Державне агентство України з питань кіно

Позначка: Одеський міжнародний кінофестиваль

  • Кіно поза конкурсом: 17-й ОМКФ оголошує програму спеціальних показів

    Кіно поза конкурсом: 17-й ОМКФ оголошує програму спеціальних показів

    17-й Одеський міжнародний кінофестиваль (27 серпня – 4 вересня, Київ) представляє програму спеціальних показів — добірку фільмів, які пропонують різні способи поглянути на людину, культуру та час. Тут поруч опиняються історія польської родини й привиди минулого, київська міфологія, життя Сергія Лифаря, кінематограф Еріка Ромера та досвід людей, які опинилися в центрі війни.

    До програми увійшли:

    • «Весілля» (Польща, ігровий, реж. Анджей Вайда, 1972)

    Екранізація національної класики, представлена до ювілею режисера. Весілля нареченого з краківської інтелігенції та нареченої з селянського середовища стає приводом для зустрічі представників обох груп у заміському котеджі. Вони з задоволенням проводять час разом. До гостей приєднуються привиди.

    • «Ерік Ромер: дух дитинства» (Франція, документальний, реж. Паскаль Буенік, Ноель Ерпе, 2025)

    Видатний режисер «Нової хвилі» Ерік Ромер ніколи не проголошував себе генієм. Від фільму «Знак Лева» (1962) до «Роману про Астрею та Селадона» (2007) він розвинув вкрай самобутні методи роботи, які надавали його фільмам унікальної якості, що криється в їхній уявній крихкості: аудіозаписи розмов з акторами, розвідка локацій та зйомки таємно, поєднання художнього кіно з документалістикою… Це інтимний фільм, що розкриває «ромерівську» алхімію через уривки з фільмів, рідкісні інтерв’ю та раніше не показані пробні зйомки.

    • «У нас все гаразд» (Польща, ігровий, реж. Ґжеґож Яжина, 2014)

    Кіноверсія легендарної театральної вистави Ґжеґожа Яжини. З анімованих ефектів та блу-боксів виникла — як каже виконавиця однієї з ролей — «віртуальна трагікомедія про польську реальність». Дія розгортається у Варшаві, у бідній квартирі родини жінок — Осовілої старушенції («Ех, я пам’ятаю день, коли розгорілася війна»), її доньки Галини, яка працює в супермаркеті, та онуки — Маленької металевої дівчинки. Показ з нагоди прем’єри у Києві вистави Ґжеґожа Яжини «КΑΣΣ_ΑΝΔΡΑ».

    • «Головний герой» (Україна, документальний, реж. Мирон Латик, 2025)

    П’ять акторів. Про війну. Про смерть. Про життя. Документальний фільм про українських акторів, які з початком війни залишили сцену і долучилися до лав ЗСУ. Камера досліджує, як люди творчої професії адаптуються до середовища, де кожне рішення має незворотні наслідки.

    • «ЄвроКривбас» (Україна, Канада, Бельгія, документальний, реж. Марина Ткачук, Анна Паленчук, 2026)

    Як продовження документального фільму «ЄвроДонбас» цей фільм досліджує європейську спадщину Дніпропетровщини. Історія про внесок бельгійських, французьких, британських, німецьких і польських підприємців та інженерів у розвиток Дніпра, Кривого Рогу та Кам’янського. Зйомки фільму проходили в Україні, Польщі та Канаді й поєднують архівні матеріали, інтерв’ю з українськими та міжнародними експертами, а також нащадками європейських переселенців. Фільм повертає в публічний простір маловідомі сторінки історії регіону та сприяє переосмисленню його європейської спадщини в умовах війни.

    • «За лаштунками війни» (Колумбія, Україна, документальний, реж. Каталіна Ґомес Анхель, 2025)

    Колишні колумбійські військові після початку повномасштабного вторгнення Росії вступають до лав ЗСУ. Завдяки унікальному доступу до фронту стрічка показує їхню трансформацію від іноземних добровольців до учасників однієї з найскладніших війн сучасності. Водночас фільм документує створення іспаномовного підрозділу “Guajiro”, що став основою міжнародного батальйону бригади «Хартія».

    • «Ліс» (Польща, ігровий, реж. Йоанна Застружна, 2025)

    Шукаючи шлях крізь Ліс, стомлений життям Мрук залишає звичний світ і потрапляє у царство снів. Дівчина складає йому компанію — чи є вона провідницею, чи уособленням бажання? У світі, де коні пожирають жінок, а равлик диктує темп, кожне рішення зводиться до самої суті вибору.

    • «Справа Артиста. Сергій Лифар» (Україна, документальний, реж. Марія Головацька, 2025)

    Життя Сергія Лифара, легендарного балетмейстера з Києва, оповите таємницями, зокрема щодо можливої співпраці з нацистами під час окупації Парижа. Документальний фільм досліджує його політичний вибір, вплив революції, українського коріння та освіти, розкриваючи мотиви та вчинки митця.

