здобув нагороду за Найкращий дебют. Це найбільша у світі подія, присвячена документалістиці.

    Історія у фільмі розгортається довкола родини 20-річного Андрія Сулеймана. Разом із батьками головний герой тікає з Сирії. Проте війна наздоганяє головного героя і в Україні, де він стає волонтером Червоного Хреста. Після смерті батька, Андрій вирішує поховати його тіло на батьківщині…

    Стрічку зняла Аліна Горлова («Явних проявів немає», «Холодний Яр. Інтро»). Режисерка працює на передовій та у прифронтовій зоні, фіксуючи життя під час війни. Цього року Аліна Горлова увійшла в національний рейтинг «30 до 30» від Forbes — список молодих українців, які впливатимуть на майбутнє своїх галузей і відбудовуватимуть країну.

    Продюсер — Максим Наконечний (режисер «Бачення метелика», презентованого цьогоріч у Каннах у програмі «Особливий погляд»); оператор — В’ячеслав Цвєтков («Земля блакитна, ніби апельсин» Ірини Цілик, «Брама» Володимира Тихого, «Парфенон» і «Маріуполіс» Мантаса Кведаравічюса).

    Картина отримала визнання  і на батьківщині. Вона здобула спеціальну правозахисну нагороду від незалежної платформи Current Time на 18-му Міжнародному кінофестивалі документального кіно про права людини Docudays UA, де відбулася національна прем’єра. Також стрічка стала Найкращою документальною роботою 2021 року за версією Національної премії кінокритиків «Кіноколо».

    «Цей дощ ніколи не скінчиться» — копродукція України, Латвії, Німеччини й Катару. Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

    Дистриб’ютор — кінокомпанія «Артхаус Трафік».

  • “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука та “Бачення метелика” Максима Наконечного отримали нагороди на кінофестивалі у Сербії

    “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука та “Бачення метелика” Максима Наконечного отримали нагороди на кінофестивалі у Сербії

    Створені за підтримки Держкіно “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука та “Бачення метелика” Максима Наконечного отримали нагороди на European Film Festival Palić у Сербії.

    Міжнародне журі критиків 29-го Фестивалю європейського кіно у Паличі найкращим фільмом конкурсної програми “Паралелі та зустрічі” обрало дебютну стрічку українського режисера Максима Наконечного “Бачення метелика”.

    Найвищий рівень створення кіно від перспективного молодого режисера дає нам надію, що європейське кіно має дуже світле майбутнє.

    Міжнародне журі критиків European Film Festival Palić

    А фільм Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір” отримав нагороду THE PALIĆ TOWER за найкращу режисуру від міжнародного журі та Спеціальну відзнаку від журі FIPRESCI.

    Оголошуючи нагороду, журі фестивалю окремо відзначило майстерну режисуру Дмитра Сухолиткого-Собчука та вишукану операторську роботу оператора-постановника фільму Микити Кузьменка.

    Під час фестивалю глядачам було представлено також програму українського кіно “Україна у фокусі” від Українського інституту. До програми увійшли створені за державної підтримки знакові фільми сучасного українського кінематографа: “Відблиск” Валентина Васяновича, “Погані дороги” Наталі Ворожбит, “Носоріг” Олега Сенцова, “Стоп-Земля” Катерини Горностай, “Рози. Фільм-кабаре” Ірени Стеценко та “Цей дощ ніколи не скінчиться” Аліни Горлової.

    European Film Festival Palić відбувся з 16 до 22 липня 2022 року. Фестиваль європейського кіно в місті Палич є яскравою культурною подією у Сербії, та одним із найважливіших кінофестивалів у регіоні.

  • На 56-му Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах пройшла панельна дискусія про вплив війни в Україні на міжнародну кіноіндустрію

    На 56-му Міжнародному кінофестивалі у Карлових Варах пройшла панельна дискусія про вплив війни в Україні на міжнародну кіноіндустрію

    У Чехії триває 56-й Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах. Вчора, 4 липня, в межах Karlovy Vary International Film Festival пройшла панельна дискусія “Вплив війни в Україні на міжнародну кіноіндустрію”.

