Державне агентство України з питань кіно

Позначка: Festival de Cannes

  • Ukraine in Focus на Каннському кінофестивалі: нетворкінг, шоукейси та заява Аґнєшки Голланд

    Ukraine in Focus на Каннському кінофестивалі: нетворкінг, шоукейси та заява Аґнєшки Голланд

    21 травня на кіноринку Marché du Film 75-го Каннського кінофестивалю відбувся День України / Ukraine in Focus – низка ініціатив, спрямованих на відновлення роботи української кіноіндустрії.

    Сьогодні – наш фокус на Україні. Ми сподіваємося, що ці ініціативи дозволять українській кінематографії та аудіовізуальній індустрії не лише вижити в складних умовах, а й процвітати та продовжувати робити нові фільми видимими та доступними для міжнародної аудиторії. Ми також зробимо все можливе, щоб наші території-партнери могли підтримувати національне виробництво та дистрибуцію, незважаючи на труднощі.

    Виконавчі директори Marché du Film Жером Пайяр та Гійом Есміоль

    Цьогоріч в індустрійній програмі кіноринку Producers Network, яка щорічно збирає понад 500 кінопрофесіоналів з усього світу для участі в закритих зустрічах та спеціальних фахових подіях, Україна стала однією з п’яти фокусних держав і була представлена шістьма продюсерами: Дар’єю Бассель з Moon Man, Денисом Івановим з Arthouse Traffic, Наталією Лібет з Digital Religion, Сашком Чубком з Pronto Film, Ольгою Бесхмельниціною з ESSE Production House та Володимиром Яценком з ForeFilms, який зараз служить у ЗСУ, але зміг долучитись до цьогорічних Канн.

    У межах Дня України на індустрійній програми Cannes Docs був організований шоукейс українських документальних проєктів Work-in-Progress, що відбувся у форматі пітчингу та 10-хвилинної презентації чорнових відеоматеріалів майбутніх фільмів міжнародним продюсерам, байєрам та іншим професіоналам зі сфери кіно.

    Ігрове кіно було представлене на кіноринку завдяки підтримці Tallinn Black Nights Film Festival (PÖFF), у програмі Marché du Film’s Goes to Cannes, добіркою українських ігрових повнометражних фільмів на завершальних етапах виробництва, що шукають сейлз-агентів, дистрибуторів, можливості для участі у фестивалях, а також у скринінгу Ukrainian Features Preview.

    Всі фільми цих добірок (див. нижче) свого часу брали участь у пітчингах Держкіно (за винятком документального проєкту “Слухаючи світ”), стали переможцями та створюються зараз за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

    Відбулася також панельна дискусія Ukrainian Cinema: From Surviving to Thriving Again. How the Global Film Community Can Come Together to Support the Country’s War-Torn Industry, організована міжнародною фундацією індустріальних воркшопів focalMEDICI. У ній взяли участь провідні представники світової та української індустрії: Беро Бейер, CEO Netherlands Film Fund; Йован Мар’янович, фестивальний директор Sarajevo Film Festival; Володимир Шейко, генеральний директор Українського інституту; Юлія Сінькевич, член наглядової ради та співзасновниця Української кіноакадемії. А також Аґнєшка Голланд, кінорежиссерка, Президентка Європейської кіноакадемії, чиї слова чітко визначили тональність події.

    Якби це залежало від мене, я б не допускала російські фільми в офіційну програму фестивалю – навіть якщо Кірілл Сєрєбрєнніков талановитий митець. На жаль, його слова підтвердили моє погане передчуття. Він використав [фестивальну пресконференцію], щоб похвалити російського олігарха [підсанкційного Романа Абрамовича] та порівняти трагедію російських солдатів і українських захисників. Я б не давала йому такої нагоди в цей час.

    Кінорежиссерка, Президентка Європейської кіноакадемії Аґнєшка Голланд

    Нагадаємо, Держкіно багаторазово зверталося до Каннського кінофестивалю з вимогою виключення фільму російського режисера з конкурсної програми фестивалю та закликом до бойкоту російського кінематографа зараз, під час війни росії з Україною.

    Безпосередньо на фестивалі Українським національним павільйоном за підтримки Американського павільйону була організована дискусія Cancelling Russian Culture: Cinema as an Instrument of Russian Propaganda and War – івент, спрямований на подолання наслідків багаторічної “роботи” російської кіноіндустрії зі спотворення та дегуманізації образу України та українців, із закликом про неприпустимість під час розв’язаної росією війни давати можливість представникам країни-агресора бути присутніми на міжнародній культурній арені.

    Ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль триває з 17 до 28 травня 2022 року.

    —————————————————————————

    Фільми, що були представлені у добірках Ukraine in Focus:

    У програмі документального шоукейсу були представлені:

    • “Залізна сотня” (“Вавилон’13”; режисерка Юлія Гонтарук, продюсери Юлія Гонтарук, Іванна Хіцінська, Олександра Братищенко, Ігор Савиченко) – історія українських добровольців-ветеранів, які демобілізувалися з війни на сході України у 2015-2017 роках, повернулися до цивільного життя, але змушені цього року знову піти на війну. За підтримки Держкіно.
    • “Лимани. Бій за рай” (“Альбатрос Комунікос”; режисер Сергій Лисенко, продюсерки Анна Капустіна, Олександра Кравченко) – історія боротьби захисників природи Тузлівських лиманів із браконьєрами та забудовниками. За підтримки Держкіно.
    • “Слухаючи світ” (TABOR; режисерка Єлизавета Сміт, продюсери Євген Рачковський, Ольга Бесхмельніцина) – історія української активістки із порушеннями слуху, що разом із сином змушена евакуюватися з розбомбленого Харкова до Львова, а потім до Німеччини, де вони, як і тисячі інших українців, намагаються знайти спокій до закінчення війни.
    • “Мир для Ніни” (PE Lyuba Knorozok, Astrae Productions; режисерка Жанна Максименко-Довгич, продюсерки Люба Кнорозок, Дея Ґжиновці) – історія матері оборонця донецького аеропорту, яка прагне добитися покарання воєнних злочинців, що вбили її сина. За підтримки Держкіно.

