Державне агентство України з питань кіно

Позначка: Сліди

  • Український Оскарівський Комітет обрав фільм «Сліди» претендентом від України на 99-ту премію «Оскар»

    Український Оскарівський Комітет обрав фільм «Сліди» претендентом від України на 99-ту премію «Оскар»

    Український Оскарівський Комітет обрав фільм «Сліди» режисерки Аліси Коваленко та співрежисерки Марисі Нікітюк фільмом-претендентом від України на 99-ту премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм».

    «Цьогорічний вибір не був простим – у відборі були представлені сильні й гідні роботи, кожна з яких по-своєму говорить про Україну та досвід, який ми сьогодні проживаємо. Ми дуже сподіваємось, що вони зможуть гідно конкурувати і в інших категоріях Премії. “Сліди” – чесний і глибокий документальний фільм про досвід, який надзвичайно складно проговорювати, та про силу жінок, які знаходять у собі сміливість не мовчати. Попри надзвичайну складність теми, фільм знаходить делікатну й виразну кіномову, яка не відштовхує глядача, а дає можливість наблизитися до героїнь, почути їх і співпереживати їм. Через їхні особисті історії стрічка говорить про гідність, солідарність, відновлення та справедливість», – зазначає Український Оскарівський Комітет.

    «Обрання нашого документального фільму “СЛІДИ” для представлення України на 99-й премії “Оскар” – це неймовірна честь і відповідальність. Але передусім – це можливість привернути увагу світу до злочинів сексуального насильства й катувань, вчинених російськими окупантами, і зробити гучнішими голоси жінок, які відмовилися мовчати про пережите», – зазначила  режисерка фільму Аліса Коваленко.

    Про фільм

    Документальний фільм «Сліди» розповідає про пошук справедливості українськими жінками, які пережили сексуальне насильство та тортури, вчинені під час російської агресії. Виходячи далеко за межі прямого фіксування воєнних злочинів, фільм зосереджується на спільноті вцілілих жінок, які відмовляються мовчати про пережите. Через історію Ірини Довгань – колишньої полонянки, яка стала активісткою і документує свідчення постраждалих жінок на деокупованих територіях України, фільм створює колективний портрет травми, водночас відкриваючи простір для відновлення. Через силу солідарності жінок, які стоять пліч-о-пліч, фільм пропонує глибоке осмислення можливості надії посеред руйнівних слідів війни.

    Фільм отримав низку нагород на престижних світових кінофестивалях, серед яких Berlinale, Movies That Matter у Гаазі, Millenium Docs Against Gravity, а також потрапив до топ-20 фільмів глядацьких фаворитів документального фестивалю в Торонто Hot Docs. Українська прем’єра відбулась на Docudays UA.

    Цього року на участь у національному відборі було подано 8 фільмів:

    • «Вічник», реж. Іван Ніколайчук;
    • «Війна очима тварин», реж. Мирослав Слабошпицький, Юлія Шашкова, Максим Тузов, Олексій Мамедов, Святослав Костюк, Іван Сауткін, Андрій Лідаговський;
    • «Кіллхаус», реж. Любомир Левицький;
    • «Останній Прометей Донбасу», реж. Антон Штука;
    • «Простий Солдат», реж. Артем Рижиков, Хуан Каміло Крус;
    • «Сліди», реж. Аліса Коваленко, Марися Нікітюк;
    • «Тиха повінь», реж. Дмитро Сухолиткий-Собчук;
    • The Last Message, реж. Андрій Волошин, Олексій Лебедєв.

    Український Оскарівський Комітет

    Рішення про визначення фільму-претендента від України ухвалив Український Оскарівський Комітет у складі 12 осіб. Український Оскарівський Комітет здійснює відбір фільму-претендента від України на премію «Оскар» у категорії «Найкращий міжнародний повнометражний фільм». Його було сформовано шляхом голосування членів Української кіноакадемії та затверджено Американською академією кінематографічних мистецтв і наук.