    Участь в обговоренні взяли Симона Бауман (German Films), Улдіс Цекуліс (VFS Films), Павліна Зіпкова (Czech Film Commission), Дагмар Седлачкова (Masterfilm) та Ігор Савиченко (Directory Films) і Дар’я Бассель (Moonman, Docudays UA), модерувала розмову Іванна Хіцінська. Учасники дискусії говорили про те, як війна росії проти України впливає на міжнародну кіноіндустрію та вкотре звернули увагу кіноспільноти на необхідність припинення співпраці з кіноінституціями рф і важливість виключення нині російського кінематографа зі світового культурного поля.

    Нагадаємо, у позаконкурсній програмі Horizons Міжнародного кінофестивалю у Карлових Варах, що за визначенням фестивалю є добіркою найвидатніших сучасних фільмів, Україна представляє створені за підтримки Держкіно стрічки: “Бачення метелика” режисера Максима Наконечного, “Клондайк” режисерки Марини Горбач, “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука та “Відблиск” Валентина Васяновича. До програми Horizons відібрано також стрічку “Маріуполіс 2” литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, вбитого в Маріуполі наприкінці березня. А до складу журі нової фестивальної конкурсної секції Proxima запрошено відомого українського режисера Мирослава Слабошпицького.

    Сьогодні в межах KVIFF’s Industry Days на кінофестивалі у Карлових Варах триває презентація секції Work in Progress від Одеського міжнародного кінофестивалю. До OIFF WIP Selection відібрано 8 проєктів, всі вони створюються за підтримки Державного агентства України з питань кіно: “Ти – Космос” (реж. Павло Остріков), “Свято Хризантем” (реж. Семен Мозговий), “Дім за склом” (реж. Тарас Дронь), “Залізна сотня” (реж. Юлія Гонтарук), “Коли нам було 15” (реж. Анна Бурячкова), “Демони” (реж. Наталка Ворожбит), “БожеВільні” (реж. Денис Тарасов), “Ти мене любиш?” (реж. Тоня Ноябрьова).

    56-й Міжнародний кінофестиваль у Карлових Варах триває до 9 липня 2022 р.

  • Підсумки представлення України на Каннському кінофестивалі: заяви та дії на підтримку нашої держави, робота Національного павільйону України та участь України в конкурсній та індустрійній програмах Канн

    Підсумки представлення України на Каннському кінофестивалі: заяви та дії на підтримку нашої держави, робота Національного павільйону України та участь України в конкурсній та індустрійній програмах Канн

    Завершив роботу ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль, на якому Україна у складний для неї воєнний час була представлена Національним павільйоном на кіноринку Marché du Film, фільмами у конкурсних програмах та великою кількістю індустрійних заходів за участі та на підтримку української кіногалузі. Цього року фестиваль став фронтом боротьби за те, щоб голос українського кіно, голос України був дійсно почутий міжнародною спільнотою.

    На відкритті 75-го Каннського міжнародного фестивалю з відеозверненням до аудиторії виступив Президент України Володимир Зеленський.

    1 вересня 1939 року мав розпочатися перший Каннський кінофестиваль. Але Друга світова війна порушила ці плани. Шість років на фронтах цієї війни кіно билося за свободу, та, на жаль, і за диктатуру. “Великий диктатор” Чарлі Чапліна, що вийшов 1940 року, тоді не знищив справжнього диктатора. Але завдяки йому кінематограф перестав бути німим. Німим у всіх сенсах цього слова. Кінематограф заговорив, і це був голос майбутньої перемоги свободи. Сьогодні, як і тоді, знов є диктатор. Знов, як і тоді, є війна за свободу. Та знов, як і тоді, необхідно, щоб кінематограф не був німим. Ми маємо нарешті виграти цю битву. Кожен голос має бути на боці свободи. І передусім голос кінематографа.

    Президент України Володимир Зеленський

    Голосом кінематографа України безпосередньо в офіційному відборі Каннського кінофестивалю стали відразу дві повнометражні дебютні стрічки молодих українських режисерів: “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука у “Двотижневику режисерів” і “Бачення метелика” Максима Наконечного у секції “Особливий погляд”.