    До Tallinn Black Nights Goes to Cannes увійшли проєкти:

    • “Редакція” (Moon Man, South Films, Elemag pictures; режисер Роман Бондарчук, продюсерки Дар’я Бассель, Дар’я Аверченко, Таня Георгієва-Уолдхауер) – проєкт про журналіста-початківця, що починає розуміти, як насправді влаштований світ медіа. За підтримки Держкіно.
    • “Дім за склом” (Directory films, Contemporary Ukrainian Сinema, Сіnelab, Nord Production; режисер Тарас Дронь, продюсери Ігор Савниченко, Валерія Сочівець, Родріго Руїз Тараноза, Тарас Дронь) – трилер про безвісти зниклих під час випускного вечора молодих дівчину та хлопця. За підтримки Держкіно.
    • “Ти мене любиш?” (Family Production; режисер Тоня Ноябрьова, продюсери Анастасія Буковська, Данило Каптюх) – драма дорослішення на тлі пострадянських реалій 1990-х. За підтримки Держкіно.
    • “Демони” (“Крісті фільм”; режисер Наталка Ворожбит; продюсери Дмитро Мінзянов, Денис Іванов) – історія безхатька з Росії, що потрапляє до гоголівських місцин поблизу Сорочинців, та зіштовхується з містичними особливостями цього українського регіону. За підтримки Держкіно.
    • “Свято Хризантем” (Mainstream Pictures LLC; режисер Семен Мозговий, продюсери Алекс Чепіга, Артем Колюбаєв, Дарина Захарова, Катерина Лачина) – науково-фантастична драма про молоду лікарку, що опікується жінкою, яка загадково вціліла після ядерного вибуху. За підтримки Держкіно.

    До програми Ukrainian Features Preview потрапили:

    • “Камінь. Ножиці. Граната” (ForeFilms; режисерка Ірина Цілик, продюсери Володимир Яценко, Анна Яценко) – оповідь про дорослішання за мотивами книги Артема Чеха “Хто ти такий?” про стосунки підлітка та зламаних дорослих в Україні 1990-тих. За підтримки Держкіно.
    • “Коли нам було 15” (Digital Religion; режисерка Анна Бурячкова, продюсери Наталія Лібет, Віталій Шереметьєв) – 15-річна Тоня – новенька у школі – стикається з питаннями жорстокого поводження з боку колишнього бойфренда, прийняття своєї сексуальності та самотності, намагаючись знайти своє місце у світі дорослих. За підтримки Держкіно.
    • “Ля Палісіада” (Viatel, Contemporary Ukrainian Cinema; режисер Філіп Сотниченко, продюсери Валерія Сотниченко, Олександр Чубко) – Україна, 1996 рік. До скасування смертної кари – п’ять місяців. В озері знаходять убитого міліціонера. Правоохоронці хочуть помститися та поспішають завершити справу до введення мораторію на страту. Судовий психіатр має зіграти ключову роль у заплутаному процесі розслідування, щоби врятувати обвинувачених від покарання, на яке вони не заслуговують. За підтримки Держкіно.
    • “Я, Ніна” (Yanina Sokolova Production; режисерка Марися Нікітюк, продюсерки Яніна Соколова, Юлія Сінькевич) – молода успішна журналістка Ніна здається цілком щасливою, проте одного дня їй діагностують рак, а згодом роблять операцію з видалення внутрішніх жіночих органів. Оперує онкологиня Олександра, молода лікарка з міжнародним досвідом. Саме вона стає для Ніни найближчою людиною, точкою опори та символом одужання. За підтримки Держкіно.
  • У Каннах підписано Меморандум про взаєморозуміння між Україною та Італією в галузі кіновиробництва та дистрибуції

    У Каннах підписано Меморандум про взаєморозуміння між Україною та Італією в галузі кіновиробництва та дистрибуції

    22 травня на Каннському кіноринку в Італійському павільйоні у Hotel Majestic відбулось підписання Меморандуму про взаєморозуміння (Memorandum of Understanding) між Державним агентством України з питань кіно та Фільмкомісією Риму (Roma Lazio Film Commission). Ініціатива покликана поглибити та розвинути співпрацю між Україною та Італією в галузі кіновиробництва та дистрибуції.

    З українського боку документ підписала Голова Держкіно Марина Кудерчук, з італійського – президент Roma Lazio Film Commission Лучано Совена. Також участь у заході “Рим–Київ: відкриваючи можливості”, в межах якого був підписаний Меморандум, взяли генеральна директорка Roma Lazio Film Commission Крістіна Пріароне та виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук.

    Підписаний нами Меморандум – це win-win ініціатива зі спільної роботи, що має на меті заохочувати співпрацю режисерів, продюсерів і професіоналів України та Італії й підтримувати розвиток спільних проєктів, висококласних кіно- та телефільмів, які мають міжнародний потенціал.

    Голова Держкіно Марина Кудерчук

    Меморандум передбачає сприяння укладанню угод про спільне аудіовізуальне виробництво, промоцію ініціатив, спрямованих на розвиток і дистрибуцію спільних проєктів, підтримку молодих кінопрофесіоналів обох країн (зокрема, шляхом професійного та освітнього обміну) та інші заходи зі створення та просування спільних кіно- та телепроєктів, які гідно представлятимуть Україну й Італію в світі.

    Меморандум про взаєморозуміння є чинним один рік, після чого автоматично поновлюється.

    Ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль проходить із 17 до 28 травня 2022 року. На кіноринку кіноринку Marché du Film працює Український національний павільйон.

  • У Каннах пройде благодійний вечір-аукціон на підтримку України

    У Каннах пройде благодійний вечір-аукціон на підтримку України

    Цього року важливою місією Національного павільйону України у Каннах, крім просування та експорту українського кіно, є заклик до світу підтримати креативний сектор, культуру України та українську кіногалузь, яка зазнає значних втрат через війну в країні.

    Для підтримки української кіногалузі Державне агентство України з питань кіно та Український національний павільйон, за сприяння мерії Канн, організовують благодійний вечір-аукціон із унікальними кінематографічними та мистецькими лотами.

    Серед представлених на аукціоні робіт будуть оригінальний сторіборд до стрічки “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова, постери до найвидатніших українських фільмів XX століття, а також картина Владислава Шерешевського Cats, написана 19 березня 2022 року після обстрілів і руйнування житлових будинків Маріуполя російськими військами – діти тоді вибігали з домівок, тримаючи в руках лише домашніх тварин.

    Ще один значущий лот, картини Івана Марчука “Виходять мрії з берегів” та “Замріяні копички” має представити сам відомий автор.

    Гостям благодійного вечора покажуть відеопрезентацію про українських кінематографістів, які зараз змушені захищати Україну зі зброєю в руках замість роботи над фільмами. Подію підтримає своїм виступом відомий український гурт Kazka& Kadebostany.

    Кожен запрошений зможе зробити свій внесок у збереження свободи й незалежності української держави. Усі зібрані кошти будуть використані на підтримку України.

  • Овації режисеру: у Каннах пройшла світова прем’єра фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”

    Овації режисеру: у Каннах пройшла світова прем’єра фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”

    21 травня, у каннському Théâtre Croisette, в одній з найпрестижніших програм Каннського кінофестивалю “Двотижневик режисерів”, показали створений за підтримки Держкіно повнометражний ігровий дебют українського режисера та сценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”. Стрічка претендує на “Золоту камеру” – премію Каннського кінофестивалю, що присуджується за найкращий дебютний повнометражний фільм.