    • «Віктор, як і всі (Гюґо)» (Франція, ігровий, реж. Паскаль Боніцер, 2026)

    Натхненний творчістю Віктора Гюґо, актор Робер Цуккіні шукає своє місце між сценою та життям. Щовечора він збирає повні зали, ділячись своєю любов’ю до слів. Аж до того дня, коли знову з’являється його донька, дорослішання якої він пропустив… А що, якби хоч раз кохання виявилося кращим за захоплення?

    • «Вистояти перед небуттям» (США, документальний, реж. Закері Ірвінґ, 2026)

    Знятий протягом трьох з половиною років на лінії фронту в Україні, фільм розповідає про сімох звичайних українців, які добровільно зголосилися захищати свою країну після повномасштабного вторгнення Росії. Завдяки постійному доступу до лінії фронту фільм створює портрет психологічних та емоційних реалій сучасної війни та стійкості тих, хто її переживає.

    • «Їдемо додому» (Польща, документальний, реж. Сяргей Марчик, 2026)

    Коли в Україні спалахує війна, Саша — батько та цивільна особа — змушений за одну ніч переосмислити свою роль. Те, що спочатку було місією з захисту своєї родини, швидко перетворюється на зобов’язання, від якого він не може відмовитися. Переміщуючись між домом і лінією фронту, між турботою про рідних та бойовими діями, Саша опиняється в ситуації, де відповідальність і виживання все більше вступають у суперечність. «Повернення додому» — це інтимний портрет чоловіка, який стикається з неможливим вибором, коли поняття «дім» втрачає свою визначеність.

    • «Хрещатик 48/2» (Україна, ігровий, реж. Дмитро Авдєєв, 2026)

    Після того, як підліток Юрко знаходить таємний вхід до Офісу Потойбічників Києва, що існує з 482 року, він потрапляє у світ неймовірних пригод. Разом із магічними істотами столиці він має зупинити давню богиню смерті з Півночі, поки світ не поглинула темрява.

    Придбати фестивальний абонемент на 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль можна за посиланням.

    17-й Одеський міжнародний кінофестиваль відбувається за підтримки  Державного агентства України з питань кіно, Українського культурного фонду.

  • 17-й ОМКФ оголошує Міжнародну конкурсну програму

    17-й ОМКФ оголошує Міжнародну конкурсну програму

    17-й Одеський міжнародний кінофестиваль (27 серпня – 4 вересня, Київ) представляє Міжнародну конкурсну програму, до якої увійшли повнометражні стрічки з Європи, Північної та Південної Америки. Цьогорічна добірка об’єднала роботи режисерів та режисерок про жіночі долі в різні епохи. Подані у програмі історії досліджують емоційний досвід жінок у різних куточках світу, показуючи їх не лише сильними й сміливими, а й водночас чуттєвими та люблячими.

    У межах конкурсної програми міжнародне журі визначить переможця в номінації «Найкращий міжнародний повнометражний фільм», режисер якого отримає головну фестивальну нагороду — статуетку «Золотий Дюк». Окремо серед стрічок Національної та Міжнародної конкурсних програм за результатами глядацького голосування буде визначено володаря Гран-прі фестивалю, який також отримає статуетку «Золотий Дюк» та грошову премію у розмірі 75 000 гривень.

    • «Брат» (Brat / Brother), 2025, Польща, Чехія, реж. Мацей Собєщанський

    Історія про жінку та родину, які проходять випробування у світі насильства, нездійснених амбіцій і зростаючого хаосу. 14-річний Давид піклується про молодшого брата й намагається відповідати очікуванням матері, яка прагне вирватися з токсичного минулого та почати нове життя без ув’язненого чоловіка. Попри талант і силу характеру, хлопцеві дедалі важче зберігати контроль над власним повсякденням, розірваним між школою, домом і вулицею. Ситуація ще більше ускладнюється, коли в їхнє життя входить Конрад — єдиний дорослий, якому Давид справді довіряє. Це лише початок бурхливих подій, які зрештою можуть або зруйнувати цю родину, або врятувати її.

    • «Брудні гроші — білі ночі» (Черни пари за бели нощи / Black Money for White Nights), 2025, Болгарія, Греція, реж. Крістіна Ґрозева, Петар Валчанов

    Марина (60), акушерка, та її чоловік Ґоша, залізничний диспетчер, роками збирали невеликі хабарі, щоб дозволити собі поїздку до Санкт-Петербурга на білі ночі. Вторгнення росії до України й раптове зникнення офісу турагенції (разом із їхніми заощадженнями) руйнує всі мрії, а також — ілюзію контролю над життям. Брехня, що підживлювала шлюб, спливає назовні й подружжя кидається на пошуки слідів власної гідності.

    • «Друге життя» (A Second Life), 2025, Франція, реж. Лоран Слама

    Париж. Липень 2024. Американка Елізабет виснажена ізоляцією, спричиненою вадами слуху, береться за будь-яку роботу, аби отримати продовження візи. Працюючи консьєржкою Airbnb, вона знайомиться з клієнтом-каліфорнійцем Елайджею — так починається велика пригоди з перетину міста і пошуку місця у ньому. Фільм знято під час Олімпійських ігор у Парижі.

