Державне агентство України з питань кіно

Позначка: Каннський кінофестиваль

  • Овації режисеру: у Каннах пройшла світова прем’єра фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”

    Овації режисеру: у Каннах пройшла світова прем’єра фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”

    21 травня, у каннському Théâtre Croisette, в одній з найпрестижніших програм Каннського кінофестивалю “Двотижневик режисерів”, показали створений за підтримки Держкіно повнометражний ігровий дебют українського режисера та сценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”. Стрічка претендує на “Золоту камеру” – премію Каннського кінофестивалю, що присуджується за найкращий дебютний повнометражний фільм.

    “Двотижневик режисерів” – це самостійна секція Канн, заснована після подій 1968 року, коли фестиваль скасували через студентські заворушення. В основі програми лежить принцип “кінематографісти для кінематографістів”: навіть відбір до цієї секції – певне визнання, яке зазвичай отримують лише режисери, котрі вже зробили собі ім’я. Цьогоріч одним із них є український режисер-дебютант Дмитро Сухолиткий-Собчук.

    В центрі сюжету стрічки – кремезний чоловік на прізвисько Памфір (Олександр Яцентюк): в минулому контрабандист, який нині заробляє будівельними роботами. Він повернувся із заробітків до рідного села напередодні зимового карнавалу Маланки. Памфір має побожну дружину (Соломія Кирилова) і сина-підлітка Назара (непрофесійний актор Станіслав Потяк). І через необережний вчинок сина Памфір опиняється перед необхідністю знову порушити закон, хоча й присягався цього не робити.

    Соціуму потрібні міфологеми – нові орієнтири, що виникають з потреби в комусь сильному, відважному, незламному. І важливо, щоб вони були сучасними: базувалися не на далекому, але на ближньому минулому, котре ми самі для себе міфологізуємо. Нам не треба Гастелло – нам треба Привид Києва. Нам треба дівчина, котра виводить собак з Ірпеня. Це зриме мессіанство: тут і зараз. І цю нову міфологію “тут і зараз” неможливо очорнити, як у разі героїв минулого, бо все це ми бачимо на власні очі. Ці приклади незламності нам зараз потрібні. І ми маємо розуміти, як вони народжуються. І ось “Памфір” – це, власне, один зі сценаріїв того, як народжується міфологема.

    Режисер і сценарист фільму Дмитро Сухолиткий-Собчук

    “Памфір” є копродукцією чотирьох країн: України (Bosonfilm), Франції (Les Films d’Ici), Польщі (Madants) та Чилі (Quijote). Проєкт 2019 року став одним із переможців Одинадцятого конкурсного відбору Держкіно в секції авторських повнометражних ігрових фільмів спільного виробництва.

    Фінансова підтримка Держкіно стала для нас найважливішою – базою для старту, що дозволила залучати подальших партнерів із копродукції та фінансування. Після Канн в “Памфіра” заплановані прем’єри у Північній та Південній Америці, Африці, Азії. В нашого міжнародного сейлз-агента Indie Sales є варіанти не лише для кожного континенту, а й для кожної території – як у контексті прем’єри, так і участі у фестивалях. Також завдяки міжнародним партнерам ми маємо гарантію релізу на території кожного з них: у Польщі, Франції, Чилі, Нідерландах, Швеції, Швейцарії, Люксембурзі та Німеччині. Ну і, звісно, сподіваємося на якнайшвидшу можливість прем’єри та релізу в Україні.

    Продюсерка Олександра Костіна, Bosonfilm

    До продюсерської команди “Памфіру”, крім міжнародних копродюсерів Лори Бріан, Клаудії Смеї, Богни Шевчик та Жанкарло Насі, долучилися також українські копродюсери Євгенія Яцута, Артем Колюбаєв, Альона Тимошенко. Проєкт отримав підтримку від Українського культурного фонду, Польського інституту кіно (PISF), швейцарського фонду Visions Sud Est, французького національного центру кіно CNC Aide aux cínemas du monde, Hubert Bals Fund при кінофестивалі в Роттердамі, агенції European Film Promotion і Чернівецької державної обласної адміністрації.

    Від перших драфтів сценарію “Памфір” готувався майже сім років. Над сценарієм Дмитро Сухолиткий-Собчук кілька років працював у престижних творчих майстернях: туринській резиденції TorinoFilmLab (Script&Pitch), Midpoint Intensive в межах фестивалю в Карлових Варах, а також у Cinefondation, програмі підтримки молодих кінематографістів із різних країн під патронатом Каннського кінофестивалю з дуже жорсткою селекцією і малою кількістю учасників.

    Понад пів року – із січня по жовтень “карантинного” 2020-го – тривав підготовчий період, що включав чисельні експедиції на локації у Карпатах. Безпосередньо зйомки відбувалися з жовтня 2020-го по березень 2021-го у Чернівецькій та Івано-Франківській областях. Після цього – рік постпродакшену, останній етап якого, який співпав із аплікацією до Канн, був дуже складним, адже відбувався вже за умов повномасштабної війни росії проти України.

    Хоча сюжет “Памфіра” не має жодного стосунку до гібридної війни, проте у стрічці все одно чутні її відголоски: у радіо- та телепередачах, що потрапляють у кадр, у діалогах героїв. І, за словами Дмитра Сухолиткого-Собчука, “завдяки цим відголоскам ми ідентифікуємо єдність усього українського суспільства, що має проблемного сусіда на Сході”.

  • Дискусія Women In Industry: гендерна рівність в українській та світовій кіноіндустрії

    Дискусія Women In Industry: гендерна рівність в українській та світовій кіноіндустрії

    22 травня в Українському національному павільйоні на кіноринку в Каннах українські продюсерки та режисерки розпочнуть розмову про гендерну рівність у кіноіндустрії на тлі повномасштабної війни, що триває. Під час панелі Women In Industry спікери розглянуть різні сторони захисту прав жінок у аудіовізуальному секторі.

    Участь у дискусії візьмуть представниці української кіноіндустрії – продюсерка Лариса Гутаревич; режисерка Ірина Громозда; актриса театру та кіно, продюсерка Олена Лавренюк; модеруватиме бесіду режисерка Вероніка Шова.

    До розмови приєднається Сахра Карімі (Sahraa Karimi) – афганська кінорежисерка та перша жінка-очільниця державної кінокомпанії Afghan Film Organization, якою вона керувала до захоплення Кабулу Талібаном. Сахра зіткнулася з війною, як і українці стикаються з нею зараз.

    Український національний павільйон на Каннському кіноринку Marché du Film організовано спільними фінансовими зусиллями держави та представників кіноіндустрії: Державного агентства України з питань кіно, Асоціації кіноіндустрії України, FILM.UA Group, компаній “Кіноквартал”, Solar Media Entertainment, “УкрКіноФест”, Trident Production Network, Prime Story Pictures та “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”.

    Ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль триває з 17 до 28 травня 2022 року.

  • Stand With Ukraine. Be brave like Ukraine! Шоуріл українських фільмів

    Stand With Ukraine. Be brave like Ukraine! Шоуріл українських фільмів

    Представляємо шоуріл українських фільмів, створений для презентації на кіноринку 75-го Каннського кінофестивалю.

    Використані кадри з фільмів “Довбуш”, “Кава з Кардамоном”, “Еґреґор”, “Захар Беркут”, “Толока”, “Максим Оса”, “Антон і червона химера”, “Носоріг”, “Дім за склом”, “Я, “Побєда” і Берлін”, “Ring of light”, “Big circle”, “Пульс”, “Памфір”, “Жінка на війні”, “Яків”, “Коза Ностра”, “Клондайк”, “Черкаси”, “Спадок брехні”, “Погані дороги”, “Ти мене любиш?”, “Бульмастиф”, “Кордон”, “Безславні кріпаки”, “Мир для Ніни”, “Червоний. Без лінії фронту”, “Я працюю на цвинтарі”, “Скажене весілля”, “Найкращі вихідні”, “Мавка”.

