Державне агентство України з питань кіно

Позначка: Сергій Буковський

  • Лавреатом Премії за внесок у розвиток українського кінематографа X Національної кінопремії «Золота Дзиґа» став Сергій Буковський

    Лавреатом Премії за внесок у розвиток українського кінематографа X Національної кінопремії «Золота Дзиґа» став Сергій Буковський

    Українська Кіноакадемія оголосила лавреата Премії за внесок у розвиток українського кінематографа X Національної кінопремії «Золота Дзиґа».

    Цьогоріч почесну відзнаку отримує український режисер-документаліст Сергій Буковський.

    Премія за внесок у розвиток українського кінематографа – це спеціальна почесна нагорода Національної кінопремії «Золота Дзиґа», лавреата якої визначає Національна спілка кінематографістів України.

    Нею відзначають видатних діячів за багаторічну працю, професійну майстерність і визначний вплив на розвиток українського кінематографа.

    «Сергій Буковський є одним із найвизначніших кінодокументалістів сучасності, чия творчість стала частиною національного екранного скарбу. Десятки унікальних стрічок автора, відомих в Україні та за кордоном, допомагають осягнути історію через долі людей. Значущий внесок у розвиток української школи документального кіно зробив як непересічний педагог», – говорить Сергій Борденюк, Голова Національної спілки кінематографістів України.

    Сергій Буковський – один із найавторитетніших українських документалістів, чиї фільми вже понад чотири десятиліття формують сучасну українську документальну школу. Його творчість здобула міжнародне визнання завдяки глибокому гуманістичному погляду, уважності до людських історій та здатності осмислювати складні історичні й суспільні процеси мовою кіно.

    У різні роки Сергій Буковський створив десятки документальних стрічок, серед яких «Назви своє ім’я», «Живі», «Головна роль», «Іван та Марта», телевізійний серіал «Війна. Український рахунок» та інші роботи, що стали важливими подіями українського кіно. Його фільми неодноразово представляли Україну на міжнародних кінофестивалях і були відзначені престижними нагородами.

    Вручення Премії за внесок у розвиток українського кінематографа відбудеться під час ювілейної церемонії X Національної кінопремії «Золота Дзиґа», яка пройде 25 липня в Києві.

    Захід проходитиме за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

  • Документальний фільм Сергія Буковського «В. Сильвестров» виходить в український прокат з 29 вересня

    Документальний фільм Сергія Буковського «В. Сильвестров» виходить в український прокат з 29 вересня

    Документальний фільм Сергія Буковського «В. Сильвестров» розповідає про одного з найвідоміших українських композиторів, Валентина Сильвестрова. 

    Режисер винаходить особливу триактну кіномову, що створює потужний ефект присутності з композитором тут-і-зараз. Глядачі спостерігають за Сильвестровим на репетиціях, де він як справжній перфекціоніст невтомно шукає ідеального звучання, а в особистій бесіді з Буковським розмірковує про свої мистецькі пошуки крізь роки. Усе це – на тлі холодних, депресивних, занедбаних, але таких рідних композитору пейзажів Києва, крізь які музика проривається, наче рослини з-під асфальту.

    Валентин Сильвестров – найяскравіший представник сучасної композиторської школи, лауреат Шевченківської премії та автор 9 симфоній. У фільмі Сергій Буковський торкається кількох періодів у творчості композитора: співіснування з радянським режимом, який відкидав свободу думки та творчий індивідуалізм; захоплення Сильвестрова постмодернізмом та власні стильові пошуки у глибокій та медитативно-споглядальній «метамузиці», і бажання відрефлексувати історичні події останнього десятиліття. Через повномасштабне вторгнення Росії 84-річний Сильвестров з власного досвіду знає, як це бути біженцем, а його твори виконують у філармоніях по всьому світу у знак підтримки України. 

    Стрічка виходить на широкі екрани за інформаційної підтримки Держкіно. 

  • “Мені байдуже, як Путін піде з цього світу”: відомі діячі українського кіно закликають до бойкоту Росії

    “Мені байдуже, як Путін піде з цього світу”: відомі діячі українського кіно закликають до бойкоту Росії

    На сторінках Variety.com cім відомих діячів української кіноіндустрії виступили проти російського вторгнення в їхню країну та приєдналися до численних закликів до бойкоту російської культури.

    (…) Я народилась оптимісткою. Але в останні роки з’явилися дещо інші якості. Я почала ненавидіти. І я дуже ненавиджу вбивць. Я ненавиджу людей, які піднімають руку на дитячу лікарню, піднімають автомат на дитину, безпорадну жінку, на мого героя. (…) Я вважаю, що показ російських фільмів на кінофестивалях зараз абсолютно неприпустимий. Ця країна сіє смерть, а не “розумне, добре, вічне”.

    / Ада Роговцева /

     

    (…) Мені байдуже, як Путін піде з цього світу, чи то пострілом у голову, чи то задушенням шарфом. Так чи інакше, кінець близький. Але мене хвилює – насправді мені страшно – що мої родичі з Москви надіслали веселу комп’ютерну листівку з привітаннями з 8 березня моїм мамі та дружині з побажаннями мирного неба над нашими головами. Їм, як і мільйонам інших громадян Російської Федерації, промили мізки – чи, можливо, я б сказав, що їхні мізки повністю вимили. На це були цілеспрямовано витрачені мільярди доларів Путіна. І цією роботою була зайнята російська культурна сфера, в тому числі й кіно – “найголовніше з усіх мистецтв”, за словами Леніна.

    / Сергій Буковський /

     

    (…) Російські фільми, при всіх своїх художніх достоїнствах, так чи інакше є імперською зброєю “русского мира” і мають бути вилучені з показу на всіх світових платформах – кінотеатрах, стрімінгових, фестивалях та інших. Це буде справжнє роззброєння кривавої, агонізуючої Російської імперії.

    / Володимир Войтенко /

     

    Я повністю підтримую повний бойкот російського кіно, незважаючи на громадянську позицію деяких режисерів. Нещодавно видатний російський критик написав дуже гарну статтю про колективну відповідальність російської інтелігенції, в тому числі й режисерів. А колективна відповідальність тягне за собою колективну відплату.

    / Андрій Халпахчі /

     

    Саме російська культура і російська мова завжди були провідним загоном ніжного вторгнення в душу, в побут, в мову спілкування через шедеври російської літератури, поезії, кіно… Росія завжди вміла обіймати геніїв. Згадаймо українця Миколу Гоголя. Генії хотіли писати, малювати, співати – творити. Заробляти. А Росії завжди потрібні були афоризми про себе – геніальні формули національної унікальності, загадковості, незламності, (…) російські міфи про національну неповторність, загадковість, непереможність… І тоді звучить: “Росія там, де російська мова!”. І починається війна.

    / Михайло Іллєнко /

     

    Було б щонайменше дивно після нелюдських, фашистських дій Росії в Україні, що почались із 24 лютого 2022 року, якщо міжнародні кінофестивалі дозволять російським фільмам брати участь у своїх програмах цього року.

    / Роман Балаян /

     

    Українські режисери закликали до бойкоту російського кінематографу, і це не залишилося непоміченим французькою пресою. Однак, в той час як Каннський кінофестиваль поки задовольнився заявою про відмову від офіційних російських делегацій, не всі фестивалі у Франції, присвячені російському кіно, погоджуються бойкотувати покази російських фільмів. (…) Разом із українськими режисерами я закликаю до бойкоту російського кіно на всіх кінозаходах у Франції та Європі.

    / Любомир Госейко /