    25 травня, у день світової прем’єри в секції Un Certain Regard офіційного відбору 75-го Каннського фестивалю, команда фільму Максима Наконечного “Бачення метелика” (Butterfly Vision) провела акцію на підтримку України на червоній доріжці, коли увага всіх міжнародних медіа була максимально прикута до творчої групи. Митці вийшли під звуки сирен повітряної тривоги та закрили свої обличчя символом перекресленого ока, який широко відомий користувачам соціальних та означає “Потенційно неприйнятний контент. Ця світлина може містити сцени жорстокості або насильства”. Команда тримала постер із підписом “Russians kill Ukrainians. Do you find it offensive and disturbing to talk about this Genocide?” (“росіяни вбивають українців. Ви вважаєте, що говорити про цей геноцид – це потенційно неприйнятний контент?”). Потужна акція український митців мала неабиякий розголос на фестивалі.

    Photo credit (c) Laurent Koffel

    Україна цьогоріч використовувала всі можливості для того, щоб донести до широкої аудиторії Каннського кінофестивалю правду про війну росії проти нас. Вперше до складу журі однієї з премій фестивалю – “Золоте око” (L’Oeil d’Or), що вручається від 2015 року найкращій документальній стрічці, присутній в одній з офіційних каннських програм, – долучилася українська режисерка Ірина Цілик.

    Спеціальний приз від L’Oeil d’Or журі вручило стрічці Mariupolis 2 – посмертній роботі литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, який був вбитий російськими окупантами в Маріуполі на початку квітня. Стрічку змонтовано з матеріалу, який Мантас знімав у Маріуполі, та який вдалося зберегти цивільній дружині режисера Ганні Білобровій. Разом із Дунею Сичовою вони змонтували “Маріуполіс 2” і представили у Каннах останній фільм режисера. Вручаючи нагороду, президентка журі Аґнєшка Холланд оголосила хвилину мовчання за жертвами війни росії в Україні – режисерами, журналістами, фотографами та іншими людьми творчих професій.

    Фото: фб-сторінка Ірини Цілик 

    Національний павільйон України на кіноринку Marché du Film

    Разом із початком Каннського кінофестивалю та його кіноринку Marché du Film 17 травня розпочав свою роботу Національний павільйон України. Робота павільйону під гаслами Bravery to make movies during the war та #StandWithUkraine була орієнтована на всебічну презентацію можливостей України для співпраці в аудіовізуальній індустрії, проєктів і сервісів, які ми можемо запропонувати міжнародним партнерам навіть за часів війни, та проведення заходів, спрямованих на підтримку у цей надскладний час як української індустрії, так і нашої держави загалом.

    Національний павільйон консолідував зусилля української кіноіндустрії заради спільної мети – підтримки вітчизняного кіновиробництва у ці скрутні часи та донесення світові правди про війну в Україні. Наша держава відкрита до міжнародної співпраці. Ми прагнемо залишатися на міжнародному ринку кіно, у фестивальному житті, бути частиною міжнародного кінематографічного процесу, й вдячні світовій кіноспільноті за підтримку, яку відчули у Каннах від багатьох міжнародних партнерів – старих і нових.

    Голова Державного агентства України з питань кіно Марина Кудерчук

    19 травня на кіноринку Marché du Film відбулася організована Національним павільйоном України дискусія Cancelling Russian Culture: Cinema as an Instrument of Russian Propaganda and War – івент, спрямований на подолання наслідків багаторічної “роботи” російської кіноіндустрії зі спотворення та дегуманізації образу України та українців. На захист інтересів України на культурному фронті стали Голова Держкіно Марина Кудерчук, виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук, арт-директор київського міжнародного кінофестивалю “Молодість” Андрій Халпахчі, радниця Посольства України у Франції Вікторія Гуленко та кінопродюсер Андрій Фесяк. Учасники події, організованої за підтримки Американського павільйону, продемонстрували аудиторії приклади просування наративів російської пропаганди засобами кіно та навели аргументи про неприпустимість під час розв’язаної росією війни давати можливість представникам країни-агресора бути присутніми на міжнародній культурній арені.