    Монтаж – Любомир Левицький, музика – Олександр Чорний, диктор – Омрі Роуз, технічний керівник – Станіслав Толмачов, Цифрова інтермедіейт лабораторія MOVIESTIME.GROUP

  • Президент України Володимир Зеленський виступив на церемонії відкриття Каннського кінофестивалю

    Президент України Володимир Зеленський виступив на церемонії відкриття Каннського кінофестивалю

    “The hate of men will pass, and dictators die”: Президент України Володимир Зеленський виступив на церемонії відкриття ювілейного 75-го Каннського кінофестивалю.

    У своєму відеозверненні він процитував слова Чарлі Чапліна з фільму “Диктатор”: “Людська ненависть пройде, диктатори помруть, а влада, яку вони відібрали у народу, повернеться до нього. І поки люди вмирають, свобода ніколи не загине”.

    Аddress by the President of Ukraine to the filmmaking community at the opening of the 75th Cannes International Film Festival

    —————————————————————-

    It is a great honor for me to address you.

    Ladies and Gentlemen,

    Friends!

    I will tell you a story. Indeed, a lot of stories begin with the words “I will tell you a story”. But in this one, the finale will be much more important than the beginning. And this will not be an open ending. Finally, it can put an end to a battle that has lasted more than a hundred years.

    This battle began with the arrival of the train. The hero and the antagonist came out of it. And so the confrontation on the screen was born, which turned into real life. First, cinematography appeared in our life, then it became our life. And then, what the future would be like depended on cinematography as well.

    My story today is about this battle. About the battle. And about the future.

    The worst dictators of the 20th century loved cinematography. It is known about them. But the most important thing left after them is the eerie documentary footage of the newsreel. As well as movies that challenged these dictators.

    The first festival was to begin on September 1, 1939 in Cannes. But World War II broke out. For six years, cinematography has been on the frontlines of this war, along with all mankind. For six years, cinematography has been fighting for freedom, and also, unfortunately, for the benefit of the dictatorship.

    Now, going back to that movie, we can see how freedom was moving towards victory. And in the end, it did not allow dictators to capture people’s hearts.

    There were many important points along the way. However, the most outstanding was in 1940. When, in contrast to the antagonist, the world saw, at first glance, an inconspicuous guy who did not look like a hero at all. But he turned out to be so.

    “The Great Dictator” by Charlie Chaplin did not destroy the real dictator then. But thanks to it, cinematography ceased to be dumb. Dumb in every sense of the word. Cinematography spoke, and it was the voice of the future victory of freedom.

    Even then, in 1940. When the screens sounded:

    “The hate of men will pass, and dictators die, and the power they took from the people will return to the people. And so long as men die, liberty will never perish…”

    Since then – since those words of the hero played by Chaplin – mankind has produced many beautiful movies. It seemed that everyone already understood that one can conquer people with the beautiful, gathering them near the screens, and not with the ugly, gathering them in bomb shelters.

    It seemed that everyone already believed that the horror in the form of a full-scale war that could cover the entire continent would not have continuation.

    But again, as then, there is a dictator. Again, as then, there is a war for freedom. Again, as then, it is necessary for cinematography not to be dumb.

    On February 24, 2022, Russia launched a full-scale war against Ukraine. Planning to go further to Europe. And what kind of war is this? I want to answer this question as clearly as possible. Armed with the words that were said by cinematography in the years after the previous continental war.
    You have already heard most of these words. They sound eerie. On the screen. But, unfortunately, this has become a reality.

    Remember that? Remember how it sounded in the movies?

    “You smell that? Napalm, son. Nothing else in the world smells like that. I love the smell of napalm in the morning…”

    Yes, it started in Ukraine in the morning.

    At four o’clock, when we heard the first missile explosions. When the air strikes began. And when death, going to Ukraine across the border, marked its equipment with the swastika analogue – the “Z” symbol.

    “They all want to be better Nazis than Hitler…”

    Now, there is not a single week passing without mass graves of killed and tortured people found in the territory where Russian troops were or still are. 229 children were killed as a result of the Russian invasion.

    “They can’t get anywhere but kill, kill, kill! They have sown Europe with corpses…”

    You saw what the Russian military did in the small town of Bucha. You saw Mariupol. Saw Azovstal. Saw the theater blown up by a Russian bomb. By the way, it was similar to where you are now. Ordinary civilians were hiding there from the shelling. Two large and noticeable inscriptions “Children”. They were on the asphalt near the theater. And we will never forget it, because it is not even Hell.

    “War isn’t Hell. War is war, and Hell is Hell. And of the two, war is a lot worse…”

    More than 2,000 Russian missiles have already hit Ukraine. Dozens of cities were completely destroyed. Scorched villages.

    More than 500,000 Ukrainians have been deported to Russia by force. Tens of thousands are in Russian camps created on the model of Nazi camps.

    No one knows how many prisoners will survive there. But everyone knows who is to blame.
    “You think soap can wash you?”

    Unlikely.

    The worst war since World War II is already in Europe. First of all, because of one person who is in Moscow. Other people die every day. And they will not come to life after the phrase “Stop, cut!”.
    But what do we hear about it now? Will the movie be silent or will it speak?

    If there is a dictator, if there is a war for freedom and if again, as then, everything depends on our unity, will cinematography remain outside this unity?

    Our cities are not destroyed by virtual graphics. Many Ukrainians have become Guido and are trying to explain to children why they have to hide in the basement.

    Many Ukrainians have become like Aldo Raine. The land of our country is already streaked with thousands of trenches.

    Of course, we will continue to fight. And we have no alternative but to fight for freedom. And I am sure that the dictator will lose.

    But words should sound like in 1940. Sound from all screens of the free world. We need a new Chaplin, who will prove again that cinematography is no longer dumb.

    Remember how it sounded then:

    “Greed has poisoned men’s souls, has barricaded the world with hate, has goose-stepped us into misery and bloodshed. We have developed speed, but we have shut ourselves in. Machinery that gives abundance has left us in want. Our knowledge has made us cynical. Our cleverness, hard and unkind. We think too much and feel too little. More than machinery we need humanity. More than cleverness we need kindness and gentleness… To those who can hear me, I say – do not despair… The hate of men will pass, and dictators die.”

    We must finally win this battle. And we need cinematography that will provide just such a finale. So that every voice is on the side of freedom. And, as it has always been seen, first of all the voice of cinematography.

    I thank you all!

    Glory to Ukraine!

    ПРЕЗИДЕНТ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИР ЗЕЛЕНСЬКИЙ. Офіційне інтернет-представництво 

    —————————————————–

    75-й Каннський кінофестиваль триватиме із 17 до 28 травня 2022 р. Сьогодні на кіноринку Marché du Film розпочав роботу Український національний павільйон.   

    Фото: УНІАН

  • На кіноринку Marché du Film Каннського кінофестивалю відкрився Український національний павільйон

    На кіноринку Marché du Film Каннського кінофестивалю відкрився Український національний павільйон

    Розпочав роботу ювілейний 75-й Каннський кінофестиваль: на кіноринку Marché du Film відкрився і вже прийняв перших гостей Український національний павільйон.