    • «Невидимі» (Invisibles), 2025, Канада, реж. Жюнна Шіф

    Елізабет, артистка бурлеску і секс-працівниця, любить свою роботу, та багаторічне втаємничення професії змушує її задуматися над змінами. Черговий клієнт виявляється чоловіком з інвалідністю. Ця зустріч відкриває Елізабет новий світ і спонукає переосмислити сексуальність та потреби людей з інвалідністю, їхню видимість у суспільстві, а заразом і видимість секс-працівниць.

    • «Невдячні створіння» (Nevděčné bytosti / Ungrateful Beings), 2025, Словенія, Чехія, Польща, Франція, Словаччина, Хорватія, реж. Ольмо Омерзу

    Під час канікул на березі Адріатики Девід відчайдушно намагається налагодити зв`язок з дітьми, які живуть із мамою, а 17-річна Клара ще й має розлад харчової поведінки. Закоханість у місцевого хлопця повертає їй апетит, допоки хлопця не змушують переховуватися підозри поліції у вбивстві. Знесилена дівчина опиняється у лікарні, а її батьки — у ситуації, де будь-які методи порятунку мають виправдання.

    • «Сестра-самітниця» (Sorelle di clausura / Cloistered Sister), 2025, Румунія, Сербія, Італія, Іспанія, реж. Івана Младеновіч

    Якщо чогось дуже сильно бажати, весь Всесвіт буде на твоєму боці, чи не так? Стела, освічена, але нездатна втриматися на роботі, закохалася у відомого балканського музиканта, побачивши його по телевізору. Ця пристрасть, що перетворилася на одержимість, заполонює її життя, і тепер вона мусить зустрітися з ним. Одна з імовірних коханок музиканта, Вера, музикантка-початківець, обіцяє допомогти Стелі зустрітися з її кумиром і, більше того, вирвати її з бідного сільського життя. Їхні два світи зіштовхуються, коли Вера привозить Стелу до Бухареста, де вона керує компанією, що продає секс-товари та лубриканти.

    • «Як вдома» (Itt érzem magam otthon / Feels Like Home), 2025, Угорщина, реж. Ґабор Голтаї

    Ріта, звичайна, але самотня жінка, стає жертвою викрадення. Її викрадачі, сім’я Арпадів, переконані: вона не Ріта, а Сільві — дівчина, яка колись втекла з їхньої родини. Згодом Ріта розуміє: єдиний шлях до втечі — стати тією, за кого її приймають. Приміряючи на себе чужу особистість, вона дедалі більше дізнається про родину Арпадів і усвідомлює, що на кону — її власне життя.

    • «Гаряче» (Hot Water), 2026, США, реж. Рамзі Башур

    Одіссея матері-ліванки і її сина-американця, які вирушають автомобілем крізь простори Сполучених Штатів до його батька. Дорога виявляє розбіжності та зв’язки між ними, а поетична манера зйомки дебютного повного метра Рамзі Башура ставить під питання усталені уявлення про дім і приналежність на тлі безмежних краєвидів Америки.

    • «Ейзель 85» (Heysel 85), 2026, Бельгія, Нідерланди, Німеччина, реж. Теодора Ана Міхай

    Перед фіналом Кубка Європи 1985 року між фанатам «Ліверпуля» та «Ювентуса» спалахує сутичка. Брюссельський стадіон Ейзель охоплює хаос: на трибунах гинуть люди, а в управлінських кабінетах під ними — дочка мера і журналіст опиняються в епіцентрі дилеми: слідувати професійному регламенту чи власній людяності.

    • «Мухи» (Moscas / Flies), 2026, Мексика, реж. Фернандо Еймбке

    У багатоквартирному будинку навпроти великого госпіталя Ольґа веде суворо регламентоване життя без жодних прив’язаностей. Та фінансові труднощі спонукають літню жінку здати кімнату в квартирі сторонній людині, що й кладе початок її несподіваній дружбі з 9-річним сином орендаря. Всупереч волі та планам Ольґи її ретельно контрольований світ починає змінюватися.

    • «Розкажіть усім» (Kerro kaikille / Tell Everyone), 2026, Фінляндія, реж. Аллі Хаапасало

    1898 рік, Південна Фінляндія. Бунтарка й авантюристка Аманда потрапляє на острів-санаторій, куди відправляють «незручних» жінок. Позбавлена свободи, вона змушена пристосуватися до нового життя в ув’язненні. А невдалі спроби втечі зближують її з іншими дівчатами. Аманда навіть закохується в місцевого рибалку, та прірва між пацієнтками і мешканцями острова здається нездоланною.

    • «Скажи, що відчуваєш» (Powiedz mi, co czujesz / Tell Me What You Feel), 2026, Польща, реж. Лукаш Рондуда

    Юний художник з бідної родини, Патрик натрапляє на мистецький проєкт, який дозволяє обміняти сльози на злоті. Оточений риданнями інших, він не може пролити й сльозинки — і знайомиться з засновницею проєкту, арт-терапевтинею з заможної родини, Марією. Між ними зав`язуються стосунки, сповнені розмов про травми, страхи та батьків. Куди це все приведе, розкаже фільм куратора Музею сучасного мистецтва у Варшаві, заснований на реальній історії.