    20 травня в межах презентації Discover Ukraine, участь у якій взяли Марина Кудерчук, Вікторія Ярмощук, а також Голова Ради з державної підтримки кінематографії Артем Колюбаєв, спікери розповіли про сучасний стан української індустрії: про те, як вона змінилася через війну та які можливості для співпраці, попри все, може надати закордонним партнерам. У межах івенту був представлений шоуріл українських проєктів, що зараз створюються за підтримки Держкіно та відкриті до копродукційних ініціатив. А також – Спеціальний рахунок для пожертв, створений з метою порятунку української аудіовізуальної індустрії та забезпечення роботою кінематографістів.

    22 травня в Українському павільйоні відбулася дискусія Women In Industry за участі продюсерки Лариси Гутаревич, режисерки Ірини Громозди, актриси театру та кіно, продюсерки Олени Лавренюк, а також Сахри Карімі (Sahraa Karimi) – афганської кінорежисерки та першої жінки-очільниці державної кінокомпанії Afghan Film Organization, якою вона керувала до захоплення Кабулу Талібаном. Всі спікерки івенту, на жаль, не з чуток знають, що таке війна. Вони поділилися з аудиторією своїм досвідом її проживання та можливостями для опору через творчість, які вони для себе відкрили.

    24 травня з великим успіхом пройшов організований Держкіно та Українським національним павільйоном за підтримки мерії міста Канни, благодійний вечір із “тихим” аукціоном, на якому представили унікальні кінематографічні та мистецькі лоти. Серед них були – постер до стрічки “Білий птах із чорною ознакою” Юрія Іллєнка; картина Владислава Шерешевського Cats, написана 19 березня 2022 року після обстрілів і руйнування житлових будинків Маріуполя російськими військами, коли діти вибігали із домівок, тримаючи в руках лише домашніх тварин; жовто-блакитна каблучка Pure Freedom від бренду SOLO for diamonds; книга Девіда Лінча “Спіймати велику рибу” із його автографом, а також оригінальний сторіборд до стрічки “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова та дві картини славетного українського художника Івана Марчука – “Виходять мрії з берегів” та “Замріяні копички”, які отримали найвищі ставки. За підсумками торгів організаторам вдалося зібрати понад 1,5 мільйона гривень. Зібрані кошти буде спрямовано на підтримку української кіноіндустрії.

    Протягом роботи кіноринку у Національному павільйоні України відбулися також численні зустрічі української делегації з представниками міжнародної кіноспільноти та дипломатичних кіл. Гостями Українського павільйону стали Прем’єр Люксембургу Ксав’є Беттель (Xavier Bettel), Міністр-Президент Валлонії Еліо Ді Рупо (Elio Di Rupo), виконавчий директор Marché du Film – Festival de Cannes Жером Пайяр (Jérôme Paillard), директор Wallonia-Brussels Federation Centre du Cinéma et de l’Audiovisuel Жоанн Брунфо (Jeanne Brunfaut) та багато інших європейських партнерів.

    Робота Національного павільйону України тривала й після закінчення Marché du Film. 26 травня у павільйоні було проведено презентацію короткометражного фільму “Доля” французького режисера та сценариста Слоні Со: актуального проєкту про українців, що, рятуючись від війни, були змушені виїхати за кордон. А 27 травня команда павільйону взяла участь у церемонії вручення нагород Премії Palm Dog Award, лауреатом якої став відомий український пес-сапер Патрон. Улюбленця українців Патрона, який разом із командою ДСНС розміновує Чернігівщину, нагородили відзнакою PalmDogManitarian, що вручається за зв’язок між людством і собаками.

    Стратегічні партнерства

    У Каннах стало відомо про кілька стратегічно важливих ініціатив, реалізація яких допоможе українській індустрії вистояти у скрутні часи.

    Зокрема, це ініціатива Європейського фонду підтримки спільного виробництва та розповсюдження художніх кінематографічних та аудіовізуальних творів Eurimages щодо звільнення України від обов’язкових членських внесків до середини наступного року із збереженням для нашої держави можливості долучатися до всіх програм фонду.