    Marché du Film оголосив, що цього року до кіноринку приєднуються понад 12 000 професіоналів із більш ніж 110 країн світу. Україна – один із центрів уваги цьогорічних Канн. У конкурсних програмах ми представляємо відразу два фільми молодих українських режисерів – створені за підтримки Держкіно “Памфір” Дмитра Сухолиткого-Собчука та “Бачення метелика” Максима Наконечного. Окрім того, до позаконсурсної програми фестивалю додався фільм “Маріуполіс-2” – посмертна робота литовського режисера Мантаса Кведаравічюса, який був вбитий російськими окупантами в Маріуполі на початку квітня.

    Національний павільйон України у Каннах підготував низку заходів, спрямованих на підтримку у нинішній надскладний час як української індустрії, так і нашої держави загалом. 19 травня ми розпочнемо дискусію Cancelling Russian Culture: Cinema as an Instrument of Russian Propaganda and War, присвячену захисту інтересів України на культурному фронті. 20 травня пройде презентація Discover Ukraine – ми розкажемо світовій кіноспільноті про можливості співпраці з нашою державою навіть за умов війни. 22 травня відбудеться дискусія Women In Industry про нагальні аспекти гендерного питання, посиленого війною. А 24 травня Український павільйон запросить гостей фестивалю на благодійний вечір-аукціон, усі кошти від якого буде спрямовано на підтримку України.

    Національний павільйон – це точка консолідації спільних зусиль нашої кіноіндустрії, спрямованих на підтримку вітчизняного кіновиробництва та донесення правди про війну світовій спільноті.

    Голова Держкіно Марина Кудерчук

    Відвідувачі Національного павільйону також матимуть змогу долучитися до фінансової підтримки української кіногалузі, скориставшись розміщеним у павільйоні QR-кодом із посиланням на Спеціальний рахунок для пожертв, прозорість роботи якого гарантує Держкіно. Зібрані кошти будуть спрямовані на завершення стрічок, що перебувають на фінальному етапі виробництва, запуск кількох фільмів 2022 року та розробку нових проєктів для забезпечення безперервності циклу розвитку українського кіно.

    Український національний павільйон на Каннському кіноринку Marché du Film організовано спільними фінансовими зусиллями держави та представників кіноіндустрії: Державного агентства України з питань кіно, Асоціації кіноіндустрії України, FILM.UA Group, компаній “Кіноквартал”, Solar Media Entertainment, “УкрКіноФест”, Trident Production Network, Prime Story Pictures та “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”.

  • Вже завтра на Каннському кінофестивалі розпочинає роботу Український національний павільйон

    Вже завтра на Каннському кінофестивалі розпочинає роботу Український національний павільйон

    Від 17 до 25 травня на кіноринку Marché du Film – Festival de Cannes 75-го Каннського міжнародного кінофестивалю працюватиме Український національний павільйон, що представить світовій кіноспільноті потужності нашої кіногалузі та можливості для співпраці, підніме важливі питання часів війни, а також проведе благодійний вечір-аукціон на підтримку України.

    Цьогоріч організація Українського павільйону відбувалася за надзвичайно складних умов і ми дуже вдячні українській кіноспільноті за єдність, розуміння та кооперацію зусиль. Україна у Каннах продовжить відстоювати свої інтереси на культурному фронті, а українська кіноіндустрія представить виробничі та контентні потужності та відкритість до міжнародної співпраці – навіть за умов війни.

    Голова Держкіно Марина Кудерчук

    Спеціально для роботи Українського павільйону підготовлений інтерактивний каталог українських проєктів і сервісів, які зараз може надавати закордонним партнерам наша держава.

    Загалом до каталогу включено понад 200 проєктів, котрі розділені за категоріями. Це – готові стрічки 2020–2022 років виробництва, серед яких 48 повнометражних ігрових фільмів, 21 документальний, 24 короткометражних, а також один анімаційний проект. До частини каталогу Works in progress увійшло 24 повнометражних проєкти, 12 документальних, 4 короткометражних і один анімаційний. Категорія Works in development (проєкти для міжнародної копродукції, що перебувають у стадії девелопменту та вже мають написаний сценарій) включає 52 повнометражні ігрові стрічки, 8 документальних, один короткометражний проєкт і п’ять анімаційних. А четверта частина каталогу – Services and cooperation opportunities – вміщує інформацію про 30 українських провідних компаній і ті сервіси, що вони наразі можуть надавати світовій індустрії. Відвідувачі Українського павільйону матимуть змогу завантажити собі каталог, скориставшись QR-кодом, розміщеним на локації, або за посиланням на digital-сторінці павільйону.

    Програма Українського павільйону включатиме різноманітні заходи за участі представників вітчизняної та світової кіноіндустрії, спрямовані на міжнародну промоцію українських проєктів і сервісів, вирішення нагальних питань зі сфери культурної дипломатії та інформування світової спільноти про можливості підтримки української кіноіндустрії.

    19 травня відбудеться дискусія Cancelling Russian Culture: Cinema as an Instrument of Russian Propaganda and War. Російська кіноіндустрія, серед іншого, відіграла не останню роль у дегуманізації українців, заперечуючи наше існування, нашу мову та культуру, зображуючи нас як “нацистів” і ворогів росії. Під час дискусії представники української кіноспільноти на чолі з Головою Держкіно Мариною Кудерчук обґрунтують позицію нашої держави щодо неприпустимості сьогодні давати можливість представникам країни-агресора бути присутніми на міжнародній культурній арені. Подія відбудеться у партнерстві з Американським павільйоном.

    Наступного дня, 20 травня, відбудеться презентація Discover Ukraine за участі Голови Держкіно Марини Кудерчук, Голови Ради з державної підтримки кінематографії Артема Колюбаєва та виконавчої директорки Української кіноасоціації Вікторії Ярмощук. Спікери розкажуть про можливості для співпраці з нашою державою навіть за умов війни: зокрема – в галузях постпродакшену, анімації, VFX, адаптації, сервісів для кіно, що зараз доступні для роботи. Окрім того, в межах заходу буде презентований шоуріл найсвіжіших українських проєктів різних жанрів, доступних для придбання чи копродукційних ініціатив.

    Міжнародний напрям – це джерело фінансового ресурсу для кіноіндустрії України, тому сьогодні всі працюють над проєктами, котрі зможуть запропонувати міжнародному ринку. Ми віримо, що після війни до країни підуть інвестиції, і зараз дуже важливо протриматися, наближаючи всіма можливими способами Перемогу.

    Виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук

    На презентації Discover Ukraine представлять також Спеціальний рахунок для пожертв, створений з метою порятунку української аудіовізуальної індустрії та забезпечення роботою кінематографістів. Після початку повномасштабної війни росії проти України бюджет нашої держави на підтримку кіноіндустрії був секвестрований, оскільки всі ресурси країни наразі спрямовані на підтримку армії та гуманітарні потреби. Відтак Держкіно закликає підтримати українську кіноіндустрію та оголошує збір коштів на її порятунок та забезпечення роботою українських кінематографістів. Зібрані кошти будуть використані на завершення фільмів на останніх стадіях виробництва, визначених переліком, затвердженим Радою з державної підтримки кінематографії. Також – на запуск 2022 року кількох фільмів у роботу: з метою підтримки української кіноіндустрії та кінематографістів у воєнний час. І ще – на розробку нових фільмів задля забезпечення безперервності циклу розвитку українського кіно. Держкіно гарантує прозорість та відкритість використання коштів із публічною фінансовою звітністю. А на знак подяки імена жертводавців будуть зазначені у титрах проєктів, що отримають таку підтримку. Презентація Discover Ukraine відбудеться у партнерстві з Американським павільйоном.