    • «Сука» (La Perra / The Bitch), 2026, Чилі, Бразилія, реж. Домінґа Сотомайор

    На віддаленому острові, відкритому вітрам біля узбережжя Чилі, Сильвія заробляє на життя збиранням морських водоростей і веде спокійне життя разом зі своїм партнером. Поява безпритульної цуценяти Юрі наповнює її будні світлом. Та коли собака раптово зникає — Сильвія знову згадує свою дитячу травму… Чотирилапа зірка фільму, собака Юрі з притулку стала лауреаткою Palm Dog («Пальмовий пес») цьогорічного Каннського кінофестивалю, і знайшла нову родину.

    • «Три дні у вересні» (3 zile în septembrie / Three Days in September), 2026, Румунія, реж. Тудор Джурджу

    Коханка нареченого вривається на передвесільні приготування, змушуючи ошелешену Б’янку втекти від усього у самотню подорож курортним містом у міжсезоння. Туристичний потяг відвозить її подалі від минулого життя — назустріч ночі бунту, несподіваним зустрічам і пригодам. А з першим сонячним промінням на неї чекає нове бачення власного майбутнього. Фільм від засновника і президента Міжнародного кінофестивалю «Трансільванія» (TIFF).

    Придбати фестивальний абонемент на 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль можна за посиланням. 

    17-й Одеський міжнародний кінофестиваль відбувається за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Українського культурного фонду

  • Відбудеться перший показ документальної стрічки «Країна мрій? Країна дій!»

    Відбудеться перший показ документальної стрічки «Країна мрій? Країна дій!»

    В межах програми «Ґала-прем’єри» 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю відбудеться перший показ документальної стрічки «Країна мрій? Країна дій!» режисера Володимир Мули.

    Проєкт створено за підтримки гранту Президента України молодим діячам у галузі кінематографії, присудженого у 2024 році.

    Фільм розповідає історії успішних українців, які тривалий час жили та будували кар’єру за кордоном, але свідомо повернулися до України, щоб реалізовувати власні ідеї, створювати нові можливості та долучатися до розвитку держави.

    Над створенням стрічки працювала команда у складі Олени Моренцової, Олександра Шевчишина, Андрія Лунніка, Андрія Свободи та Маші Цифанської.

    Героями документального проєкту стали:

    • Сергій Стаховський — професійний тенісист, військовослужбовець та співвласник Українського тенісного центру;
    • Роман Апостол — співзасновник і CEO освітньої онлайн-платформи Mate academy;
    • Люба Шипович — громадська діячка, волонтерка та засновниця благодійного фонду Dignitas Fund;
    • Анна Стельмах та Крістіна Стельмах — засновниці сімейного бренду одягу KRIS MARÁN.

    Запрошуємо відвідати прем’єрний показ стрічки та підтримати українське документальне кіно.

  • Оголошено програму «Гала-прем’єри» 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю

    Оголошено програму «Гала-прем’єри» 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю

    17-й Одеський міжнародний кінофестиваль (27 серпня – 4 вересня, Київ) представляє програму «Гала-прем’єри» – добірку стрічок, які глядачі ОМКФ матимуть змогу першими побачити на великому екрані .
     

     

    Програма об’єднала фільми, що по-різному осмислюють історичну пам’ять, досвід війни, силу людських взаємин і прагнення змінювати майбутнє. Від сімейної трагікомедії та історичної драми до документальних історій про жіночий досвід війни, фотографію й тих, хто свідомо обирає творити Україну, – кожна стрічка відкриває власний погляд на сьогодення.

    Ігрові фільми

    • «Добре, що мама не знає», 2025, Україна, реж. Саша Литвиненко

    Чотири історії членів однієї родини несподівано переплітаються через одну людину — впливового мафіозі. Діджей опиняється у боргах, його сестра стає заручницею озброєного незнайомця, а молодший брат прагне помститися за смерть коханої. Не підозрюючи про випробування одне одного, герої поступово наближаються до спільної розв’язки.

    • «Крашанка 2.0. Квантовий парадокс», 2025, Україна, реж. Тарас Дудар

    Дізнавшись, що син перебуває не на фронті, а у військовому госпіталі, Іван Забіяка вирушає через усю країну на старому бусі разом із власною Машиною Квантових Парадоксів, сподіваючись змінити минуле й не допустити війни. На зустріч із Яриком також їдуть його рідні — кожен зі своїми страхами, болем і незавершеними історіями. Подорож стає шансом для родини знову знайти одне одного.

    • «Пригоди козака Виговського», 2025, Україна, реж. Семен Горов

    Виговський – спецагент і наближений короля Речі Посполитої – насправді, є подвійним агентом Коша Війська Запорозького. Однак богемне життя в Варшаві запаморочило голову агенту, і він перестав відправляти розвіддані. В покарання за неналежне виконання обов’язків Отаман відправляє Виговського будувати сторожову заставу на хуторі Обмачів. Там Іван має створити військовий загін, який буде протистояти потенційному нападу з боку Московії.