    “Двотижневик режисерів” – це самостійна секція Канн, заснована після подій 1968 року, коли фестиваль скасували через студентські заворушення. В основі програми лежить принцип “кінематографісти для кінематографістів”: навіть відбір до цієї секції – певне визнання, яке зазвичай отримують лише режисери, котрі вже зробили собі ім’я. Цьогоріч одним із них є український режисер-дебютант Дмитро Сухолиткий-Собчук.

    В центрі сюжету стрічки – кремезний чоловік на прізвисько Памфір (Олександр Яцентюк): в минулому контрабандист, який нині заробляє будівельними роботами. Він повернувся із заробітків до рідного села напередодні зимового карнавалу Маланки. Памфір має побожну дружину (Соломія Кирилова) і сина-підлітка Назара (непрофесійний актор Станіслав Потяк). І через необережний вчинок сина Памфір опиняється перед необхідністю знову порушити закон, хоча й присягався цього не робити.

    Соціуму потрібні міфологеми – нові орієнтири, що виникають з потреби в комусь сильному, відважному, незламному. І важливо, щоб вони були сучасними: базувалися не на далекому, але на ближньому минулому, котре ми самі для себе міфологізуємо. Нам не треба Гастелло – нам треба Привид Києва. Нам треба дівчина, котра виводить собак з Ірпеня. Це зриме мессіанство: тут і зараз. І цю нову міфологію “тут і зараз” неможливо очорнити, як у разі героїв минулого, бо все це ми бачимо на власні очі. Ці приклади незламності нам зараз потрібні. І ми маємо розуміти, як вони народжуються. І ось “Памфір” – це, власне, один зі сценаріїв того, як народжується міфологема.

    Режисер і сценарист фільму Дмитро Сухолиткий-Собчук

    “Памфір” є копродукцією чотирьох країн: України (Bosonfilm), Франції (Les Films d’Ici), Польщі (Madants) та Чилі (Quijote). Проєкт 2019 року став одним із переможців Одинадцятого конкурсного відбору Держкіно в секції авторських повнометражних ігрових фільмів спільного виробництва.

    Фінансова підтримка Держкіно стала для нас найважливішою – базою для старту, що дозволила залучати подальших партнерів із копродукції та фінансування. Після Канн в “Памфіра” заплановані прем’єри у Північній та Південній Америці, Африці, Азії. В нашого міжнародного сейлз-агента Indie Sales є варіанти не лише для кожного континенту, а й для кожної території – як у контексті прем’єри, так і участі у фестивалях. Також завдяки міжнародним партнерам ми маємо гарантію релізу на території кожного з них: у Польщі, Франції, Чилі, Нідерландах, Швеції, Швейцарії, Люксембурзі та Німеччині. Ну і, звісно, сподіваємося на якнайшвидшу можливість прем’єри та релізу в Україні.

    Продюсерка Олександра Костіна, Bosonfilm

    До продюсерської команди “Памфіру”, крім міжнародних копродюсерів Лори Бріан, Клаудії Смеї, Богни Шевчик та Жанкарло Насі, долучилися також українські копродюсери Євгенія Яцута, Артем Колюбаєв, Альона Тимошенко. Проєкт отримав підтримку від Українського культурного фонду, Польського інституту кіно (PISF), швейцарського фонду Visions Sud Est, французького національного центру кіно CNC Aide aux cínemas du monde, Hubert Bals Fund при кінофестивалі в Роттердамі, агенції European Film Promotion і Чернівецької державної обласної адміністрації.

    Від перших драфтів сценарію “Памфір” готувався майже сім років. Над сценарієм Дмитро Сухолиткий-Собчук кілька років працював у престижних творчих майстернях: туринській резиденції TorinoFilmLab (Script&Pitch), Midpoint Intensive в межах фестивалю в Карлових Варах, а також у Cinefondation, програмі підтримки молодих кінематографістів із різних країн під патронатом Каннського кінофестивалю з дуже жорсткою селекцією і малою кількістю учасників.

    Понад пів року – із січня по жовтень “карантинного” 2020-го – тривав підготовчий період, що включав чисельні експедиції на локації у Карпатах. Безпосередньо зйомки відбувалися з жовтня 2020-го по березень 2021-го у Чернівецькій та Івано-Франківській областях. Після цього – рік постпродакшену, останній етап якого, який співпав із аплікацією до Канн, був дуже складним, адже відбувався вже за умов повномасштабної війни росії проти України.

    Хоча сюжет “Памфіра” не має жодного стосунку до гібридної війни, проте у стрічці все одно чутні її відголоски: у радіо- та телепередачах, що потрапляють у кадр, у діалогах героїв. І, за словами Дмитра Сухолиткого-Собчука, “завдяки цим відголоскам ми ідентифікуємо єдність усього українського суспільства, що має проблемного сусіда на Сході”.

  • Дискусія Women In Industry: гендерна рівність в українській та світовій кіноіндустрії

    Дискусія Women In Industry: гендерна рівність в українській та світовій кіноіндустрії

    22 травня в Українському національному павільйоні на кіноринку в Каннах українські продюсерки та режисерки розпочнуть розмову про гендерну рівність у кіноіндустрії на тлі повномасштабної війни, що триває. Під час панелі Women In Industry спікери розглянуть різні сторони захисту прав жінок у аудіовізуальному секторі.

    Участь у дискусії візьмуть представниці української кіноіндустрії – продюсерка Лариса Гутаревич; режисерка Ірина Громозда; актриса театру та кіно, продюсерка Олена Лавренюк; модеруватиме бесіду режисерка Вероніка Шова.

    До розмови приєднається Сахра Карімі (Sahraa Karimi) – афганська кінорежисерка та перша жінка-очільниця державної кінокомпанії Afghan Film Organization, якою вона керувала до захоплення Кабулу Талібаном. Сахра зіткнулася з війною, як і українці стикаються з нею зараз.

    Український національний павільйон на Каннському кіноринку Marché du Film організовано спільними фінансовими зусиллями держави та представників кіноіндустрії: Державного агентства України з питань кіно, Асоціації кіноіндустрії України, FILM.UA Group, компаній “Кіноквартал”, Solar Media Entertainment, “УкрКіноФест”, Trident Production Network, Prime Story Pictures та “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”.

    Ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль триває з 17 до 28 травня 2022 року.

  • 21 травня на 75-му Каннському кінофестивалі відбудеться світова прем’єра стрічки “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука

    21 травня на 75-му Каннському кінофестивалі відбудеться світова прем’єра стрічки “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука

    Світова прем’єра створеного за підтримки Держкіно дебютного фільму режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір” відбудеться 21 травня у 54-му “Двотижневику режисерів” – паралельній програмі Каннського міжнародного кінофестивалю.

    Мені здається, що “Памфір” покаже, хто ми взагалі є. З ким мають справу ті, хто не може взяти маленьке село Чорнобаївку. Чому ментальність народу настільки сильна та вільнолюбна, що один вартує десятьох чи більше.