    22 травня в межах роботи Українського павільйону відбудеться дискусія Women In Industry, присвячена темі гендерного питання в українській та світовій кіноіндустрії. Участь у дискусії візьмуть представниці української кіноіндустрії: продюсерка Лариса Гутаревич, режисерка Ірина Громозда, актриса театру та кіно, продюсерка Олена Лавренюк, модеруватиме бесіду режисерка Вероніка Шова. Також до розмови долучиться Сахра Карімі (Sahraa Karimi) – афганська кінорежисерка та перша жінка-очільниця державної кінокомпанії Afghan Film Organization, якою вона керувала до захоплення Кабулу Талібаном. Спікерки обговорять різні аспекти гендерного питання в кіногалузі й розглянуть його крізь призму війни, знайому, на жаль, як українським, так і афганській учасницям дискусії.

    24 травня Український павільйон запросить гостей фестивалю на благодійний вечір-аукціон, кожен із запрошених матиме змогу зробити свій внесок у збереження свободи й незалежності української держави та долучитись до збору коштів, котрі будуть спрямовані на підтримку України.

    Ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль відбудеться з 17 до 28 травня 2022 року. Український національний павільйон на Каннському кіноринку Marché du Film організовано спільними фінансовими зусиллями держави та представників кіноіндустрії: Державного агентства України з питань кіно, Асоціації кіноіндустрії України, FILM.UA Group, компаній “Кіноквартал”, Solar Media Entertainment, “УкрКіноФест”, Trident Production Network, Prime Story Pictures та “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”.

  • “Нам жодним чином не потрібен спільний з агресором “культурний простір для роздумів” / Інтерв’ю Марини Кудерчук виданню MBR

    “Нам жодним чином не потрібен спільний з агресором “культурний простір для роздумів” / Інтерв’ю Марини Кудерчук виданню MBR

    З першого дня повномасштабної війни Державне агентство України з питань кіно активно діє на міжнародному культурно-інформаційному фронті та, попри відсутність фінансування, намагається утримати на плаву хоча б деякі виробничі процеси, щоб забезпечити безперервність циклу розвитку українського кіно. Нюанси цієї роботи та поточний стан галузі ми планували обговорити з Головою Держкіно Мариною Кудерчук, однак через щільний графік пані Марина відповіла на запитання MBR письмово – тож вийшла майже колонка, інформація у котрій розбита за тематичними напрямами. Оригінал публікації

    ***

    Культурна дипломатія та інформаційна робота 

    Майже одразу із початком повномасштабної війни росії проти України Держкіно спільно з Українською кіноакадемією та всією українською кіноспільнотою почало готувати петиції, розсилати листи та звернення до світового кінематографічного співтовариства із закликом до бойкоту російського кінематографа.

    Ми звернулись до найбільших фестивалів – Берлінале, Венеція, Канни, Карлові Вари, Локарно, Санденс, Роттердам, Сан-Себастьян, Торонто та багатьох інших – із проханням не допускати до участі в конкурсних та позаконкурсних програмах фільми російського виробництва. Написали до офісів міжнародний студій (Universal Pictures, Warner Bros. Pictures, Disney, Pixar, Sony Pictures, Paramount Pictures, StudioCanal тощо) та VOD-платформ (HBO Max, Netflix, Amazon, Apple, Google/YouTube, Disney, Facebook Watch, Hulu та інших), закликавши до негайного скасування прокату всіх їхніх фільмів на території російської федерації та білорусі, а також заборони на їхніх ресурсах контенту, що створений російськими кіновиробниками чи в копродукції з ними.

    Ми виступили із закликом виключити росію із Eurimages та із числа країн-учасниць Європейської конвенції про спільне кінематографічне виробництво, звернулись до Міжнародної асоціації кінокомісій (Association of Film Commissioners International, AFCI) й міністерств, національних центрів кінематографії та студій, іноземних продюсерів і дистрибуторів із проханням про припинення співпраці з російськими кіновиробниками, скасування дистрибуції російських фільмів та зупинку будь-якої іншої співпраці з виробниками аудіовізуальної продукції з рф.

    Відповіддю були значна підтримка від наших колег за кордоном та позитивний зворотній зв’язок: осуд військової агресії росії, безумовна солідарність із Україною й усіма, хто проти цієї війни, та щира готовність допомогти. Чи не найпершими свою підтримку висловили наші польські друзі, Польський інститут кіно: вони запропонували допомогу українським кінематографістам із розміщенням у Польщі, юридичну підтримку, можливість пошуку роботи та іншу необхідну допомогу. Пропонували навіть тимчасово перенести офіс Держкіно до Польщі – ми їм були щиро за це вдячні, але, звісно, відмовились. Свою солідарність та готовність допомогти висловили колеги з країн Балтії, відгукнулась Європейська асоціація EFAD (European Association of Film Agencies), що базується в Брюсселі та об’єднує 35 європейських національних кіно- й аудіовізуальних агентств. Всі великі фестивалі оголосили щонайменше про відмову приймати офіційні російські делегації та заборону присутності будь-кого, пов’язаного з російським керівництвом. Зрештою, росію виключили з Eurimages.

    Так, нам ще є багато над чим працювати, боротись і переконувати кіноспільноту, що кіно, культура росії – це також їхня зброя, це частина пропаганди російського спотвореного наративу про нас, про них самих, про світ навколо. І що нам жодним чином не потрібен спільний з росією “культурний простір для роздумів та обміну”, адже їхня культура зараз вбиває наших дітей. Що Україна не може бути на спільних культурних майданчиках разом із представниками росії – принаймні доти, доки триває війна росії проти України і доки росією не будуть виплачені всі репарації за завдані Україні збитки.

    Ініціативи з промоції українського кіно за кордоном

    Розпочата 24 лютого війна росії проти України – війна на знищення українського народу, війна минулого проти майбутнього, – остаточно відкрила очі тим, хто ще мав якісь ілюзії про цивілізованість “русского мира”. Україна своєю мужністю, опором, непохитною позицією завоювала надзвичайну та всебічну підтримку всього світу.

    20 березня стартувала серія благодійних показів українського кіно за кордоном – проєкт “Всесвітній благодійний кіномарафон на підтримку України CinemAid Ukraine Charity Film Marathon”. Ініціаторами кіномарафону стали Держкіно спільно з Українською кіноакадемією, Асоціацією “Дивись українське”, Українською кіноасоціацією, ГО “УкрКіноФест”, ГО “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”, ГО “Нарешті”, КП “Київкінофільм”, БО БФ “Двері” та ГО “Центр розвитку креативних індустрій”. 

    Одним із перших заходів у межах кіномарафону CinemAid Ukraine був спеціальний показ воєнної драми Олесі Моргунець-Ісаєнко “Щедрик” у Варшаві

    Кожна подія кіномарафону містить у собі покази українського кіно, збір гуманітарної та фінансової допомоги на потреби України й донесення правди про війну українськими кінематографістами та дипломатами закордоном. Зібрані кінопоказами кошти перераховуються на три напрямки підтримки України: до фонду “Повернись живим”, на підтримку кіноіндустрії країни під час війни та на допомогу постраждалим від війни кінематографістам і їхнім сім’ям.

    Загалом під час всесвітнього кіномарафону на підтримку України CinemAid Ukraine Charity Film Marathon ми плануємо показати в різних куточках світу понад 50 повнометражних і короткометражних українських фільмів. Натепер, майже за півтора місяці кіномарафону, благодійні покази українського кіно вже відбулись у Канаді (Торонто), Польщі (Вроцлав, Варшава), Туреччині (Анталія, Ізмір, Анкара), Болгарії (Софія), Кенії (Найробі), США (Палм-Спрінгс, Каліфорнія). На черзі в травні – покази у Литві (Вільнюс, Каунас, Клайпеда, Алітус, Маріямполе, Ґарґждай), США (Нью-Йорк, Лос-Анджелес), Румунії (Бухарест), Латвії (Рига). 