    • «Санаторій Горького. Поєдинок» (Gorky Resort), 2026, Польща / Ірландія / Україна, реж. Лукаш Палковський

    Після окупації східної Польщі радянськими військами польський офіцер і піаніст Ґрабовський опиняється у таборі для військовополонених у Козельську. Там він вступає у психологічне протистояння з майором НКВС, який прагне схилити його до співпраці. Підтриманий несподіваною зустріччю з дружиною, Ґрабовський відмовляється зрадити свої принципи. Навесні 1940 року його разом з іншими полоненими відправляють до Катині.

    Документальні фільми

    • «Країна мрій? Країна дій!», 2025, Україна, реж. Володимир Мула

    Чотири історії українців, які, попри можливості за кордоном, вирішили повернутися додому, щоб реалізовувати власні ідеї та розвивати країну. Через особисті приклади фільм говорить про відповідальність, силу вибору й людей, які творять майбутнє України.

    • «Вона», 2026, Україна, реж. Тетяна Станєва

    Три українські жінки проживають війну у щоденному очікуванні звісток із фронту, волонтерстві та турботі про близьких. Паралельно глядач бачить будні їхніх чоловіків — військовослужбовців 88-го батальйону. Це історія про любов, витримку й внутрішню силу, що допомагає вистояти.

    • «Світлини з війни», 2026, Україна, реж. Іванка-Катерина Яковина

    Шість фотографій, зроблених українськими та міжнародними фотожурналістами на початку повномасштабного вторгнення, стали символами війни для всього світу. Через історії їхніх авторів і людей, зображених у кадрі, фільм досліджує силу документальної фотографії як свідчення, пам’яті та інструменту боротьби за правду.

    • «Відстань до Незалежності» / (Distance to Independence), 2026, Україна / Канада, реж. Дарія Саричева

    24 серпня 1991 року Україна проголосила незалежність. Але ніхто її не визнав. США були проти. Росія погрожувала. 70% українців нещодавно голосували за збереження СРСР. У Києві стояли радянські війська. І лише 99 днів відділяли нас від того, щоб усе це закінчилося, так і не почавшись. Це фільм про тих, хто не дав цьому статися. І про те, чому їхня боротьба – це наша боротьба сьогодні.

    Придбати фестивальний абонемент на 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль можна за посиланням.

    17-й Одеський міжнародний кінофестиваль відбувається за підтримки: Державного агентства України з питань кіно, Українського культурного фонду.

  • 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль оголосив Національну конкурсну програму

    17-й Одеський міжнародний кінофестиваль оголосив Національну конкурсну програму

    До програми увійшли 14 повнометражних стрічок – чотири ігрові та десять документальних. Нові роботи українських режисерів і міжнародні копродукції досліджують досвід війни та її наслідків, людську стійкість, пам’ять, втрати й пошук майбутнього, формуючи багатогранний портрет сучасної України.

    Фільми Національної конкурсної програми змагатимуться за нагороди у номінаціях «Найкращий український ігровий повнометражний фільм» та «Найкращий український документальний повнометражний фільм». Переможців визначить незалежне журі. 

    Окрім того, серед стрічок Національної та Міжнародної конкурсних програм буде визначено володаря Гран-прі за результатами глядацького голосування, а Міжнародна федерація кінопреси FIPRESCI вручить власний диплом одному з фільмів Національного конкурсу.

     Ігрові фільми:

     «За Перемогу!», реж. Валентин Васянович, Україна, Литва, 2025

    Антиутопія про непросте повоєнне майбутнє України. Кінорежисер, який більше не має можливості працювати за професією, залишається в Україні, тоді як його дружина й донька вже кілька років живуть у Відні й не бачать сенсу повертатися додому. Герої фільму намагаються віднайти себе в нових обставинах і вірять, що важкий період мине.

     «Крила», реж. Ана Роша де Соуза, Португалія, Україна, Кіпр, 2026

    Українка Орися із синдромом Дауна разом із родиною рятується від війни, однак не може втекти від пережитої травми. Опинившись у Португалії, вона проходить непростий шлях адаптації до нового життя. Неочікувана дружба з донькою місцевої волонтерки допомагає Орисі поступово повернути довіру до людей, відчути спокій і знову повірити у майбутнє.

     «Мрія Кіри», реж. Денис Колесніков, Україна, 2026

    Кіра готується емігрувати з України, і її шлях перетворюється на одіссею пошуку дому.  Через стосунки з молодшою сестрою, музику й особисті відкриття вона намагається зрозуміти себе, поки її життя назавжди не змінює початок великої війни.

     «Соліст», реж. Сергій Сторожев, Україна, 2026

    Після звільнення з провінційного театру цинічний актор Лев погоджується на незвичну роботу — зображати пацієнта психіатричної лікарні, допомагаючи студентам-медикам складати іспити. Опинившись серед людей, до яких спершу ставиться зневажливо, він несподівано переживає внутрішню трансформацію. Історія про другий шанс, людську гідність і силу співпереживання поступово змінює не лише самого героя, а й життя тих, хто його оточує.