    Режисер та автор сценарію Дмитро Сухолиткий-Собчук в інтерв’ю виданню LB.UA

    “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука – це історія про хорошого сім’янина, якому доля дає випробування, де він звертає з чесного шляху заради своєї сім’ї. Напередодні традиційного карнавалу Маланки, Памфір, після тривалої відсутності, повертається до своєї родини на Західній Україні. Безумовна любов сім’ї Памфіра має побічну дію. Коли його син влаштовує підпал в молитовному домі, Памфір змушений відновити зв’язок зі своїм неспокійним минулим. Щоб відплатити за провину сина, Памфір звертає на ризикований шлях з незворотніми наслідками.

    Ролі у фільмі виконали Олександр Яцентюк, Соломія Кирилова, Станіслав Потяк, Мирослав Маковійчук, Олена Хохлаткіна, Іван Шаран.

    “Памфір” створюється у копродукції України, Франції, Польщі та Чилі. Виробництво фільму здійснює компанія BOSONFILM спільно з Les Films D’Ici, MADANTS, Quijote та у партнерстві з Mainstream pictures. Продюсери проєкту – Олександра Костіна, Євгенія Яцута, Лора Бріан, Клаудія Смея, Богна Шевчик, Артем Колюбаєв, Альона Тимошенко та Жанкарло Насі.

    Девелопмент проєкту здійснювався за підтримки Українського Культурного Фонду. Над сценарієм режисер працював в резиденції Каннського міжнародного кінофестивалю Cinéfondation Residence. Також проєкт був розроблений у двох найвпливовіших сценарних майстернях – TorinoFilmLab (Script&Pitch) та Midpoint Intensive. Стрічка отримала підтримку Польського Інституту Кіно (PISF), швейцарського фонду Visions Sud Est, одного із найбільш відомих європейських фондів, які фінансують експериментальне кіно – Hubert Bals Fund, французького національного центру кіно – CNC Aide aux cínemas du monde, міжнародного фонду Goteborg Film Fund та Чернівецької обласної державної адміністрації.

    Фільм створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

  • Організаторам Каннського кінофестивалю

    Організаторам Каннського кінофестивалю

    Вчора й сьогодні на кіноринку Marché du Film – Festival de Cannes у Каннах Україна представила перший блок важливих презентацій та подій. Ми сказали про те, що готові – навіть під час війни – працювати над створенням кіно, що готові підтвердити потенціал української кіноіндустрії та надзвичайно вдячні світу за підтримку.

    Але ми не готові до того, що нас не чують у нашій вимозі не ставити на один щабель біль України та “не винну російську культуру”.

    Шановні П’єре Лескюр та Тьєрі Фремо. Ви залишили фільм російського режисера у конкурсі Канн. Ви дали йому аудиторію і увагу. І він використав надані йому можливості.

    На пресконференції в Каннах Сєрєбрєнніков не лише закликав міжнародне співтовариство зняти санкції з близького до путіна олігарха Романа Абрамовича, оскільки він фінансує хороше російське кіно, але й сказав, що дуже важливо допомогти не тільки біженцям з України, а й сім’ям тих росіян, кого відправили воювати, і митці мають допомогти цим людям.

    Після того, як світ побачив жахи, вчинені російською армією, платформу Каннського кінофестивалю використано, щоб попросити допомоги сім’ям російських солдатів, які катують та вбивають українців, ґвалтують українських дітей, мародерствують, спалюють українські міста і просто зараз здійснюють геноцид проти українців як нації.

    З майданчика Каннського фестивалю звучить, що Владислав Сурков – простий держслужбовець, що “російська культура не винна і що вона завжди пропагувала цінність людського життя”. І все це є підтриманою Вами, шановні організатори Каннського фестивалю, спробою Сєрєбрєннікова виправдати і себе, і владу, яка дає йому гроші і дозволяє спокійно жити і працювати. А нас – українців – вбивати.

    Ми щиро вдячні Вам за реакцію на наш заклик та заборону присутності офіційної російської делегації на цьогорічному ювілейному 75-му Каннському кінофестивалю. Також висловлюємо свою вдячність за можливість українській делегації бути у Каннах.

    Запрошуємо Вас відвідати Україну. Зараз, у розпал боротьби російської культури за цінність життя.

    —————————————————————————————————————

    Président du Festival de Cannes Mr Pierre Lescure
    Délégué général du Festival de Cannes Mr Thierry Frémaux

    Cher Monsieur Lescure, Cher Monsieur Frémaux,

    En mai 2014, la Russie a lancé une agression armée dans l’est de l’Ukraine, suivie d’une occupation temporaire de certains territoires dans le Donbass. Deux mois plus tôt, la Russie avait temporairement occupé la République autonome de Crimée et la ville de Sébastopol de l’Ukraine. Pendant huit ans, la société ukrainienne a tenté de saisir cette nouvelle réalité, mais en février 2022 la Russie a lancé une guerre à grande échelle contre l’Ukraine.

    Après les évènements du février dernier l’Agence d’État ukrainienne pour le cinéma a immédiatement lancé appel à tous les festivals internationaux à ne pas autoriser la participation de films russes ou films coproduits avec la Russie.

    Pourtant malgré les appels au boycott du cinéma russe, y compris à la direction du Festival de Cannes, le film “La Femme de Tchaïkovski” du réalisateur russe Kirill Serebrennikov, qui se considère comme un dissident et politiquement réprimé, a été retenu dans la liste des films en compétition du Festival.

    Ainsi, lors d’une conférence de presse à Cannes, Kirill Serebrennikov a non seulement appelé la communauté internationale à lever les sanctions contre l’oligarque russe Roman Abramovitch, proche de Vladimir Poutine, parce que celui-ci finance le cinéma russe de qualité, mais il a également déclaré qu’il était important d’aider non seulement des personnes déplacées d’Ukraine, mais aussi les familles des russes qui ont été envoyés au combat, et que les créateurs devaient aider ces personnes.

    En d’autres termes, même après que les horreurs commises par l’armée russe ont été portées à la connaissance du monde entier, ce soi-disant dissident russe utilise une plateforme telle que le Festival de Cannes pour demander de l’aide pour les familles des soldats russes qui torturent et tuent des ukrainiens, violent des enfants ukrainiens, pillent, brûlent des villes ukrainiennes et commettent un génocide contre les ukrainiens en tant que nation en ce moment même.

    Nous ne pouvons pas ne pas mentionner les conversations des proches des soldats russes que nous entendons quotidiennement dans les interceptions effectuées par le Service de sécurité de l’Ukraine. Les conversations dans lesquelles ces proches appellent ouvertement au meurtre et au viol des femmes et des enfants ukrainiens, alors que les militaires russes racontent les meurtres qu’ils ont commis. Et il n’y a aucun regret dans ces mots. Pourtant Kirill Serebrennikov appelle le monde à les aider.