    Ми дуже вдячні Eurimages за розуміння й підтримку, завдяки яким Україна матиме змогу брати повноправну участь в усіх програмах Eurimages без членського внеску, який наразі, коли всі наявні ресурси держави йдуть на підтримку армії, було б дуже важко сплатити. Цей жест доброї волі з боку європейських колег багато значить для всієї української кіноспільноти та матиме вплив на відновлення роботи нашої індустрії за часів війни.

    Заступниця представника України в Раді правління Eurimages, виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук

    Із аналогічною ініціативою на своєму щорічному засіданні в межах Каннського кінофестивалю виступила European Film Agency Directors association (EFAD) – європейська асоціація, що об’єднує 35 національних кіно- та аудіовізуальних агенцій. EFAD відзвітувала про конкретні кроки, спрямовані на підтримку українських кінематографістів, що вже реалізовані асоціацією та її членами. А також запропонувала Державному агентству України з питань кіно вступити до EFAD із звільненням від сплати членських внесків на найближчі два роки. Голова Держкіно Марина Кудерчук підтримала цю ініціативу.

    Фото: Roland Teichmann_twitter

    Також у Каннах відбулося підписання Меморандуму про взаєморозуміння (Memorandum of Understanding) між Державним агентством України з питань кіно та Фільмкомісією Риму (Roma Lazio Film Commission), що покликаний поглибити та розвинути співпрацю між Україною та Італією в галузі кіновиробництва та дистрибуції. Меморандум підписали Голова Держкіно Марина Кудерчук та президентка Roma Lazio Film Commission Лучано Совена.

    Заяви та дії світової кіноспільноти на підтримку України

    Надзвичайно сильним й абсолютно трагічним художнім висловлюванням про те, що зараз відбувається в Україні, стала посмертна прем’єра у Каннах фільму “Маріуполіс 2” литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, котрий був закатований і вбитий росіянами в Маріуполі.

    У контексті того жаху, що відбувається в України, для нас є абсолютно неприпустимим нині надання можливості для висловлювання на міжнародних майданчиках представникам країни-агресора. Напередодні й під час проведення Канн-2022 Держкіно неодноразово зверталося до оргкомітету кінофестивалю з вимогою виключення фільму російського режисера Кірілла Сєрєбрєннікова з конкурсної програми та закликом до бойкоту російського кінематографа зараз, під час війни росії з Україною. Канни дослухалися лише частково, ухваливши рішення про відмову приймати на фестивалі офіційні делегації або представників, пов’язаних із російським урядом, але залишили стрічку Сєрєбрєннікова у конкурсі, чим той і скористався, зробивши заяву із закликом зняти санкції з близького до путіна олігарха Романа Абрамовича та допомогти сім’ям росіян, відправлених на війну.

    Утім, міжнародна кіноспільнота виявилася більш рішучою та однозначною у своїх висловлюваннях і діях щодо підтримки України. У межах панельної дискусії Ukrainian Cinema: From Surviving to Thriving Again. How the Global Film Community Can Come Together to Support the Country’s War-Torn Industry Президентка Європейської кіноакадемії, кінорежисерка Аґнєшка Голланд заявила:

    Якби це залежало від мене, я б не допускала російські фільми в офіційну програму фестивалю – навіть якщо Кірілл Сєрєбрєнніков талановитий митець. На жаль, його слова підтвердили моє погане передчуття. Він використав [фестивальну пресконференцію], щоб похвалити російського олігарха [підсанкційного Романа Абрамовича] та порівняти трагедію російських солдатів і українських захисників. Я б не давала йому такої нагоди в цей час.