    Документальні фільми

     «Бо козацького роду», реж. Роман Крупач, Україна, 2025

    Особиста історія режисера, який 25 лютого 2022 року добровільно вступив до лав ЗСУ, пройшов фронт і у 2024 році зазнав тяжкого поранення. Реальні зйомки з бойових позицій, шпиталів і реабілітаційних центрів поєднуються з чорно-білою анімацією, що передає досвід війни там, де камера безсила.

     «Гірник», реж. Микола Бут, Україна, 2026

    Жителі Донбасу опиняються перед нестерпним вибором: залишитися вдома під постійною загрозою чи покинути все, що було їхнім життям. Паралельно фільм розповідає про волонтерів, які, ризикуючи собою, евакуюють людей з прифронтових територій та рятують їхніх домашніх тварин.

    «Летять хмари з великою швидкістю», реж. Роман Островський, Україна, Німеччина, 2025

    Три людські історії — чоловіка, який втратив родину під час авіаудару в Бородянці, жінки, що назавжди залишає рідний дім у Бахмуті, та пораненого військового, який помирає дорогою до лікарні, — складаються в розповідь про втрату, стійкість і людяність. Стрічку створив оператор-документаліст Роман Островський, який згодом сам став військовослужбовцем.

    «Машина часу Майдан», реж. Володимир Тихий, Роман Любий, Україна, Німеччина, 2026

    Поранений 21-річний солдат переноситься з сучасного поля бою у зиму Майдану, прокидаючись у грудні 2013 року посеред «Маршу мільйонів». Керуючись спогадами, він шукає молодого поета та майбутнього воїна, якому судилося загинути через десять років. Поєднуючи документальну реальність і художню метафору, стрічка розмірковує про пам’ять, свободу та силу особистого вибору.

    «Одного дня я хочу побачити тебе щасливим», реж. Марина Нікольчева, Україна, Франція, 2025

    Поки війна руйнує звичний плин життя, режисери Марина та Макс намагаються зберегти свої стосунки. Камера стає для них способом говорити про любов, турботу й крихкість близькості у світі, який безповоротно змінився.

    «Рятуй», реж. Алессіо Ск’яцца, Україна, США, 2025

    Після початку повномасштабного вторгнення мільйони українців були змушені залишити свої домівки. Тим часом рятівники рухаються назустріч війні — через заміновані дороги, під обстрілами та серед зруйнованих сіл, щоб евакуювати покинутих тварин. У світі, де життя щодня випробовує на міцність, співчуття стає не меншою силою, ніж відвага.

     «Театр Ветеранів», реж. Юлія Большинська, Україна, 2026

    Українські ветерани, військові, бойові медикині та волонтери проходять шлях реабілітації через театр. Репетиції, вистави й особисті переживання поступово перетворюються на простір довіри, де мистецтво допомагає переосмислити пережитий досвід, відновити зв’язок із собою та повернутися до мирного життя.

     «Тиша лиманів», реж. Володимир Бакум, Україна, 2026

    Події розгортаються в Національному природному парку «Тузлівські лимани» під час повномасштабної війни. Протягом чотирьох сезонів науковець, директор та команда парку документують воєнні злочини проти природи, рятують птахів, борються з браконьєрством і відновлюють тендітні екосистеми. Це роздуми про крихкість довкілля та тиху силу людей, які щодня його захищають.

     «To Die To Live», реж. Юлія Гонтарук, Україна, Латвія, Словаччина, 2026

    У 2014 році троє українських добровольців воювали на передовій, коли російська війна вперше прийшла на українську землю. Герої повертаються додому іншими. Зазнавши втрат, зустрівшись зі смертю віч-на-віч, вони стикаються з новим викликом: як знайти себе у світі, що не змінився? Як залишитися живим, коли частина тебе померла там, на війні? Та щойно здається, що настав крихкий мир і життя почало налагоджуватися, росія розпочинає повномасштабне вторгнення і війна знову кличе їх до бою. 

  • П’ять стрічок про пам’ять і подолання травм: представлено програму Focus on Georgia Одеського міжнародного кінофестивалю

    П’ять стрічок про пам’ять і подолання травм: представлено програму Focus on Georgia Одеського міжнародного кінофестивалю

    Фільми програми Focus on Georgia поєднують різні кінематографічні мови та часові пласти: від урбаністичної історії про емансипацію жінки у Тбілісі 1970-х до роздумів про спадщину, втрати й травми, спричинені війнами та політичними потрясіннями. Герої цих стрічок повертаються до власного минулого, намагаються відновити втрачені зв’язки та заново осмислити поняття дому.

    • «Декілька інтерв’ю з особистих питань» / Several Interviews on Personal Matters 1978, СРСР, реж. Лана Ґоґоберідзе

    Журналістка Софіко щодня зустрічається з десятками людей, слухає їхні історії та пише про життя звичайних жінок. Вона любить свою роботу, однак дедалі частіше стикається з вимогами суспільства, яке очікує від неї передусім ролі дружини й матері. На тлі того Тбілісі розгортається історія про особисту свободу, професійні амбіції та пошук рівноваги між кар’єрою й родинним життям. Головну роль у стрічці виконала Софіко Чіаурелі, відома співпрацею із Сергієм Параджановим.