    En outre, Kirill Serebrennikov est ami avec Vladislav Sourkov, ancien bras droit de Vladimir Poutine. Monsieur Sourkov est l’un des plus importants représentants de la guerre hybride menée par la Russie contre l’Ukraine. Tout de même, monsieur Serebrennikov estime que “monsieur Sourkov n’est pas un oligarque, que c’est un fonctionnaire, et il n’y a rien de toxique dans le fait que jusqu’à un certain temps l’État [russe] était la seule source de financement de la culture”. L’argent ne sent pas, n’est-ce pas?

    Des extraits de la conférence de presse de Kirill Serebrennikov montrent très précisément et clairement l’objectif de sa remise en liberté et de son arrivée à Cannes.

    Ce que Serebrennikov a dit devant les journalistes est un manque de sincérité et une tentative de se justifier et de justifier les autorités qui lui paient de l’argent et lui permettent de vivre et de travailler tranquillement. Nous savons tous comment les films de propagande sur la guerre ont été réalisés et popularisés pendant des années en Russie. Certes, ils n’ont pas été créés par Serebrennikov, mais ils font partie de la “culture russe innocente” dont il parle.

    Comment la Russie, le pays qui a envahi l’Ukraine et a tué des civils à Boutcha, Irpine, Marioupil et continue de le faire dans de nombreuses autres villes ukrainiennes, qui a occupé les territoires des régions de Kherson, Zaporizhzhia, Donetsk et Luhansk, faisant des citoyens ukrainiens vivant dans ces régions ses otages et ceux de son armée, c’est-à-dire de l’armée russe, qui a commis y compris des atrocités à l’aciérie Azovstal, ne permettant pas aux personnes se trouvant dans l’usine de recevoir des soins médicaux de base, aurait-elle pu être présenté au Festival de Cannes ? Un festival de cinéma qui, comme le dit le communiqué de ses organisateurs, condamne “la violence, la répression et l’injustice afin de défendre la paix et la liberté”.

    Les militaires russes, recevant l’ordre de violer les civils ukrainiens, n’ont reculé devant rien, violant non seulement des femmes, des filles de tous âges devant leurs familles, des enfants, ils ont même violé des nourrissons devant leurs mères et leurs familles. À ce jour, 659 enfants ont déjà souffert des actions de la Russie en Ukraine.

    L’impunité du pays agresseur, qui est la Russie, depuis 2014, a conduit au déclenchement de la grande à grande échelle sur le territoire d’Ukraine en février dernier. Et c’est précisément le cinématographe qui est l’outil de propagande via lequel la Russie dépeint l’infériorité des autres pays, imposant un message de sa grandeur et de la grandeur de son armée à la fois parmi ses propres citoyens et dans le monde entier.

    L’affirmation selon laquelle “la culture russe a toujours promu la valeur de la vie humaine” est incroyablement cynique.

    Tout ce qui se passe n’est pas seulement le combat de l’Ukraine. Car si l’armée ukrainienne perd, c’est tout le monde démocratique qui perdra. Et si le cinéma ukrainien perd, cela affectera également le cinéma européen et mondial. Notre marché créatif, notre industrie cinématographique a prouvé à plusieurs reprises que nous faisons bien partie de l’Europe. Nous produisons des films de qualité avec des significations profondes, et je pense que personne ne veut perdre cela. Le monde doit comprendre ce qui se passe actuellement: nous ne défendons pas l’Ukraine, mais la démocratie, les principes humanistes de la paix, et cela peut s’incarner dans des choses très concrètes, par exemple la coopération.

    Nous vous remercions sincèrement d’avoir répondu à notre appel visant à interdire la présence de la délégation officielle russe à la 75 e édition du Festival de Cannes. Nous exprimons également notre gratitude pour l’occasion donnée à la délégation ukrainienne de participer à la 75 e édition du Festival de Cannes.

    Dans le même temps, nous vous invitons à vous rendre en Ukraine afin que vous puissiez voir par vous-même et ressentir les conséquences de l’invasion à grande échelle de l’Ukraine par la Russie.

    Sincèrement,
    Cheffe de l’Agence d’État ukrainienne pour le cinéma Marina Kuderchuk

    ———————————————————-

    To the President of Cannes Film Festival Pierre Lescure

    To the General Delegate Thierry Frémaux

    In May 2014, the annexation of Eastern Ukraine began. Two months earlier, Russia occupied the Crimean Peninsula. For eight years Ukrainian society tried to grasp a new reality – the reality of war, but in February 2022, Russia launched a full-scale war against Ukraine.

    The Ukrainian State Film Agency immediately appealed to all international festivals not to allow Russian films or films co-produced with Russia to take part in the competition or non-competition programs.

    But despite our calls, the main competition program of the Cannes Film Festival includes Tchaikovsky’s wife created by a Russian director Kirill Serebrennikov who considers himself a dissident and politically repressed.

    In addition, despite our calls for the inadmissibility of Russian audiovisual content in the Festival during Russia’s war against Ukraine, it was decided not just to include Tchaikovsky’s wife in the main competition program, but to invite Kirill Serebrennikov to Cannes and give him the floor.
    At the press conference in Cannes, he not only called on the international community to lift sanctions on Roman Abramovich, an oligarch of the inner Putin’s circle, but also said it is important to help not only Ukrainian refugees but also Russian families of those who were sent to fight against Ukraine. Moreover, creators must help these people.

    It means that even after the horrors of the Russian army became known to the world, the so-called Russian dissident uses Cannes Film Festival to ask for help for the families of Russian soldiers who right now are torturing and killing Ukrainians, raping Ukrainian children, looting, burning Ukrainian cities and committing genocide against Ukrainians as a nation.

    We must also mention the conversations between Russian soldiers and their relatives, which we can hear listening to phone conversations, intercepted by Ukrainian Security Service. In these conversations ‘ordinary’ Russians openly call for the killing and rape of Ukrainian women and children, and Russian soldiers tell about the murders they committed. And there is no regret in these words, but Kirill Serebrennikov calls on the world to help them.

    In addition, Kirill Serebrennikov is friends with Vladislav Surkov, who used to be Putin’s right-hand man. Surkov is one of the brightest representatives of Russia’s hybrid war against Ukraine. Вut Serebrennikov believes that ‘Mr. Surkov is not an oligarch, he is a civil servant, and there is nothing toxic in the fact that the state used to be the only source of funding for culture.’ Money doesn’t smell, does it?

    Excerpts from a press conference with Kirill Serebrennikov very accurately and clearly show both the purpose of his release from custody and his arrival in Cannes.

    Serebrennikov’s statements to journalists are craftiness and an attempt to justify himself and the government giving him money and allowing him to live and work peacefully. We all know how propaganda films about the war have been made and popularized in Russia for years. Yes, they were not directed by Serebrennikov, but they are part of the ‘innocent Russian culture’ he talks about.

    How could the country that invaded Ukraine, killed civilians in Bucha, Irpin, Mariupol, and many other Ukrainian cities, occupied the territories of Kherson, Zaporizhia, Donetsk, and Luhansk regions, made Ukrainian hostages of Russia and the Russian army, committed atrocities in Zaporizhia without allowing people on the plant to receive primary medical care, could still be represented at Cannes film festival, which, according to the organizers, condemns “violence, repression, and injustice to protect peace and freedom”?