    Президентка Європейської кіноакадемії, кінорежисерка Аґнєшка Голланд

    Ця дискусія відбулася 21 травня на кіноринку Marché du Film в межах Дня України (Ukraine In Focus) – низки ініціатив, підтриманих організаторами Marché du Film й спрямованих на відновлення роботи української кіноіндустрії та допомогу українським кінематографістам. У межах Ukraine in Focus відбувся скринінг Ukrainian Features Preview та зустрічі формату Producers Network, участь у яких взяли шість українських продюсерів, – Дар’я Бассель (Moon Man), Денис Іванов (Arthouse Traffic), Наталія Лібет (Digital Religion), Сашко Чубко (Pronto Film), Ольга Бесхмельниціна (ESSE Production House) та Володимир Яценко (ForeFilms), – що представили свої проєкти закордонним колегам з метою міжнародної співпраці. За підтримки Tallinn Black Nights Film Festival (PÖFF) також у програмі Tallinn Black Nights Goes to Cannes презентували добірку українських ігрових повнометражних стрічок на завершальних етапах виробництва, що шукають сейлз-агентів, дистрибуторів, можливості для участі у фестивалях. А в індустріальній програмі Cannes Docs був організований шоукейс українських документальних фільмів Work-in-Progress, один із учасників якого – проєкт Єлізавети Сміт “Слухаючи світ” – отримав нагороду DAE Award.

    22 травня на кіноринку Marché du Film відбувся фандрайзинг-івент Ukrainian Films Now, організований на підтримку України організаціями EAVE, First Cut Lab та італійським кіноформумом When East Meets West у партнерстві з EFAD та CineRegio.

    У заході взяли участь 12 європейських кінофондів: ALCA/Region Nouvelle-Aquitaine, Ciclic/Region Centre-Val de Loire (обидва Франція), HessenFilm, Mitteldeutsche Medienförderung (обидва Німеччина), Fondo Audiovisivo FVG, IDM Film Commission Südtirol (обидва Італія), Wallima Brugesel, Wallima Bruge (обидва Бельгія), Film i Skåne (Швеція), Естонський інститут кіно (Estonian Film Institute), Film Fund Luxembourg та Словацький аудіовізуальний фонд (Slovak Audiovisual Fund). Метою події був збір коштів на підтримку українських фільмів у постпродакшені (всього було представлено дев’ять стрічок, шість з яких є дебютними), а також налагодження зв’язків українських кінокоманд із потенційними європейськими продюсерами та партнерами. Головну премію Ukrainian Films Now Award із грошовою винагородою у 30 тис. євро отримала дебютна стрічка Марини Вроди “Степне”, що створюється за підтримки Держкіно.

    Нагороду від IDM Film Commission Suedtirol / Cine Chromatix Italy у вигляді фінансування послуг із постпродакшену було присуджено фільму Тоні Ноябрьової “Ти мене любиш?”. Постпродакшен від Screen Brussels та Спеціальну відзнаку журі отримала стрічка Анни Бурячкової “Коли нам було 15”. Нагороду First Cut Lab Award вручили проєкту Павла Острікова “Ти – космос”, а приз від Ciclic/ Région Centre-Val de Loire – стрічці Юлії Гонтарук “Залізна сотня”. Усі ці фільми також свого часу стали переможцями конкурсних відборів Держкіно та є створюваними за державної підтримки.

    Ще однією отриманою у Каннах нагородою стала відзнака конкурсної програми Каннського міжнародного кінофестивалю Cinéfondation. Третю премію студентського конкурсу Cinéfondation було розділено між роботою французького режисера Laurène Fernandez Les Humains Sont Cons Quand Ils S’Empilent та короткометражною дипломною стрічкою Glorious Revolution української режисерки Марії Новікової. Фільм створено у ко-продукції Великобританії, Німеччини та України, українську сторону виробництва представляє компанія “СУК – Сучасне українське кіно”.

    Національний павільйон України на кіноринку Marché du Film 75-го Каннського кінофестивалю був організований спільними фінансовими зусиллями держави та представників кіноіндустрії: Державного агентства України з питань кіно, Асоціації кіноіндустрії України, FILM.UA Group, компаній “Кіноквартал”, Solar Media Entertainment, “УкрКіноФест”, Trident Production Network, Prime Story Pictures та “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”.

    Вдячні організаторам і партнерам за підтримку та спільну працю. Особливу подяку за надані для благодійного аукціону лоти висловлюємо Івану Марчуку, Владиславу Шерешевському, компанії FILM.UA Group, видавництву “Фоліо”, бренду Solo for diamonds та дизайнерці Лілії Пустовіт.