    Заходи кіномарафону стали потужним міжнародним майданчиком допомоги: як для громадських та політичних діячів різних країн, що висловлюють щирі слова підтримки нашому народу, так і безпосередньо для глядачів кіномарафону, котрі відкривають для себе українське кіно та готові допомогти Україні. У кожному залі, на кожному показі керівниками дипломатичних установ України за кордоном, кінематографістами, що представляли свої роботи аудиторії, доноситься правда про війну та потреби України, лунає заклик до збільшення тиску на агресора та слова вдячності за всебічну підтримку України в складні часи.

    Ми показали світові повнометражні стрічки “Погані дороги” Наталки Ворожбит, “Мої думки тихі” Антоніо Лукіча, “Стоп-Земля” Катерини Горностай та “Тіні забутих предків” Сергія Параджанова, “Я працюю на цвинтарі” Олексія Тараненка, “Фокстер і Макс” Анатолія Матешка, “Атлантида” Валентина Васяновича, “Безславні кріпаки” Романа Перфільєва та “Черкаси” Тимура Ященка. Короткометражні роботи: “Кров’янка” Аркадія Непиталюка, “Оптика” Олексія Новікова, “Яблуневий сад” та “Клітка для папуги, що говорить” Ірини Асонової. Анімацію: “Кохання” Микити Лиськова, “Непотрібні речі” Дмитра Лісенбарта та “Війна, що змінила Рондо” Ольги Гаврилової. Документальні фільми “Переломний момент: Війна за демократію в Україні” Олеся Саніна й Марка Харріса та “Терикони” Тараса Томенка.

    Вже зараз за підсумками кіномарафону на підтримку України CinemAid Ukraine Charity Film Marathon до фонду “Повернись живим” перераховано більше 220 тис. грн. Благодійні покази українського кіно тривають, у подальших планах – міста Австралії, Австрії, Азербайджану, Бельгії, В’єтнаму, Данії, Естонії, Індії, Іспанії, Італії, Йорданії, Малайзії, Мексики, Німеччини, ОАЕ, Португалії, Угорщини, Франції, Чехії та інших країн.

    Крім того, паралельно із марафоном CinemAid Ukraine українська кіноспільнота організовувала й інші благодійні покази. Наприклад, 13–14 квітня в Ізраїлі, у Тель-Авіві відбулась перша серія благодійних показів українського кіно SEE UKRAINE – SUPPORT UKRAINE. Глядачі побачили документальні фільми “Аліса в країні війни” Аліси Коваленко та “Земля Івана” Андрія Лисецького, трагікомедію “Мої думки тихі” Антоніо Лукича і драму “П’ята терапія” Аліси Павловської. Усі зібрані кошти також перераховані до благодійних фондів – DOCU/HELP та “Повернись живим”. У квітні-травні благодійними показами у США та Польщі успішно зібрав кошти для потреб ЗСУ режисер та продюсер документального фільму “UKE / ЮКІ – Історія перемог вільних українців” Володимир Мула. Благодійні кінопокази, адвокація України та збір коштів на допомогу у нашій боротьбі тривають по всьому світу.

    Підготовка до участі у Каннському кінофестивалі та кіноринку Marché du Film

    Із 2008 року українська кіноіндустрія щорічно була представлена на кіноринку Каннського кінофестивалю Національним павільйоном. Виключенням став лише 2020 рік, коли Marché du Film через COVID-19 відбувся в онлайн-форматі, але Україна все одно мала там віртуальне представництво.

    Цього року, попри воєнний стан та активні бойові дії на території України, було вирішено брати участь у 75-му Каннському кінофестивалі, що проходитиме з 17 до 28 травня 2022 року. У нинішній надскладний рік бачимо вкрай необхідним мати в Каннах офіційне представництво, щоб світ бачив саме нашу культуру та ідентичність, щоб міг опиратися впливу російської пропаганди в культурному просторі.

    Крім того, цьогоріч в офіційному відборі Каннського кінофестивалю Україна представляє дві дебютні стрічки молодих режисерів – обидві створені за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Світова прем’єра повнометражного дебюту Максима Наконечного “Бачення метелика” (Butterfly Vision) – копродукція України, Чехії, Хорватії та Швеції – відбудеться 25 травня у секції “Особливий погляд” (Un Certain Regard) офіційного відбору кінофестивалю.

    А в “Двотижневику режисерів”, паралельній програмі Каннського міжнародного кінофестивалю 21 травня відбудеться світова прем’єра дебютного фільму Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір”. Ця робота створена у копродукції України, Франції, Польщі та Чилі.

    Цього року сам Каннський кінофестиваль на підтримку України робить на кіноринку Marché du Film насичену програму “Україна в фокусі”: головні ринкові ініціативи Goes to Cannes, Cannes Docs Showcase і Producers Network будуть спрямовані на проєкти та кінопрофесіоналів із України, на підтримку кіновиробництва на нашій зруйнованій війною території та надання професіоналам української кіноіндустрії можливостей для спілкування, пітч-сесій та пошуку фінансування.

    Кінофестиваль Tallinn Black Nights Film Festival у програмі Goes to Cannes присвячує свою повну добірку Work In Progress п’яти українським незавершеним роботам – проєктам “Редакція” режисера Романа Бондарчука, “Дім за склом” Тараса Дроня, “Ти мене любиш?” Тоні Ноябрьової, “Демони” Наталки Ворожбит та “Свято Хризантем” Семена Мозгового. Tallinn Black Nights також представить чотири українських проєкти – “Камінь. Ножиці. Граната” Ірини Цілик; ‌”Коли нам було 15″ Анни Бурячкової, “Ля Палісада” Філіпа Сотниченка, “Я, Ніна” Марисі Нікітюк – в Ukrainian Features Preview.

    У документальній секції кіноринку Marché du Film, на Docs in Progress, за підтримки Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA покажуть чотири українські документальні проєкти: “Залізна сотня” Юлії Гонтарук, “Лимани. Бій за рай” Сергія Лисенка; “Слухаючи світ” Лізи Сміт і “Мир для Ніни” Жанни Максименко-Довгич.

    Програма Producers Network представить шість українських продюсерів, у програмі La Fabrique Cinéma 2022 буде презентований проєкт “Нижній горизонт” (Ground ZERO) режисерки Жанни Озірної – це спеціальна навчальна та нетворкінгова програма для кінопрофесіоналів з усього світу, з-поміж сотні заявок було відібрано всього десять проєктів, серед яких і “Нижній горизонт”.

    Тобто Україна попри війну, що триває на нашій території, їде до Канн: їде з потужною програмою й робить все для того, аби наше представництво там було максимально ефективним. 

    І ми дуже вдячні українській кіноспільноті за єдність, розуміння та кооперацію зусиль. Багато років поспіль Український національний павільйон у Каннах організовувався за фінансової підтримки Держкіно. Але нині, через переформатування бюджету країни на воєнні потреби, Агентство, як і всі інші центральні органи виконавчої влади, є дуже обмеженим у коштах. І хоча Каннський фестиваль та Marché du Film цього року відмовилися від сплати за національний павільйон України, за що ми їм надзвичайно вдячні, Агентство все одно не мало достатнього ресурсу для покриття всіх необхідних для організації павільйону витрат, тому звернулося до кіногалузі по допомогу. І спільними зусиллями Держкіно, профільних галузевих асоціацій та кінокомпаній представництво України на кіноринку Marche du Film 75-го Каннського кінофестивалю було активно реалізовано. В межах роботи павільйону ми готуємо низку заходів із промоції України, для роботи павільйону підготовлено електронні каталоги з інформацією про кіноіндустрію, проєкти та сервіси України.