    • «Мати і донька, або Ніч ніколи не закінчується» / Mother and Daughter, 2023, Сакартвело / Франція, реж. Лана Ґоґоберідзе.

    Автобіографічний фільм Лани Гогоберідзе присвячений її матері — Нуці Ґоґоберідзе, першій жінці-кінорежисерці Грузії та одній із перших режисерок Радянського Союзу. Через особисті спогади, архівні матеріали та фрагменти власних стрічок авторка розповідає історію родини, розділеної сталінськими репресіями. Картина простежує шлях від дитячої травми й десятирічної розлуки до повернення спадщини, коли фільми Нуци, які десятиліттями вважалися втраченими, знову були відкриті світові.

    • «Нандаурі» / Nandauri, 2025, Ізраїль / Сакартвело / Італія, реж. Еті Ціко

    Приїзд ізраїльської адвокатки Марини до маленького засніженого грузинського села порушує звичний порядок місцевого життя. Вона представляє інтереси Ніно, яка одинадцять років тому залишила країну та тепер прагне повернути свого сина. Щоб здійснити задумане, Марина змушена звернутися по допомогу до брата Ніно, який виховував хлопця весь цей час. Спільна подорож двох незнайомців поступово перетворюється на історію про примирення, родинні образи та переосмислення власного минулого.

    • «Королівство Картлі» / The Kartli Kingdom, 2025, Франція / Сакартвело, реж. Тамар Каландадзе, Жюльєн Пебрель

    Назва «Картлі» належить не лише історичному грузинському королівству, а й санаторію в Тбілісі, який протягом трьох десятиліть став домівкою для біженців з Абхазії. Колишній тимчасовий прихисток перетворився на окремий світ із садами, терасами та власними правилами. Через історії мешканців фільм досліджує досвід вигнання, колективної пам’яті та здатності людей будувати нове життя навіть серед руїн.

    • «Реальні істоти» / The Real Beings, 2025, Сакартвело, реж. Вахтанґ Джаджанідзе

    Дві родини знайомляться під час відпочинку в заміському будинку біля озера та дедалі більше зближуються. Поки дорослі, захоплені власними планами й бажаннями, віддаляються від дітей, семирічна Бебе гостро потребує уваги й тепла. Дівчинка опиняється в центрі трагічних подій. Фільм досліджує крихкість людських стосунків і те, як одна мить може назавжди змінити життя кількох людей.

    Програму сформовано за підтримки Родини Петровських та Міжнародного БФ Олександра Петровського.
    Придбати фестивальний абонемент на 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль можна за посиланням. 

  • Фінальні дні прийому заявок на Producer’s Lab – воркшоп для продюсерів від Катріеля Шорі

    Фінальні дні прийому заявок на Producer’s Lab – воркшоп для продюсерів від Катріеля Шорі

    Фінальні дні прийому заявок на Producer’s Lab – воркшоп для продюсерів від Катріеля Шорі. Упродовж воркшопу молоді продюсери пройдуть повний шлях того, що означає будувати карʼєру в кіно.

    Сесії охоплюватимуть:

    • як знаходити й розвивати проєкти;
    • як вибудовувати тривалі стосунки між продюсером і режисером;
    • як орієнтуватися в реаліях кінофінансування та структурах копродукції;
    • як впевнено пітчити свої проєкти потрібним людям;
    • як мислити стратегічно щодо своєї карʼєри — а не лише наступного фільму.

    Катріель Шорі заснував BELFILMS у 1974 році і впродовж 25 років спродюсував понад 150 фільмів та телевізійних програм. У 1999 році він очолив Ізраїльський кінофонд — і за наступні два десятиліття підтримав понад 300 ізраїльських повнометражних фільмів, перетворивши невелике національне кіно на одне з найвизнаніших у світі. Відтоді він став одним із найзатребуваніших голосів у міжнародному кінематографі — ментором на Венеційському кінофестивалі, Torino Film Lab, EAVE та інших платформах. А тепер він приїжджає до Києва.

    Участь безкоштовна.

    Воркшоп проводиться англійською мовою.

    Усі відібрані учасники отримують індустріальний бейдж ОМКФ та запрошення на церемонії відкриття і закриття фестивалю.
    Дедлайн подачі заявок – 15 липня 2026 року.
    Подати заявку можна на сайті. 
    Захід відбудеться в межах індустрійної секції Film Industry Office 17-гo ОМКФ, який цьогоріч проходитиме з 27 серпня по 4 вересня в Києві за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Українського культурного фонду.

  • Фінальні дні прийому заявок на воркшоп від провідної європейської сценарної лабораторії LESS IS MORE

    Фінальні дні прийому заявок на воркшоп від провідної європейської сценарної лабораторії LESS IS MORE

    Чотириденний воркшоп спільно з LIM² | Less is More присвячений творчому процесу до початку написання сценарію (prewriting).

    До участі запрошуються сценаристи, режисери та креативні продюсери, які працюють як у сфері ігрового, так і документального кіно.

    Воркшоп ведуть:

    • Антуан Ле Бос (Antoine Le Bos) – сценарист, засновник і художній керівник Le Groupe Ouest;
    • Вассілі Сіловіч (Vassili Silovic) – сценарист і режисер документального кіно.