    До складу Українського Оскарівського Комітету 2026 року увійшли:

    • Алік Шпилюк – кінокритик, Голова Українського Оскарівського Комітету;
    • Дар’я Бассель – продюсерка;
    • Денис Буданов – кінокритик, фестивальний програмер;
    • Олександр Гусєв – кінокритик, фестивальний програмер;
    • Марина Ер Горбач – режисерка;
    • Дмитро Десятерик – кінокритик;
    • Сергій Лавренюк – продюсер;
    • Микита Моісеєв – композитор;
    • Антоніна Ноябрьова – режисерка, сценаристка;
    • Тарас Томенко – режисер;
    • Володимир Усик – кінооператор;
    • Анна Яценко – продюсерка, режисерка, сценаристка.
  • Документальна стрічка «Сліди» отримала головну нагороду фестивалю Movies That Matter

    Документальна стрічка «Сліди» отримала головну нагороду фестивалю Movies That Matter

    Документальна стрічка «Сліди» режисерки Аліси Коваленко та співрежисерки Марисі Нікітюк отримала головну нагороду Grand Jury Documentary Competition на міжнародному кінофестивалі Movies That Matter  у Гаазі, ставши найкращою серед восьми конкурсних документальних фільмів.

     

    Нагороду зі сцени отримали режисерка фільму Аліса Коваленко та героїня фільму, голова SEMA Ukraine Ірина Довгань.

    «Головний приз фестивалю Movies That Matter у Гаазі має для нашого фільму глибоко символічне значення. Це не лише визнання його художньої сили та соціальної ваги, а й підтвердження того, що він є самостійним і потужним мистецьким висловлюванням. Для нас ця нагорода також відкриває нові міжнародні можливості й шлях до оскарівського розгляду. І не менш важливо — це ще один крок до відновлення справедливості для наших героїнь. Ми закликаємо партнерів — особливо український бізнес — долучатися, щоб ця історія продовжувала звучати у світі та знаходити відгук у серцях глядачів», — зазначили продюсерки Ольга Брегман і Наталія Лібет.                              

    У своєму обґрунтуванні журі зазначило: 

    «Цей фільм глибоко вразив нас — як своєю складною та важкою тематикою, так і вдумливою та виваженою формою. Завдяки унікальній можливості отримати доступ до складних історій героїв, цей фільм висвітлює звірства, вчинені проти вразливої групи людей, з повагою, ніжністю та смиренністю. Перш за все, він дарує відчуття зцілення завдяки погляду на природу, яка, незважаючи ні на що, продовжує відроджуватися».

    Документальний фільм «Сліди» розповідає про українських жінок — від Донбасу до Херсонщини та Київської області, — які пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), а також тортури під час російської агресії і відмовляються мовчати. Через історію Ірини Довгань — колишньої полонянки, очільниці SEMA Ukraine, яка стала активісткою і документує свідчення постраждалих жінок на деокупованих територіях України, — фільм створює колективний портрет травми, водночас відкриваючи простір для надії та солідарності. 

    Особистий досвід Ірини зробив її однією з ключових фігур у боротьбі зі злочинами СНПК в Україні. Після пережитого полону на сході України у 2014 році вона ​ініціювала в Києві першу зустріч жінок, які пережили сексуальне насильство, повязане з конфліктом, а згодом створила першу українську організацію очолювану самимим постраждалими. Нині вона є адвокаткою як жінок, так і чоловіків, які пережили СНПК під час російсько-української війни. 

    Кінофестиваль Movies That Matter проходить у Гаазі, Нідерланди, і фокусується на документальному кіно про права людини, соціальну справедливість та громадянську відповідальність. Заснований у 2006 році, він є однією з важливих міжнародних платформ для фільмів, що працюють із гострими суспільними темами. 

    Фільм створено компаніями 2Brave Productions та Message Film у співпраці з ARTE France, спільно із SEMA Ukraine та Dr. Denis Mukwege Foundation.

  • На 76-му Берлінському міжнародному кінофестивалі відбулася світова прем’єра фільму «Сліди»

    На 76-му Берлінському міжнародному кінофестивалі відбулася світова прем’єра фільму «Сліди»

    Документальний фільм «Сліди» української режисерки Аліси Коваленко у співрежисерстві з Марисею Нікітюк увійшов до програми Panorama Dokumente Берлінського міжнародного кінофестивалю (Берлінале).

    Прем’єра відбулася з аншлагом 16 лютого 2026 року. Після показу зал вибухнув бурхливими оваціями на честь героїнь та творців фільму.

    Документальний фільм «Сліди» розповідає про українських жінок — від Донбасу до Херсонщини та Київської області, — які пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), та тортури під час російської агресії і відмовляються мовчати. Через історію Ірини Довгань — колишньої полонянки, очільниці SEMA Ukraine, яка стала активісткою і документує свідчення постраждалих жінок на деокупованих територіях України, — фільм створює колективний портрет травми, водночас відкриваючи простір для надії.

    Фільм є одночасно документом воєнних злочинів та систематичного використання сексуального насильства росією як зброї війни в Україні, а також свідченням опору та стійкості жінок, які стоять пліч-о-пліч. 