    І ми продовжуємо відстоювати необхідність скасування нині – під час війни росії проти України – показів російського кіно в програмах 75-го Каннського кінофестивалю. Попри заклик України до світових кіноспільнот бойкотувати російський кінематограф, до основної конкурсної програми Каннського кінофестивалю включена робота російського режисера Кирила Сєрєбрєннікова “Дружина Чайковського”.

    Держкіно багато разів зверталося до Каннського кінофестивалю та Міністерства культури Франції щодо неприпустимості участі російського аудіовізуального контенту у кінофестивалі зараз, під час війни, розв’язаної росією проти України, та озвучувало наше прохання скасувати покази фільмів виробництва російської федерації. В останньому листі-відповіді президента Каннського кінофестивалю П’єра Лескюра позиція Канн щодо присутності у конкурсі фільму російського режисера Кирила Сєрєбреннікова означена як підтримка режисера, який завжди відкрито висловлювався проти нинішньої російської влади, вже був тричі обраний у Каннах в минулому та не мав можливості відвідати фестиваль, оскільки перебував під домашнім арештом у своїй країні, а зараз назавжди залишив росію. Тобто Канни говорять, що не можуть вважати, що він представляє росію або бере участь у поширенні російської пропаганди.

    Ми зі свого боку залишаємось переконаними та відстоюватимемо це й надалі: одночасне представлення країни-агресора та України на одному майданчику є неприпустимим. Це призведе до зміщення фокусу з жахіть війни та боротьби українців за свою ідентичність на привернення уваги до звичної російської пропаганди із примирення через культуру. Неможливо, щоб червоною доріжкою Канн крокував російський режисер, а в цей час українські режисери зі зброєю в руках відбивали атаки росіян або ховались у бомбосховищах.

    Моніторинг стану української кіноіндустрії під час повномасштабної війни

    Із початком військового вторгнення російської федерації на територію України кіноспільнота стала невід’ємною частиною української боротьби, опору російській агресії. З перших днів війни фахівці галузі організувалися та почали активну діяльність: багато з них стали до лав Збройних сил України або Територіальної оборони та захищають нашу свободу на фронті, хтось вирішив залишити своєю зброєю камеру і зараз перебуває у найгарячіших точках країни та документує все, що там відбувається. Хтось займається волонтерством: продюсери, сценаристи, актори, профільні експерти організовують постачання гуманітарної допомоги населенню та ЗСУ.

    Активними учасниками допомоги нашій армії та населенню стали кіностудії, які на час воєнного стану припинили профільну діяльність, але переформатувались на гуманітарні штаби та роботу з адресною допомогою, надання техніки та приміщень, що можуть використовуватись як укриття.

    Щодо безпосередньо кіновиробництва: в умовах військового стану переважна більшість проєктів зараз заморожена. Невеликим виключенням є фільми, що перебувають на фінальній стадії виробництва. Через переформатування бюджету країни на воєнні потреби у нас найближчим часом, на жаль, навряд чи з’явиться можливість відновити повноцінне бюджетне фінансування галузі. Нещодавно Рада з державної підтримки кінематографії опублікувала список фільмів, що створюються за підтримки Держкіно та перебувають на завершальних стадіях виробництва, для пошуку міжнародних партнерів і завершення проєктів поза межами нашої країни. Це 18 повнометражних ігрових стрічок, чотири документальних проєкти та два анімаційних фільми. Всі ці проєкти за допомогою Держкіно та інших партнерів будуть презентуватись на міжнародних фестивалях та інших індустрійних майданчиках світу, аби знайти фінансування на завершення роботи. Цей перелік є відкритим: якщо ви хочете, щоб ваші проєкти також потрапили до нього – потрібно нам про це написати. Держкіно вже розпочало активні переговори з європейськими партнерами щодо допомоги у фінансуванні цих проєктів: із Polish Film Institute, Lithuanian Film Centre, Slovak Audiovisual Fund та іншими. Тобто робимо максимум для того, щоб процеси кіновиробництва не зупинились зовсім.

    Механізми допомоги українській кіногалузі та інші фінансові питання

    До війни кіноіндустрія України мала достатньо потужний розвиток. 2020 року ми стали членами Eurimages: приєднання до цієї європейської кіноспільноти – ознака здоров’я національної кіногалузі. Наприкінці минулого року було усунено законодавчі колізії у процедурі повернення частини кваліфікованих витрат – ми запустили повноцінний кешрібейт і вже мали низку запитів на нього. Українська кіноіндустрія демонструвала стабільне зростання (звісно, з поправкою на COVID-19). На 2022 рік бюджет на кіно було збільшено майже втричі за попередні роки – до 1,6 млрд грн: ми планували багато роботи та нового українського кіно для глядачів.

    Але зі зрозумілих причин бюджет на підтримку кіноіндустрії був секвестрований, всі ресурси країни спрямовано на армію та гуманітарні потреби. На держпідтримку кінематографії державним бюджетом зараз передбачено трохи більше 100 млн грн – 115,6 млн грн. Галузь потребує допомоги, і ми звертаємось до світової кіноспільноти за підтримкою. Через військову агресію росії на території нашої країни зараз важко знімати кіно, але Україна має що запропонувати для співпраці. Наші досвідчені кінопрофесіонали готові надати якісні послуги з креативного та художнього девелопменту, постпродакшену, VFX, 2D та 3D-анімації, дублювання, дистрибуції і не тільки. Ми залишаємось відкритими для співпраці, для нових копродукційних проєктів, але зараз конче потребуємо фінансової підтримки. Агентством відкрито спеціальний благодійний рахунок для збору коштів на порятунок української аудіовізуальної індустрії та забезпечення кінематографістів роботою.

    Ці кошти будуть використані на завершення фільмів за переліком, затвердженим Радою з державної підтримки кінематографії, на запуск кількох фільмів 2022 року – для підтримки української кіноіндустрії та кінематографістів у воєнний час, а також на розробку нових фільмів для забезпечення безперервності циклу розвитку українського кіно. Ми гарантуємо прозорість та відкритість використання коштів із публічною фінансовою звітністю.

    Зараз Україні дуже складно. Але темні часи минуть. Як і вся наша країна, як наші друзі за кордоном, як увесь цивілізований світ, я щиро вірю в нашу перемогу. Сьогоднішні герої України надихатимуть нові покоління по всьому світу. А наші Мавки, Котигорошки та Мольфари стануть героями фільмів, якими захоплюватимуться дітлахи світу, в якому, сподіваюсь, ніколи більше не буде війни! 

  • Україна на 75-му Каннському кінофестивалі: культурна дипломатія за часів війни

    Україна на 75-му Каннському кінофестивалі: культурна дипломатія за часів війни

    Із 17 до 28 травня у Франції триватиме ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль. Завдяки спільним зусиллям держави і представників вітчизняної кіноспільноти та підтримці міжнародних партнерів, Україна буде представлена на одній із головних кіноподій світу – і в конкурсній, і в індустріальній програмі, – що є надзвичайно важливим, як в контексті культурної дипломатії, так і для поновлення роботи індустрії за умов війни.