    Участь у воркшопі може стати першим кроком до потрапляння до щорічної програми LIM? | Less is More.

    Дедлайн подачі заявок – 12 липня 2026 року.

    Реєстрація за посиланням.

    Захід відбудеться в межах індустрійної секції Film Industry Office 17-гo ОМКФ, який цьогоріч проходитиме з 27 серпня по 4 вересня в Києві за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Українського культурного фонду. 

  • 17-й ОМКФ представить спеціальну програму «Жінки у війську: 8 років видимості» спільно з рухом VETERANKA

    17-й ОМКФ представить спеціальну програму «Жінки у війську: 8 років видимості» спільно з рухом VETERANKA

    Рух Veteranka – перша та єдина спільнота жінок України з бойовим досвідом – був створений вісім років тому, у 2018 році. Сьогодні це понад 3000 учасниць — діючих військовослужбовиць та ветеранок. У 2018 році завдяки організації було відкрито 63 бойові посади для військовослужбовиць, які до цього були недоступні. У 2026 році завдяки ініціативі Руху був запроваджений закон 13037 щодо механізму протидії домаганням в армії.

    До програми «Жінки у війську: 8 років видимості» увійшли документальні фільми та серіальні проєкти різних років, присвячені досвіду українських жінок у війську від початку російсько-української війни до сьогодні.

    Фільми, які будуть показані на 17-му ОМКФ у межах програми «Жінки у війську: 8 років видимості»:

    • «Невидимий батальйон» (Invisible Battalion, 2017), реж. Ірина Цілик, Світлана Ліщинська, Аліна Горлова. «Невидимий батальйон» складається з шести історій українських військовослужбовиць. Героїні фільму різняться віком, професіями та життєвим досвідом, однак усіх їх об’єднала війна. Стрічка стала частиною однойменного правозахисного проєкту, присвяченого правам жінок у секторі безпеки та оборони.
    • «Куба і Аляска» (Cuba & Alaska, 2025), реж. Єгор Трояновський. Куба і Аляска — подруги, бойові медикині та посестри руху VETERANKA, які рятують життя на передовій. Разом вони проходять через щоденні виклики війни, підтримуючи одна одну гумором і дружбою. Водночас фронт дедалі більше віддаляє їх від близьких і життя, яке вони мали до війни.
    • «GENERATION 2014» (2025), реж. Євген Тітаренко. Шестисерійний документально-драматичний серіал про добровольців медичного батальйону «Госпітальєри». Режисер Євген Титаренко працював над проєктом протягом десяти років, спостерігаючи за героями від початку війни у 2014 році до повномасштабного вторгнення. Серіал розповідає про людей, які вже понад десятиліття рятують життя на фронті та продовжують свою роботу під час великої війни.
    • «Не питай мене, чи я вбивала» (Don’t ask me if I killed, 2026), реж. Олена Максьом. Особистий щоденник війни, який режисерка Олена Максьом знімала протягом понад тисячі днів повномасштабного вторгнення. Після початку війни вона добровільно долучилася до війська, а згодом поєднала службу з документуванням фронтової реальності. Фільм розповідає про досвід людей, які змушені жити й воювати в умовах щоденної загрози.

    Програма «Жінки у війську: 8 років видимості» об’єднує історії, зняті в різні роки війни та різними авторами, але пов’язані спільним досвідом. Разом ці фільми фіксують зміни, які відбувалися з українським суспільством, армією та людьми протягом останнього десятиліття.

    Придбати фестивальний абонемент на 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль можна за посиланням.

    Цьогоріч Одеський міжнародний кінофестиваль пройде в Києві з 27 серпня по 4 вересня за підтримки Державного агентства України з питань кіно та за підтримки Українського культурного фонду.

  • Представлено офіційний постер 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю

    Представлено офіційний постер 17-го Одеського міжнародного кінофестивалю

    Цьогорічний key visual обʼєднує два міста — Одесу та Київ. У його центрі — світло, яке народжується над морем і стає символом надії, відродження та руху вперед.

    На тлі сонця постають силуети знакових символів двох міст: памʼятник Дюку де Рішельє, монумент Незалежності, обриси київських храмів та сучасного міського горизонту.

    Вода, що віддзеркалює ці образи, нагадує про Чорне море — місце народження фестивалю. Вона поєднує Одесу й Київ, минуле й майбутнє, традицію та сучасність. Саме так сьогодні існує ОМКФ: зберігаючи свої витоки та продовжуючи рухатися вперед разом із країною.

    Особливого значення цьогорічна візуальна концепція набуває у рік 35-річчя Незалежності України. Жовто-блакитна палітра постера водночас відсилає до українського прапора, сонця, неба, моря та світла — символів свободи, стійкості та життя.

    «Свобода в нашій ДНК» — слоган XVII ОМКФ і цінність, яка знаходить своє відображення в українській культурі, мистецтві та кіно.

    17-й Одеський міжнародний кінофестиваль відбудеться з 27 серпня по 4 вересня 2026 в Києві за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Українського культурного фонду.