    After receiving orders to rape Ukrainian civilians, the Russian military respected no limits. Russian soldiers raped not only women, girls, and boys of all ages, but also raped babies in front of their mothers and families. So far, 652 children have been affected by Russia’s actions in Ukraine.

    Impunity for the aggressor’s actions since 2014 led to a full-scale war on the territory of Ukraine in February. And it is the cinematography that is a propaganda tool with which Russia portrays the inferiority of other countries, imposing a message about the greatness of Russia and its army both among its citizens and around the world.

    It is incredibly cynical of Serebrennikov to say that “Russian culture has always promoted the value of human life”.

    This is not just the Ukrainian war. If the Ukrainian army loses, the whole democratic world loses. And if Ukrainian cinema loses, it will also hit European and world cinematography. Our creative market and our film industry have already proven that we are truly part of Europe. We make great films with deep meanings and we don’t think anyone wants to lose that. The world needs to understand what is happening now: we are not defending Ukraine, we are defending democracy, and the humanistic principles of the world, and this can be embodied in very practical things like cooperation.

    We are very grateful for responding to our call and banning the official Russian delegation from attending this year’s 75th anniversary Cannes Film Festival. We also express our gratitude for the opportunity given to the Ukrainian delegation to attend the Cannes Film Festival. At the same time, we invite you to visit Ukraine, where you can personally feel and see with your own eyes what Russia has done to our country.

    Sincerely,
    Marina Kuderchuk, Head of the Ukrainian State Film Agency

    Фото на обкладинці: ДСНС України

  • Discover Ukraine – before and during the war. У Каннах пройшла презентація можливостей української кіногалузі

    Discover Ukraine – before and during the war. У Каннах пройшла презентація можливостей української кіногалузі

    Discover Ukraine – before and during the war. Пронизливим відеороликом із таким ключовим меседжем 20 травня було відкрито презентацію Discover Ukraine, присвячену можливостям української індустрії до міжнародної співпраці навіть за умов війни.

    Спікерами презентації стали Голова Держкіно Марина Кудерчук, Голова Ради з державної підтримки кінематографії Артем Колюбаєв і виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук.

    До повномасштабної війни українська креативна індустрія демонструвала зростання на понад 4% щороку, генеруючи майже 4% доданої вартості України – цифри, що не поступаються аналогічним показникам великих європейських країн. Креативні сервіси складали 30% від загального експорту українських сервісів, а за даними Global Creativity Report, Україна входила до топ-25 країн, які отримували найбільше нагород в світі. Це доводить, що Україна може продукувати та експортувати креативні ідеї.

    Країна мала розвинену кіновиробничу інфраструктуру та потужну індустрію. У першій частині презентації спікерами було перелічено її ключові переваги: кеш-рібейти до 30%, унікальні локації – природні, індустріальні, історичні та сучасні, доступність оренди обладнання для зйомок і потужних студійних комплексів, залучення локальних високопрофесійних знімальних команд, більше 40 постпродакшен-студій, що надають сервіси міжнародній кіноспільноті – від США та Великобританії до Індії та Китаю; база костюмів, реквізиту та декорацій різних історичних епох, плюс – величезний досвід у виробництві фільмів та телесеріалів, включно із залученням всесвітньо знаних акторів та режисерів.

    Але ролик Ukraine during the war, створений спільними зусиллями Держкіно, Української кіноасоціації, Асоціації кіноіндустрії України, Закарпатської та Одеської фільмкомісій, показав аудиторії Україну сьогодні: розтрощені росіянами міста, села, дороги…

    На сьогодні Держкіно призупинило всі конкурси для кіноіндустрії, але в Україні є фільми з минулих років, що перебувають або в процесі зйомок і постпродакшену, або тільки розпочинають девелопмент. І наша мета – залишатися на міжнародному кіноринку, у фестивальному житті, бути частиною міжнародного кінематографічного ком’юніті, для чого потрібно завершити розпочаті фільми та продовжувати всі процеси. Багато років Держкіно має спеціальний рахунок, який акумулює гроші від прокату українського кіно, донейти та гранти. І оскільки державний бюджет України зараз більшою мірою спрямовано на підтримку армії та постраждалих людей, цей спецфонд – надія кінематографа на продовження роботи. Місія Агентства сьогодні – продовжити створювати фільми, зберегти робочі місця у кіногалузі та повернути в країну кіновиробників, що були вимушені виїхати у пошуку роботи.

    Голова Держкіно Марина Кудерчук

    Минулого року ми мали близько $20 млн на виробництво, фестивалі та всю українську кінематографічну активність. Цього року на цю активність планувалося майже $70 млн. Але через війну цих грошей немає, тому ми потребуємо допомоги від міжнародних партнерів. 2014-го, коли розпочалася російська агресія, індустрія виробляла один чи два фільми на рік, а позаминулого року, перед пандемією COVID-19, вийшло майже 40 українських стрічок. Останні 3–4 роки Україна була присутня на всіх світових фестивалях класу А, та й сьогодні, попри війну, ми маємо два фільми в конкурсах Каннського кінофестивалю. І ми хочемо, щоб це продовжувалося, тому Рада з підтримки кінематографії разом із Держкіно створили перелік фільмів, що були відзняті, перебувають на різних стадіях та потребують грошей, аби бути завершеними. Також ми намагаємося знайти якомога більше копродукцій по всьому світу, і я сподіваюся, що наступного року завдяки міжнародній підтримці ми також матимемо фільми, щоб презентувати на фестивалях.

    Голова Ради з державної підтримки кінематографії Артем Колюбаєв

    Наша мета у Каннах – довести, що попри все Ukraine is your destination! І хоча продакшен в Україні сьогодні неможливий через війну, наша індустрія може запропонувати постпродакшен, CG, VFX та інші сервіси, адже за два роки пандемії українські кінематографісти навчилися працювати віддалено та використовувати на практиці всі переваги такої роботи. Наші високотехнологічні компанії активно розробляють послуги, котрі можна надавати міжнародному ринку просто зараз. Більш, ніж будь-коли, ми готові працювати і бачимо потенціал української індустрії.

    Виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук

    Задля досягнення цієї мети було створено інтерактивний каталог, до якого увійшло понад 200 відкритих до міжнародного партнерства українських проєктів на різних стадіях виробництва, а також 30 українських компаній, готових надавати сервіси закордонним колегам. Завантажити каталог можна за посиланням https://bit.ly/UAFilms2022

    Аби продемонструвати жанрову різноманітність українського кіно, спеціально для презентації був підготовлений шоуріл із 18 проєктів, що перебувають на різних стадіях виробництва чи постпродакшену та за підтримки Держкіно шукають копродукційних партнерів або доступні до придбання. До шоурілу увійшли:

    Ігрові стрічки

    • “Морок” (реж. Максим Ксьонда): хоррор, що оповідає історію ураження людей давньою паразитуючою формою життя, що позбавляє їх волі.
    • “Мирний-21” (реж. Ахтем Сеітаблаєв): воєнна драма про напад росіян і сепаратистів на Луганський прикордонний загін.
    • “Легенди Чарівнолісся” (реж. Віктор Андрієнко): дитяче фентезі.
    • “Сашенька” (реж. Олександра Жовна): драма 18+ про шокуюче вбивство у СРСР 1970-х.
    • “Ля Палісіада” (реж. Філіп Сотниченко): драма у стилі пострадянського нуару.
    • “Поема про зорі” (реж. Дмитро Кашуба): драма про давню українську традицію сакральної жіночої пісні.
    • “Дім за склом” (реж. Тарас Дронь): трилер про безвісти зниклих під час випускного вечора молодих дівчину та хлопця.
    • “Три місяці до зими” (інша назва – “Дисидент”; реж. Станіслав Гуренко, Андрій Алфьоров): драма про дисидентський рух в радянській Україні, натхненна історією життя Василя Жмиха – дисидента, учасника руху опору в СРСР та бійця УПА.
    • “Уроки толерантності” (реж. Аркадій Непиталюк): драмеді про українську пару середніх років, що приймає у себе іноземця-гея.
    • “Кордон” (реж. Андрій Кавун):  воєнна драма за романом Євгена Положія “Іловайськ”, що розповідає історію трьох добровольців, які потрапили в оточення російських військ.
    • “Блуд і Кавун” (реж. Олег Волоткевич): поетична короткометражка, в якій у формі притчі змальовується циклічність історії України.

    Документальні фільми

    • “Хочу додому” (реж. Марія Дергачова) про проблеми безхатніх тварин.
    •  “Звук Райдуги” (реж. Роман Синчук) про київський театр міміки та жестів “Райдуга”, єдиний в Україні професійний театр, де актори, режисери та всі робітники сцени – люди з порушеннями слуху.
    •  “І кожна річка” (реж. Олеся Моргунець-Ісаєнко): фільм на екологічну тему, що має показати всю красу і весь жах річкової системи України.
    • “Іван та Марта” (реж. Сергій Буковський): кінорозповідь про драму українського дисидента Івана Дзюби.
    • “Бартка” (реж. Володимир Бакум): проєкт, присвячений темі вирубки карпатських лісів.

    Також до шоурілу увійшов один анімаційний проєкт – повнометражна 3D-анімація “Азарт” (реж. Олексій Пантелєєв) у стилістиці однойменного неонуарного графічного роману про професійного гравця в азартні ігри.

    Окремо на презентації Discover Ukraine було презентовано Спеціальний рахунок для пожертв, створений з метою порятунку української аудіовізуальної індустрії, прозорість роботи якого гарантується Держкіно. Зібрані кошти будуть використані на завершення фільмів на останніх стадіях виробництва, на запуск 2022 року кількох фільмів у роботу і на розробку нових проєктів. На знак подяки імена жертводавців будуть зазначені у титрах проєктів, що отримають таку підтримку. Долучися можна за посиланням https://usfa.gov.ua/stand-with-ukraine.

    Захід відбувся у партнерстві з Американським павільйоном. Український національний павільйон на Каннському кіноринку Marché du Film організовано спільними фінансовими зусиллями держави та представників кіноіндустрії: Державного агентства України з питань кіно, Асоціації кіноіндустрії України, FILM.UA Group, компаній “Кіноквартал”, Solar Media Entertainment, “УкрКіноФест”, Trident Production Network, Prime Story Pictures та “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”.

  • Попри війну, “Мавка. Лісова пісня” – на фінальній стадії виробництва й буде представлена у Каннах

    Попри війну, “Мавка. Лісова пісня” – на фінальній стадії виробництва й буде представлена у Каннах

    Студія Animagrad (FILM.UA Group) продовжує роботу над мультфільмом “Мавка. Лісова пісня”. Попри важкі воєнні умови виробництво стрічки триває, і проєкт буде завершено згідно з довоєнним планом – у 4-му кварталі 2022 року.

    Учасники команди Мавки записали для світу відеозвернення з особистими історіями про те, де та за яких умов їх застала війна і як вони змогли повернулися до створення мультфільму. 

    “Я в серці маю те, що не вмирає” – фраза Лесі Українки з твору “Лісова пісня” завжди була у сценарії нашого мультфільму. Але зараз вона стала девізом проєкту, кожного члена команди та, мабуть, кожного українця. Тож, із великою любов’ю до “Мавки”, попри війну, ми продовжуємо працювати над мультфільмом, і завершимо його створення згідно з довоєнним планом – у 4-му кварталі 2022 року.

    Команда студії Animagrad (FILM.UA Group)

    “Мавка. Лісова пісня” є головним проєктом у дистрибуційному пакеті FILM.UA Group, який буде представлено в Каннах на кіноринку Marché du Film de Cannes 2022. Від початку роботи над проєктом права на показ анімаційного фільму придбали дистриб’ютори в понад 20 країнах Європи, Близького Сходу та Північної Африки.

    Сьогодні команда активно веде перемовини щодо продажу прав на інші території, прагнучи охопити ринки США та Китаю, а також укласти угоди з найбільшими стрімінговими платформами, щоб про “Мавку” дізналися в усьому світі. Та саме зараз реліз мультфільму стане символічною подією для українців, адже він несе світу послання про самобутню давню культуру України, перемогу любові та найбільшу цінність – мир.

    Стрічка створюється за підтримки Державного агентства України з питань кіно.

  • Україна у Каннах. Дискусія Cancelling Russian Culture: як позбавити країну-агресора ідеологічної зброї

    Україна у Каннах. Дискусія Cancelling Russian Culture: як позбавити країну-агресора ідеологічної зброї

    19 травня на Каннському кіноринку Marché du Film відбулася дискусія Cancelling Russian Culture: Cinema as an Instrument of Russian Propaganda and War – івент, спрямований на подолання наслідків багаторічної “роботи” російської кіноіндустрії зі спотворення та дегуманізації образу України та українців. Учасники події, організованої Національним павільйоном України за підтримки Американського павільйону, навели аудиторії вагомі аргументи про неприпустимість під час розв’язаної росією війни давати можливість представникам країни-агресора бути присутніми на міжнародній культурній арені.

    Модератором події виступив кінопродюсер та засновник кінокомпанії F Films Андрій Фесяк. У вступному слові він згадав про сьогоднішній День вишиванки – символ нашої культури, в орнаментах якої відображено своєрідність кожного регіону. І зауважив, що цей святковий день – як і всі дні від початку російської агресії – є сумним, адже “у той час, поки люди в світі дивляться кіно, в Україні ворог руйнує міста й кінотеатри в них”. Він наголосив на тому, що культура загалом – і кіно зокрема – завжди була ідеологічною зброєю країни-агресора, котру росія роками використовувала задля проштовхування наративів антиукраїнської шовіністичної пропаганди.