    Режисерка Аліса Коваленко знайома з цією важкою темою зсередини, адже сама є постраждалою від сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), пережитого під час перебування в полоні на Донбасі на самому початку російсько-української війни. Вона стала однією з перших жінок в Україні, які публічно засвідчили цей досвід, а також долучилися до спільноти постраждалих SEMA Ukraine.

    Героїні фільму були присутні на кінопоказі особисто. Це Ірина Довгань, Ольга Черняк, Тетяна Василенко, Галина Тищенко, Ніна та Людмила Мефодіївна Мимрикова.

    «Вчора на фестивалі Berlinale я була глибоко вражена реакцією залу. Кілька сотень людей стали єдиним організмом, який довгі хвилини аплодував стоячи, який був разом із нами — з нашими жінками. Люди плакали, обіймали і цілували героїнь фільму. Десятки глядачів підходили і говорили, що для них це надзвичайно важливо, що те, що ми зробили, має значення для всього світу. Ми порушили цю світову тишу. Вони просили нас не зупинятися, залишатися сильними і продовжувати цю роботу. Ці слова підтримки лише підтвердили наше відчуття того, чому ми створювали цей фільм, чому протягом трьох років вкладали в нього стільки сил. Ми змогли порушити тишу, яку світ так довго зберігав, не бажаючи по-справжньому побачити й почути правду про воєнні злочини Росії, зокрема сексуальне насильство як зброю війни», — зазначила Ірина Довгань.

    На світовій прем’єрі були присутні українська та польська творчі групи: режисерка Аліса Коваленко та співрежисерка Марися Нікітюк, продюсерки Ольга Брегман і Наталія Лібет (2BRAVE PRODUCTIONS), польські продюсери Violetta Kamińska, Izabela Wójcik, Dariusz Jabłoński (Message Film), Фабріс Пюшо – керівник відділу «Суспільство і культура» платформи ARTE, а також представники Dr. Denis Mukwege Foundation – Apolline Pierson, Alla Skrypnik і Katrien Coppens.

    Для продюсерок Наталії Лібет та Ольги Брегман Berlinale є вже добре знайомим фестивалем. В 2025 році вони вже мали світову прем’єру на Берлінале — документальний фільм Катерини Горностай «Стрічка часу» став першою картиною українського режисера в основному конкурсі кінофестивалю за останні 30 років.

    «Це була неймовірна мить — щастя і гордість крізь сльози. Такі моменти дають наснагу йти далі, чинити спротив, боротися за справедливість і зберігати віру в те, що світ здатний чути й бути чутливим. Я бачила цей довгий шлях перетворення тиші на багатоголосся в Україні — шлях, що триває вже майже 12 років. Коли я свідчила у 2016 році, виявилося, що я була першою і єдиною, хто тоді відкрито говорив про пережите. Тепер, десять років потому, ми разом із шістьма іншими жінками, моїми посестрами, представляємо цей фільм на Берлінале. Це неймовірне зрушення — ще один камінь, вибитий із цієї стіни мовчання. Це також сигнал тривоги для всього світу — про те, що несе із собою «рускій мір», і про те, якою буде реальність, якщо Україна не встоїть у цій боротьбі.Серед багатьох відгуків і слів підтримки я почула найважливіше для себе: що цей фільм — передусім про тріумф гідності. Що він є не лише важливим документом і свідченням воєнних злочинів Росії проти українського народу, а й фільмом сили — фільмом, який спонукає не залишатися осторонь, а ставати поруч із нами у боротьбі за справедливість», — розповіла режисерка Аліса Коваленко.

    «Це була дуже важлива і щемка прем’єра. Після показу люди підходили і запитували: “Як ми можемо допомогти?” — і це дуже показово. Історія жінок SEMA Ukraine викликає не просто співчуття, а активну емпатію. Саме цього ми й прагнули досягти разом з Алісою — щоб люди, подивившись фільм, не лише співпереживали, а відчули внутрішню потребу долучитися до боротьби за справедливість», — додала співрежисерка Марися Нікітюк.

    Спеціальними гостями показу стали Надзвичайний і Повноважний Посол України в Німеччині Олексій Макеєв, заступниця Міністра культури з питань європейської інтеграції Наталія Мовшович та Маша Єфросиніна – почесна Амбасадорка ООН (UNFPA), співзасновниця ГО «Фонд Маша» та провідна діячка у сфері захисту прав українських жінок.

    Фільм створено компаніями 2Brave Productions та Message Film у співпраці з ARTE France, спільно із SEMA Ukraine та Dr. Denis Mukwege Foundation.