    Le Festival de Cannes / Graphisme HartlandVilla DesignGraphique

    Цьогоріч в офіційному відборі Каннського кінофестивалю Україна презентує дві дебютні стрічки молодих українських режисерів – обидві картини створені за підтримки Державного агентства України з питань кіно. У програмі “Двотижневик режисерів” буде представлений ігровий фільм режисера та сценариста Дмитра Сухолиткого-Собчука “Памфір” виробництва компанії BOSONFILM. А до конкурсної секції Особливий погляд офіційного відбору включено фільм режисера та сценариста Максима Наконечного “Бачення метелика” виробництва TABOR Production

    Паралельно із фестивальною програмою, від 17 до 25 травня у Каннах працюватиме один із найпрестижніших міжнародних кіноринків Marché du Film, на якому Україна буде представлена Національним павільйоном. Цього року Український національний павільйон у Каннах організовано спільними фінансовими зусиллями держави та представників кіноіндустрії: Державного агентства України з питань кіно, Асоціації кіноіндустрії України, Одеського міжнародного кінофестивалю, FILM.UA Group, компаній Solar Media Entertainment, “УкрКіноФест”, “Кіноквартал”, Trident Production Network, Prime Story Pictures та “Спілка підприємців теле та кіноіндустрії”. Роботу павільйону буде орієнтовано на презентацію можливостей України для співпраці в аудіовізуальній індустрії, проєкти та сервіси, які ми можемо запропонувати міжнародним партнерам. 

    Важливою подією цьогорічних Канн стане програма “Україна у фокусі” на кіноринку Marché du Film, яку Каннський кінофестиваль робить на підтримку України. 21 травня ми матимемо на кіноринку в Каннах День України, до організаторської команди якого долучився кінофестиваль Tallinn Black Nights Film Festival (PÖFF), Український інститут та Міжнародний фестиваль документального кіно Docudays UA. Головні ринкові ініціативи Goes to Cannes, Cannes Docs Showcase і Producers Network будуть спрямовані на проєкти та кінопрофесіоналів із України.

    Кінофестиваль Tallinn Black Nights Film Festival присвятить свою повну добірку Work In Progress 5 українським незавершеним роботам – проєктам “Редакція” режисера Романа Бондарчука, “Дім за склом” Тараса Дроня, “Ти мене любиш?” Тоні Ноябрьової, “Демони” Наталки Ворожбит та “Свято Хризантем” Семена Мозгового.

    Tallinn Black Nights також представить 4 українських проєкти в Ukrainian Features Preview“Камінь. Ножиці. Граната” режисерки Ірини Цілик; ‌”Коли нам було 15″ Анни Бурячкової, “Ля Палісада” режисера Філіпа Сотниченка, “Я, Ніна” режисерки Марисі Нікітюк.

    У документальній секції кіноринку Marché du Film, на Docs in Progress, за підтримки Docudays UA покажуть 4 українські документальні проєкти – “Залізна сотня” режисерки Юлії Гонтарук; “Лимани. Бій за рай” Сергія Лисенка; “Слухаючи світ” Лізи Сміт та “Мир для Ніни” режисерки Жанни Максименко-Довгич.

    Програма Producers Network представить 6 українських продюсерів: Дар’ю Бассель з Moon Man, Дениса Іванова з Arthouse Traffic, Наталію Лібет з Digital Religion, Сашка Чубка з Pronto Film, Ольгу Бесхмельниціну з ESSE Production House та Володимира Яценка з ForeFilms. У Cannes Court Metrage на кіноринку Marché du Film буде представлений дебютний фільм режисерки Ніки Шови “Терція”. А в програмі La Fabrique Cinéma 2022 фестивалю буде презентований проєкт Ground ZERO / Нижній горизонт” режисерки Жанни Озірної.

    Мати офіційне представництво у Каннах цьогоріч важливо для України, як ніколи раніше. Адже ми конче потребуємо того, щоб світ бачив саме нашу культуру та ідентичність, аби мати змогу опиратися впливу російської пропаганди в культурному просторі. Від початку війни Держкіно за активної підтримки української кіноіндустрії відстоює інтереси нашої держави, закликаючи світову кіноспільноту до бойкоту країни-агресора.

    Голова Державного агентства України з питань кіно Марина Кудерчук

    Багато європейських кінофестивалів вже дослухалися до України та вилучили зі своїх програм російські стрічки. Канни, однак, залишають в основній конкурсній програмі фільм російського режисера Кірілла Сєрєбрєннікова “Дружина Чайковського”, аргументуючи це опозиційністю режисера російській владі. Втім, завдяки тиску української кіноспільноти фільм-відкриття фестивалю, – зомбі-комедію “Z (Comme Z)” французького режисера Мишеля Хазанавічуса, – перейменовано на “Coupez!”. Оргкомітетом фестивалю також ухвалено рішення про відмову приймати на фестивалі офіційні делегації або представників, пов’язаних із російським урядом.

    Вже на фестивалі українська делегація продовжить відстоювати необхідність скасування нині, – під час війни росії проти України, – показів російського кіно в програмах 75-го Каннського кінофестивалю. А оргкомітет Українського павільйону готовий гідно представити нашу державу на одній із головних кіноподій світу.

    Зараз українська індустрія активно працює над міжнародним напрямком – історіями, проєктами та сервісами, котрі можемо презентувати зовнішньому ринку. Нам є що запропонувати світові, Європі передусім, аби спільно створювати контент. У нас достатньо креативних ресурсів, щоб зробити значний внесок у розвиток європейського аудіовізуального ринку. Про це ми й говоритимемо у Каннах і доводитимемо прикладами розроблених в Україні проєктів.

    Виконавча директорка Української кіноасоціації Вікторія Ярмощук

    Український павільйон: Програма заходів

    19 травня 2022 р. Презентація Cancelling Russian Culture: Cinema as an Instrument of Russian Propaganda and War. Протягом майже двох десятиліть, – до російського вторгнення в Україну в 2014 році, – російська кіноіндустрія відігравала не останню роль у дегуманізації українців, заперечуючи наше існування, нашу мову та культуру, зображуючи нас як “нацистів” і ворогів росії. Ця презентація надасть уявлення про те, як владімір путін здійснював дегуманізацію українців через російське кіно та покаже яскраві приклади спрямованої на Україну ксенофобії в російських фільмах. Подія відбудеться у партнерстві з Американським павільйоном.

    20 травня 2022 р. Презентація Discover Ukraine. Однією з головних місій Українського павільйону цьогоріч є інформування світової кіноспільноти про існуючі можливості співпраці з нашою державою навіть за умов війни. Це стане ключовим вектором заходу за участі Голови Держкіно Марини Кудерчук, Голови Ради з державної підтримки кінематографії Артема Колюбаєва, виконавчої директорки Української кіноасоціації Вікторії Ярмощук та інших представників індустрії. Гостям події розкажуть про українські потужності в галузі постпродакшену, анімації, VFX, сервісів для кіно, що наразі релоковані з небезпечних регіонів і доступні для роботи. Ознайомлять із українськими кінопроєктами на фінальних стадіях виробництва, що шукають копродукційних партнерів. А також представлять Спеціальний рахунок для пожертв, створений з метою порятунку української аудіовізуальної індустрії та забезпечення роботою українських кінематографістів. Подія відбудеться у партнерстві з Американським павільйоном.

    22 травня 2022 р. Дискусія Women In Industry. Попри значну увагу до цих питань, світова кіноіндустрія все ще має значний дисбаланс у гендерному співвідношенні фахівців галузі. Як частина міжнародного руху, спрямованого на досягнення гендерної рівності та захист прав жінок, українська кіноіндустрія долучиться до пошуків шляхів вирішення цих проблем у дискусії Women In Industry, загостреній війною, що триває на території України.

    Завершиться робота Українського павільйону у Каннах Благодійним вечором, до якого організатори павільйону запросять гостей фестивалю. Всі зібрані кошти буде спрямовано на підтримку України.

    Українське кіно у програмі Каннського кінофестивалю

    Повнометражний ігровий фільм “Памфір”. Режисер і сценарист: Дмитро Сухолиткий-Собчук. Український партнер: BOSONFILM, за підтримки Держкіно. Україна/Франція/Польща/Чилі, 2022 р.

