5–6 вересня у Києві відбулися «Вихідні з ОКО» — спеціальна подія Міжнародного етнографічного кінофестивалю «ОКО», яка об’єднала кінопокази, дискусії, музику та традиції багатонаціональної Бессарабії.
Однією з центральних подій стала панельна дискусія «Ми всі різні, але дім у нас один», присвячена ролі культури у збереженні національної ідентичності, розвитку регіонів та зміцненні суспільної єдності.
На сцені зустрілися представники різних регіонів і культурних середовищ України — Півдня, Сходу, Закарпаття, Криму, а також представники українського кінематографа. Учасники говорили про нерівномірний доступ до культурного життя в різних регіонах, брак культурного продукту у віддалених громадах і про те, чому культура — це значно більше, ніж дозвілля.
Окремо обговорили культурні передумови втрати та окупації територій, зокрема Криму й частини Сходу, феномен ментальної окупації та роль культури у боротьбі за уми й серця людей. Серед практичних пропозицій прозвучала ідея географічних квот у державній підтримці культури, щоб культурні проєкти розвивалися не лише у великих центрах, а й там, де вони особливо потрібні.
До учасників та гостей події звернулася засновниця та генеральна директорка МЕКФ «ОКО» Тетяна Станєва:
«Ласкаво просимо додому! Або болгарською — “Добре дошли у дома”. Ми народилися у 2020 році, у рік пандемії, коли все переходило в онлайн. За ці сім років ми жодного разу не провели фестиваль у одному і тому самому форматі, і у тому форматі, в якому задумували його спочатку. Але ми щоразу знаходили спосіб рухатися далі. Я дуже хочу, щоб наступного року ми нарешті провели фестиваль у Болграді — там, де все почалося. Щоб ви відчули, що таке Бессарабія: через нашу кухню, атмосферні локації, музику, танці й людей. Якщо ви не можете до нас приїхати — ми приїжджаємо до вас. Дякую, що ви вдома. Дякую, що ви з нами».
Голова Державного агентства України з питань кіно Андрій Осіпов наголосив на особливій ролі українського кіно в умовах війни:
«Українське кіно — це шлях побути вдома хоча б на декілька годин. Я часто перебуваю у закордонних відрядженнях і бачу українців, які втратили свій дім. Тому українське кіно набуло ще одного важливого сенсу. Це місточок між рідною землею і тією землею, яка прихистила українців, що втікали від повномасштабного вторгнення».
Окремою темою розмови став розвиток культурних і кінематографічних ініціатив у регіонах. Андрій Осіпов розповів про можливості державної підтримки діяльності кінокомісій, спрямованої на розвиток і популяризацію територій та проведення заходів, пов’язаних із кіновиробництвом.
Уповноважена із захисту державної мови Олена Івановська наголосила на значенні фестивалю для збереження культурної самобутності та традицій:
«Фестиваль живий, тому що його творять люди, сповнені любов’ю до свого дому, до України, до того місця, де вони народилися, де є пам’ять предків. Українці, якої б етнічної національності вони не були, нікуди не ховаються. Вони будуть танцювати хоро, дивитися цікавенні фільми, пізнавати традиції різних народів світу. Тому що тільки так можна оцінити велич власного народу».
Надзвичайний і Повноважний Посол Республіки Болгарія в Україні Златін Крастев підкреслив значення дружби та взаємної підтримки між Україною і Болгарією:
«Дружба між Болгарією та Україною давня, і ми, як країна, будемо завжди підтримувати Україну — чим можемо і як можемо. Цей фестиваль — щось унікальне! Він показує, як різні народи можуть працювати разом заради спільного майбутнього. Болгарія підтримує Україну і дуже сподівається на мир. Але це має бути довготривалий і надійний мир».
«Вихідні з ОКО» стали простором, де через кіно, культурні традиції та живий діалог говорили про ідентичність, пам’ять, різноманіття та те, що об’єднує українське суспільство.
Ми всі різні, але дім у нас один. І цей дім — Україна.