  • У день світової прем’єри команда фільму “Бачення метелика” провела акцію на підтримку України на червоній доріжці Каннського кінофестивалю

    У день світової прем’єри команда фільму “Бачення метелика” провела акцію на підтримку України на червоній доріжці Каннського кінофестивалю

    25 травня, у день світової прем’єри в секції “Особливий погляд” (Un Certain Regard) офіційного відбору 75-го Каннського фестивалю, команда фільму Максима Наконечного “Бачення метелика” (Butterfly Vision) провела акцію на підтримку України на червоній доріжці, коли увага всіх міжнародних медіа була максимально прикута до творчої групи.

    Photo credit (c) Laurent Koffel

    Митці вийшли під звуки сирен та закрили свої обличчя символом перекресленого ока, широко відомого користувачам соціальних мереж, що означає “Потенційно неприйнятний контент. Ця світлина може містити сцени жорстокості або насильства”. Одночасно із цим візуальним знаком команда фільму “Бачення метелика” тримала постер із підписом “Russians kill Ukrainians. Do you find it offensive and disturbing to talk about this Genocide?” (“росіяни вбивають українців. Ви вважаєте, що говорити про цей геноцид – це потенційно неприйнятний контент?”).

    Перед акцією під час офіційного фотоколу Каннського кінофестивалю режисер фільму Максим Наконечний також закликав міжнародну спільноту до підтримки звільнення з полону волонтерки та парамедикині Юлії Паєвської (відомої під позивним Тайра).

    Photo: Festival de Cannes

    Минуло вже 3 місяці після повномасштабного вторгнення росії в Україну, і найкраще, що може продовжувати робити міжнародна кіноіндустрія – це надавати голос українським митцям. А наша справа, відповідно, – продовжувати боротися за те, щоб Україна була на порядку денному.

    Режисер фільму “Бачення метелика” Максим Наконечний

    Photo: Festival de Cannes

    З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, багато людей бачать в соціальних мережах контент, пов’язаний з війною, який є автоматично закритий позначкою – “потенційно неприйнятний контент”. Ми з командою фільму подумали, що це дуже точна метафора, щоб показати, як комунікує Україна та світ вже багато років. Війна, яка зараз є в Україні, часто навіть не називається війною. Більше ніж 8 років війну в Україні світ називав конфліктом. Багато сторіч російські окупанти називалися нашим братським народом, хоча вони насправді знищували українську націю. Навіть після 24 лютого багато європейців продовжили називати вже повномасштабну війну росії в Україні – конфліктом. Тільки жахливі злочини росіян відкрили багатьом людям очі на правду, але люди не хочуть чути про те, що українців вбивають. Правда болісна, але вона має бути сказана повністю, навіть не на половину.

    Продюсерка фільму “Бачення метелика” Дар’я Бассель

    Створений за підтримки Держкіно повнометражний дебют Максима Наконечного – це жорстка та сюрреалістична історія про жінку–воїна, яка не бажає бути жертвою. Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, ніби уві сні, та щось всередині неї не дозволяє забути, чому вона мусить жити далі.

    Photo: Festival de Cannes

    Режисер та сценарист – Максим Наконечний (продюсер стрічки “Цей дощ ніколи не скінчиться”, режисер фільмів “Невидима”, “Новий рік у сімейному колі”), співсценаристка – Ірина Цілик (режисерка фільму “Земля блакитна, ніби апельсин”). 

    Photo: Festival de Cannes

    Продюсерки – Ліза Сміт (режисерка стрічки “Школа № 3”), Дар’я Бассель (продюсерка фільму “Тато – мамин брат” та “Назовні”). Міжнародні ко–продюсери – Аніта Юка, Даґмар Седлачкова, Маріо Адамсон, Серхіо С. Аяла.

    Операторка–постановниця – Христина Лізогуб (операторка стрічки “Школа № 3”), монтаж – Івор Івезічь та Аліна Горлова (режисерка “Цей дощ ніколи не скінчиться”). Звукорежисер – Василь Явтушенко, композитор – Джян Бабан.