    Як наочний аргумент цієї тези численним гостям події, – представникам світової та української кіноіндустрії й дипломатичних кіл, журналістам, – було представлено відеоролик із найбільш кричущими фрагментами популярних російських фільмів, які готували глядачів до кривавої війни з нашою державою, заперечували існування України, української мови та культури, зображали українців “нацистами” та ворогами рф.

    У продовження розмови Голова Державного агентства України з питань кіно Марина Кудерчук згадала про велику роботу, що майже одразу із початком повномасштабної війни почало провадити Держкіно разом із Українською кіноакадемією та всією українською кіноспільнотою, готуючи численні петиції та розсилаючи листи й звернення до світового кінематографічного співтовариства із закликом до бойкоту російського кінематографа.

    Марина Кудерчук наголосила, що Держкіно багато разів зверталося до Каннського кінофестивалю та Міністерства культури Франції стосовно неприпустимості участі російського аудіовізуального контенту у кінофестивалі під час війни, розв’язаної росією проти України. І хоча оргкомітет фестивалю зрештою ухвалив рішення про відмову приймати офіційні делегації або представників, пов’язаних із урядом рф, він все одно залишив у конкурсній програмі фільм російського режисера Кирила Сєрєбрєннікова “Дружина Чайковського”, аргументуючи це опозиційністю режисера російській владі.

    Безкарність дій агресора з 2014 року призвела до того, що у лютому розпочалася повномасштабна війна на території України. І саме кінематограф є пропагандистським інструментом, яким рф зображає меншовартість інших країн, нав’язуючи меседж про велич росії та її армії як серед своїх громадян, так і по всьому світу. З початку березня ми активно зверталися до міжнародних фестивалів та VOD-платформ із закликом блокувати покази російського кіно, щоб захистити світ від цієї пропаганди. Сьогодні українські кінематографісти мали б займатися своєю справою, але натомість змушені йти до армії, волонтерити, рятувати своїх дітей, захищати домівки, яких дехто з них вже не має… Ми віримо, що переможемо, повернемося до нормального життя, будемо знімати українське кіно та будемо частиною європейської кінематографічної родини. І вдячні за підтримку колегам з усього світу.

    Голова Держкіно Марина Кудерчук

    Історичний аспект необхідності культурного бойкоту зачепив у своєму виступі артдиректор Київського міжнародного кінофестивалю “Молодість” Андрій Халпахчі. Він підкреслив необхідність зміщення фокусу з російської культури першою чергою в самій Україні, навів приклади виключень фільмів країни-агресора з інших фестивалів і наголосив на необхідності культурної деокупації.

    Після розпаду СРСР неможливо було влаштувати українські посольства в країнах Європи, оскільки росія привласнила всі радянські посольства на цих територіях. Це ж саме відбувалося у галузі дистрибуції західних фільмів – російські компанії купляли права на всі екс-радянські території: Україну, Грузію, тощо. І навіть через економічний аспект заморожували для деяких авторських фільмів можливість бути показаними в Україні – буцімто, невигідно. Тобто росія окупувала все. Сьогодні ми маємо відділення великих компаній в Україні, але центральні регіональні офіси все одно лишаються в москві, і саме там вирішують, коли будуть релізи в Україні. Це має змінитися.

    Артдиректор КМКФ “Молодість” Андрій Халпахчі

    Розмову продовжила радник Посольства України у Франції Вікторія Гуленко, наголосивши, що “такої війни не було в Європі з 1945-го року: світ спостерігає, що відбувається в Україні, а Україна захищає всю Європу”. Вікторія Гуленко розширила тему необхідності повної відміни участі представників росії у будь-яких світових подіях суспільного значення: не лише у кінофестивалях, але й спортивних змаганнях, закордонних виступах російських музикантів і артистів тощо, – оскільки все це так само пропагує наративи рф і зміщує акценти з їхньої колективної відповідальності за агресію проти України.

    Як приклад такої вже реалізованої відміни вона навела, зокрема, припинення нью-йоркською Метрополітен-опера співпраці з російською оперною співачкою Анною Нетребко, що відмовилася публічно засудити дії владіміра путіна, й рішення замінити її в постановці “Турандот” українською співачкою Людмилою Монастирською.

    Згадала вона й про Євробачення, де український гурт Kalush Orchestra здобув перемогу завдяки рекордній підтримці України з боку вільних країн Європи. Європейський мовний союз вже наступного дня після повномасштабного нападу на Україну відсторонив росію від участі в Євробаченні, й представниця МЗС наголосила, що так само мав би вчинити і Каннський кінофестиваль.

    Позиція Канн щодо Сєрєбрєннікова викликає певний подив, оскільки біографія режисера щільно пов’язана із Владиславом Cурковим, що працював у путінській адміністрації. До фінансування робіт режисера долучався Фонд Суркова. І це тоді, коли загальновідомо, що саме Сурков – архітектор російської пропагандистської машини, робота якої була тригером початку війни на Донбасі 2014 року. Щодо безпосередньо фільму “Дружина Чайковського”, то він профінансований приватним фондом “Кінопрайм” Романа Абрамовича, котрий зараз перебуває під європейськими санкціями.

    Радник Посольства України у Франції Вікторія Гуленко

    Виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук сконцентрувалася на індустріальному аспекті питання, наголосивши на необхідності повного відмежування країни-агресора від доступу до світового кіноринку.

    Це – не лише українська війна. Якщо українська армія програє, то програє й весь демократичний світ. І  якщо програє українське кіно, то це також уразить і європейське, і світове кіно. Наш креативний ринок, наша кіноіндустрія багато разів довела, що ми дійсно частина Європи. Ми робимо чудові стрічки з глибокими сенсами, і не думаю, що хтось хоче це втратити. Світ має зрозуміти, що відбувається зараз: ми захищаємо не Україну, а демократію, гуманістичні принципи світу, і це може бути втілене у дуже практичних речах на кшталт кооперації.

    Виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук

    Вікторія Ярмощук закликала припинити будь-який бізнес із суб’єктами підприємницької діяльності рф, зупинити дистрибуцію та ліцензування контенту для території росії тощо. Адже кошти, котрі завдяки цьому заробляють російські дистрибутори, кінотеатри, кіновиробники, згодом через податки фактично йдуть на фінансування страшної війни проти мирного населення Європи, а також – на продовження роботи російської пропагандистської машини. І світова кіноспільнота, що прагне поновлення й збереження миру в Україні та Європі, аж ніяк не має цього допускати.

    Завтра, 20 травня на кіноринку Marché du Film Національний павільйон України представить презентацію Discover Ukraine: подія буде сфокусована на можливостях міжнародної співпраці з нашою кіноіндустрією та питаннях підтримки її роботи за часів війни.