Державне агентство України з питань кіно

Позначка: Un Certain Regard

  • У день світової прем’єри команда фільму “Бачення метелика” провела акцію на підтримку України на червоній доріжці Каннського кінофестивалю

    У день світової прем’єри команда фільму “Бачення метелика” провела акцію на підтримку України на червоній доріжці Каннського кінофестивалю

    25 травня, у день світової прем’єри в секції “Особливий погляд” (Un Certain Regard) офіційного відбору 75-го Каннського фестивалю, команда фільму Максима Наконечного “Бачення метелика” (Butterfly Vision) провела акцію на підтримку України на червоній доріжці, коли увага всіх міжнародних медіа була максимально прикута до творчої групи.

    Photo credit (c) Laurent Koffel

    Митці вийшли під звуки сирен та закрили свої обличчя символом перекресленого ока, широко відомого користувачам соціальних мереж, що означає “Потенційно неприйнятний контент. Ця світлина може містити сцени жорстокості або насильства”. Одночасно із цим візуальним знаком команда фільму “Бачення метелика” тримала постер із підписом “Russians kill Ukrainians. Do you find it offensive and disturbing to talk about this Genocide?” (“росіяни вбивають українців. Ви вважаєте, що говорити про цей геноцид – це потенційно неприйнятний контент?”).

    Перед акцією під час офіційного фотоколу Каннського кінофестивалю режисер фільму Максим Наконечний також закликав міжнародну спільноту до підтримки звільнення з полону волонтерки та парамедикині Юлії Паєвської (відомої під позивним Тайра).

    Photo: Festival de Cannes

    Минуло вже 3 місяці після повномасштабного вторгнення росії в Україну, і найкраще, що може продовжувати робити міжнародна кіноіндустрія – це надавати голос українським митцям. А наша справа, відповідно, – продовжувати боротися за те, щоб Україна була на порядку денному.

    Режисер фільму “Бачення метелика” Максим Наконечний

    Photo: Festival de Cannes

    З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, багато людей бачать в соціальних мережах контент, пов’язаний з війною, який є автоматично закритий позначкою – “потенційно неприйнятний контент”. Ми з командою фільму подумали, що це дуже точна метафора, щоб показати, як комунікує Україна та світ вже багато років. Війна, яка зараз є в Україні, часто навіть не називається війною. Більше ніж 8 років війну в Україні світ називав конфліктом. Багато сторіч російські окупанти називалися нашим братським народом, хоча вони насправді знищували українську націю. Навіть після 24 лютого багато європейців продовжили називати вже повномасштабну війну росії в Україні – конфліктом. Тільки жахливі злочини росіян відкрили багатьом людям очі на правду, але люди не хочуть чути про те, що українців вбивають. Правда болісна, але вона має бути сказана повністю, навіть не на половину.

    Продюсерка фільму “Бачення метелика” Дар’я Бассель

    Створений за підтримки Держкіно повнометражний дебют Максима Наконечного – це жорстка та сюрреалістична історія про жінку–воїна, яка не бажає бути жертвою. Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, ніби уві сні, та щось всередині неї не дозволяє забути, чому вона мусить жити далі.

    Photo: Festival de Cannes

    Режисер та сценарист – Максим Наконечний (продюсер стрічки “Цей дощ ніколи не скінчиться”, режисер фільмів “Невидима”, “Новий рік у сімейному колі”), співсценаристка – Ірина Цілик (режисерка фільму “Земля блакитна, ніби апельсин”). 

    Photo: Festival de Cannes

    Продюсерки – Ліза Сміт (режисерка стрічки “Школа № 3”), Дар’я Бассель (продюсерка фільму “Тато – мамин брат” та “Назовні”). Міжнародні ко–продюсери – Аніта Юка, Даґмар Седлачкова, Маріо Адамсон, Серхіо С. Аяла.

    Операторка–постановниця – Христина Лізогуб (операторка стрічки “Школа № 3”), монтаж – Івор Івезічь та Аліна Горлова (режисерка “Цей дощ ніколи не скінчиться”). Звукорежисер – Василь Явтушенко, композитор – Джян Бабан.

    Photo: Festival de Cannes

    Головні ролі зіграли актори театру та кіно Ріта Бурковська (кінодебют відбувся у фільмі “Парфенон” литовського режисера Мантаса Кведаравичюса, який загинув в Маріуполі під час війни росії проти України) та Любомир Валівоць (актор Київського академічного театру юного глядача на Липках). Серед акторського складу є відома драматургиня та режисерка Наталка Ворожбит та актор і офіцер Мирослав Гай. У фільмі також зіграли непрофесійні актори: реальні лікарі, військові, у тому числі колишні полонені.

    Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури та інформаційної політики України, Eurimages, Чеського кінофонду, Хорватського аудіовізуального центру, Шведського кіноінституту, Українського культурного фонду та Українського інституту. Країни виробництва фільму – Україна (TABOR), Чехія (MasterFilm), Хорватія (4Film), Швеція (Sisyfos Film Production). Агент з міжнародних продажів фільму – Wild Bunch International.

    Photo: Валерія Ковалінська

    Світова прем’єра дебютного фільму Максима Наконечного “Бачення метелика” (Butterfly Vision) відбулася в секції “Особливий погляд” (Un Certain Regard) офіційного відбору 75-го Каннського фестивалю. Стрічка змагається не тільки в рамках категорії Un Certain Regard, але й за “Золоту камеру”, премію за найкращий дебютний повнометражний фільм найпрестижнішого світового кінофестивалю. Результати буде оголошено на церемонії нагородження Каннського кінофестивалю 28 травня 2022.

    Відео: Валерія Ковалінська

  • Повнометражну дебютну стрічку Максима Наконечного “Бачення метелика” (“Спас”) відібрано до конкурсу 75-го Каннського кінофестивалю

    Повнометражну дебютну стрічку Максима Наконечного “Бачення метелика” (“Спас”) відібрано до конкурсу 75-го Каннського кінофестивалю

    Світова прем’єра створеного за підтримки Держкіно фільму Максима Наконечного “Бачення метелика” (Butterfly Vision), раніше відомого за робочою назвою “Спас”, відбудеться в секції “Особливий погляд” (Un Certain Regard) офіційного відбору ювілейного 75-го Каннського кінофестивалю.

    Фокус цієї категорії – фільми, які, на думку програмного відділу фестивалю, будуть мати сильний вплив на розвиток кіномистецтва, а також виділяються оригінальною ідеєю та естетикою.

    Повнометражний дебют Максима Наконечного – це жорстка та сюрреалістична історія про жінку-воїна, яка не бажає бути жертвою. Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, ніби уві сні, та щось всередині неї не дозволяє забути, чому вона мусить жити далі.

    Режисер та сценарист – Максим Наконечний (продюсер стрічки “Цей дощ ніколи не скінчиться”, режисер фільмів “Невидима”, “Новий рік у сімейному колі”), співсценаристка – Ірина Цілик (режисерка фільму “Земля блакитна, ніби апельсин”).

    Продюсерки – Ліза Сміт (режисерка стрічки “Школа № 3”), Дар’я Бассель (продюсерка фільму “Тато – мамин брат” та “Назовні”). Міжнародні ко-продюсери – Аніта Юка, Даґмар Седлачкова, Маріо Адамсон, Серхіо С. Аяла.

    Операторка-постановниця – Христина Лізогуб (операторка стрічки “Школа № 3”), монтаж – Івор Івезічь та Аліна Горлова (режисерка “Цей дощ ніколи не скінчиться”). Звукорежисер – Василь Явтушенко, композитор – Джян Бабан.

    Головні ролі зіграли актори театру та кіно Ріта Бурковська (кінодебют відбувся у фільмі Мантаса Кведаравічюса “Парфенон”) та Любомир Валівоць (актор Київського академічного театру юного глядача на Липках). Серед акторського складу є відома драматургиня та режисерка Наталка Ворожбит та актор і волонтер Мирослав Гай. У фільмі також зіграли непрофесійні актори: реальні лікарі, військові, у тому числі колишні полонені.

    Знімаючи цей фільм, я плекав надію, що він здебільшого буде про минуле й про наслідки війни, з якими ми як суспільство мали би впоратися. Але це виявився фільм про наше теперішнє й майбутнє, про передчуття великої війни та місце, яке свідомо займає в ній кожна людина. Участь у фестивалі в Каннах була та є мрією для кожного/–ї з кінематографістів/–ок, але в цей момент я, чесно кажучи, мало відчуваю радості з цього приводу, адже безліч моїх співгромадян і співгромадянок зараз проходять через жахи, зображені в нашій роботі. Але я усвідомлюю, що Каннський міжнародний фестиваль – це найкращий майданчик для того, аби саме українські голоси були почуті, й світ нарешті почав правильно розставляти акценти, бачити зв‘язки російської культури й російської агресії, і розглядати українсько–російські стосунки крізь колоніальну оптику. Ми з командою фільму сповнені рішучості зробити для цього все можливе.

    Режисер стрічки Максим Наконечний

    Країни виробництва фільму – Україна (TABOR), Чехія (MasterFilm), Хорватія (4Film), Швеція (Sisyfos Film Production). Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно та Міністерства культури та інформаційної політики України, Eurimages, Чеського кінофонду, Хорватського аудіовізуального центру, Шведського кіноінституту, Українського культурного фонду.

    75-й Каннський кінофестиваль буде проходити з 17 до 28 травня 2022 року.

    Фото: Anastasia Vlasova