    Photo: Festival de Cannes

    Головні ролі зіграли актори театру та кіно Ріта Бурковська (кінодебют відбувся у фільмі “Парфенон” литовського режисера Мантаса Кведаравичюса, який загинув в Маріуполі під час війни росії проти України) та Любомир Валівоць (актор Київського академічного театру юного глядача на Липках). Серед акторського складу є відома драматургиня та режисерка Наталка Ворожбит та актор і офіцер Мирослав Гай. У фільмі також зіграли непрофесійні актори: реальні лікарі, військові, у тому числі колишні полонені.

    Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури та інформаційної політики України, Eurimages, Чеського кінофонду, Хорватського аудіовізуального центру, Шведського кіноінституту, Українського культурного фонду та Українського інституту. Країни виробництва фільму – Україна (TABOR), Чехія (MasterFilm), Хорватія (4Film), Швеція (Sisyfos Film Production). Агент з міжнародних продажів фільму – Wild Bunch International.

    Photo: Валерія Ковалінська

    Світова прем’єра дебютного фільму Максима Наконечного “Бачення метелика” (Butterfly Vision) відбулася в секції “Особливий погляд” (Un Certain Regard) офіційного відбору 75-го Каннського фестивалю. Стрічка змагається не тільки в рамках категорії Un Certain Regard, але й за “Золоту камеру”, премію за найкращий дебютний повнометражний фільм найпрестижнішого світового кінофестивалю. Результати буде оголошено на церемонії нагородження Каннського кінофестивалю 28 травня 2022.

    Відео: Валерія Ковалінська

  • 25 травня на 75-му Каннському кінофестивалі відбудеться світова прем’єра стрічки “Бачення метелика” Максима Наконечного

    25 травня на 75-му Каннському кінофестивалі відбудеться світова прем’єра стрічки “Бачення метелика” Максима Наконечного

    Вже завтра, 25 травня, на Каннському кінофестивалі відбудеться світова прем’єра створеного за підтримки Держкіно дебютного фільму режисера Максима Наконечного “Бачення метелика”.

    Cтрічку Максима Наконечного відібрано до секції “Особливий погляд” (Un Certain Regard) офіційного відбору ювілейного 75-го Каннського кінофестивалю. Фокус цієї категорії – фільми, які, на думку програмного відділу фестивалю, виділяються оригінальною ідеєю й естетикою та будуть мати сильний вплив на розвиток кіномистецтва.

    Повнометражний дебют Максима Наконечного “Бачення метелика”, раніше відомий під робочою назвою “Спас” – це жорстка та сюрреалістична історія про жінку-воїна, яка не бажає бути жертвою. Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, ніби уві сні, та щось всередині неї не дозволяє забути, чому вона мусить жити далі.

    Головні ролі зіграли актори театру та кіно Ріта Бурковська (кінодебют відбувся у фільмі Мантаса Кведаравічюса “Парфенон”) та Любомир Валівоць (актор Київського академічного театру юного глядача на Липках). Серед акторського складу є відома драматургиня та режисерка Наталка Ворожбит та актор і волонтер Мирослав Гай. У фільмі також зіграли непрофесійні актори: реальні лікарі, військові, у тому числі колишні полонені.

    Режисер та сценарист – Максим Наконечний, співсценаристка – Ірина Цілик, продюсерки – Ліза Сміт, Дар’я Бассель. Міжнародні ко-продюсери – Аніта Юка, Даґмар Седлачкова, Маріо Адамсон, Серхіо С. Аяла. Операторка-постановниця – Христина Лізогуб, монтаж – Івор Івезічь та Аліна Горлова. Звукорежисер – Василь Явтушенко, композитор – Джян Бабан. 

    Країни виробництва фільму – Україна (TABOR), Чехія (MasterFilm), Хорватія (4Film), Швеція (Sisyfos Film Production). Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури та інформаційної політики України, Eurimages, Чеського кінофонду, Хорватського аудіовізуального центру, Шведського кіноінституту, Українського культурного фонду.

    Ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль триває з 17 до 28 травня 2022 року.