    Памфір хоче бути хорошим сім’янином, але доля дає йому випробовування, через які він звертає з чесного шляху заради своєї сім’ї. Біблійний сюжет про Авраама, поставлений у канонах грецької трагедії на тлі традиційного українського карнавалу Маланки. Світова прем’єра стрічки відбудеться 21 травня у паралельній програмі Каннського кінофестивалю “Двотижневик режисерів”.

    Повнометражний ігровий фільм “Бачення метелика” (робоча назва – “Спас”). Режисер: Максим Наконечний. Сценаристи: Максим Наконечний, Ірина Цілик. Український партнер: TABOR Production, за підтримки Держкіно. Україна/Хорватія/Чехія/Швеція, 2022 р.

    Це жорстка та сюрреалістична історія про жінку-воїна, яка не бажає бути жертвою. Після звільнення з ворожого полону аеророзвідниця Ліля намагається повернутися до свого мирного життя в Україні. Біль і травма через пережите повсякчас виринають на поверхню, ніби уві сні, та щось всередині неї не дозволяє забути, чому вона мусить жити далі. Світова прем’єра стрічки відбудеться 25 травня в конкурсній програмі “Особливий погляд” Каннського кінофестивалю.

    Ювілейний 75-й Каннський міжнародний кінофестиваль відбудеться з 17 до 28 травня 2022 року.

  • Вийшов офіційний міжнародний постер фільму “Памфір” режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука

    Вийшов офіційний міжнародний постер фільму “Памфір” режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука

    Світова прем’єра створеної за підтримки Держкіно драми “Памфір” режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука відбудеться 21 травня на 75-му Каннському міжнародному кінофестивалі, в паралельній програмі “Двотижневик режисерів”.

    Над постером працював Пьотр Грушинські – художник, графічний дизайнер, ілюстратор, плакатист із Кракова:

    Після перегляду фільму я був надзвичайно вражений – це дуже складний твір як за сюжетом, так і за формою. Кожна деталь, кожна сцена в “Памфірі” ретельно продумані з точки зору змісту, візуальних елементів, метафор та прихованих значень. Після обговорення з режисером, ми дійшли висновку, що саме такий постер ми хочемо створити – деталізований багатьма прихованими мотивами, які глядач знаходить під час вдивляння в плакат та в його метафоричну суть.

    Художник, графічний дизайнер Пьотр Грушинські

    Події стрічки розгортаються на західній Україні напередодні традиційного карнавалу Маланки. Памфір повертається до своєї родини після тривалої відсутності. Безумовна любов сім’ї Памфіра має побічну дію. Коли його син влаштовує підпал в молитовному домі, чоловік змушений відновити зв’язок зі своїм неспокійним минулим. Щоб відплатити за провину сина, Памфір звертає на ризикований шлях із незворотніми наслідками. Ролі у фільмі виконали Олександр Яцентюк, Соломія Кирилова, Станіслав Потяк, Мирослав Маковійчук, Олена Хохлаткіна, Іван Шаран.

    На мою думку, існує дві візитівки фільму, перша – це постер, друга – трейлер. І після їх перегляду глядач приймає для себе рішення, дивитись це кіно чи ні. Концепція нашого постеру на перший погляд проста – ми бачимо головного героя, а все, що позаду, неначе  орнамент. На тлі ви бачите нерозбірливі силуети, але якщо уважно придивитись – це осмислені зображення тих елементів чи персонажів, які увійшли в картину. Для мене в постері важливим є момент цього вдивляння. Ми дуже довго шукали плакатиста. І таки знайшли Пьотра Грушинські у Польщі, який є неймовірно вдумливим і тим, хто уважно вдивляється у суть речей. Йому вдалось вловити багато тих моментів, які передають суть персонажів, картини в цілому і закодувати певний меседж, адже процес створення постера – це момент створення картини на основі іншої картини.

    Режисер Дмитро Сухолиткий-Собчук

    “Памфір” створений у копродукції України, Франції, Польщі та Чилі. Виробництво фільму здійснила компанія BOSONFILM спільно з Les Films D’Ici, MADANTS, Quijote та у партнерстві з Mainstream pictures. Продюсери проєкту – Олександра Костіна, Євгенія Яцута, Лора Бріан, Клаудія Смея, Богна Шевчик, Артем Колюбаєв, Альона Тимошенко та Жанкарло Насі.

    Розробка проєкту здійснювалась за підтримки Українського Культурного Фонду. Над сценарієм режисер працював у резиденції Каннського міжнародного кінофестивалю Cinéfondation Residence. Також проєкт став учасником двох найвпливовіших сценарних майстерень – TorinoFilmLab (Script&Pitch) та Midpoint Intensive.

    Стрічку створено за підтримки Державного агентства України з питань кіно. Створення фільму підтримано також Польським Інститутом Кіно (PISF), швейцарським фондом Visions Sud Est, фондом Hubert Bals Fund, французьким національним центром кіно CNC Aide aux cínemas du monde, міжнародним фондом Goteborg Film Fund та Чернівецькою обласною державною адміністрацією.

    Український реліз фільму запланований на 2022 рік.

  • Держкіно продовжує відстоювати необхідність скасування показів російського кіно в програмах 75-го Каннського кінофестивалю

    Держкіно продовжує відстоювати необхідність скасування показів російського кіно в програмах 75-го Каннського кінофестивалю

    Держкіно продовжує відстоювати необхідність скасування нині, – під час війни росії проти України, – показів російського кіно в програмах 75-го Каннського кінофестивалю.

    Вчора на цю тему відбулась онлайн-зустріч представників Держкіно, Міністерства закордонних справ України та Каннського кінофестивалю. Учасниками зустрічі були Генеральний секретар Каннського кінофестивалю Франсуа Дерусо, радник Посольства України у Франції Вікторія Гуленко, генеральний директор директорату публічної дипломатії та комунікацій МЗС України Ірина Боровець та Голова Держкіно Марина Кудерчук.

    Марина Кудерчук нагадала присутнім, що Держкіно неодноразово зверталося до Каннського кінофестивалю та Міністерства культури Франції стосовно неприпустимості участі у кінофестивалі зараз, під час війни, розв’язаної росією проти України, російського аудіовізуального контенту, та озвучувало наше прохання скасувати покази фільмів виробництва російської федерації.

    В останньому листі-відповіді президента Каннського кінофестивалю П’єра Лескюра позиція Канн щодо присутності у конкурсі фільму російського режисера Кирила Сєрєбреннікова була означена так:

    (..) Кирил Сєрєбренніков завжди відкрито висловлювався проти нинішньої російської влади, вже був тричі обраний у Каннах у минулому, і не мав можливості відвідати фестиваль, оскільки перебував під домашнім арештом у своїй країні. На початку війни він назавжди залишив Росію, оселився в Берліні й у ЗМІ викривав злочини свого уряду. Тому ми не можемо вважати, що він представляє Росію, або що він бере участь у поширенні російської пропаганди, навпаки.

    У відповідь на це Марина Кудерчук попросила учасників зустрічі пам’ятати про м’яку силу культури й неприпустимість виходу на червону доріжку такого авторитетного фестивалю представника країни, яка просто в цей момент вбиває дітей та жінок і руйнує майбутнє нашої держави та європейську безпеку загалом. Позицію Держкіно підтримала представниця МЗС України Ірина Боровець та зауважила, що участь у одному заході двох країн, які знаходяться у стані війни, є неприпустимою.

    Генеральний секретар Каннського кінофестивалю Франсуа Дерусо підтвердив, що вони зі свого боку безумовно розуміють та підтримують Україну та готові й надалі допомагати в межах своїх можливостей.

    Отже, ми продовжимо тиск на спільноту та донесення до фестивалю нашої позиції: серед заходів, що будуть організовані в Каннах Українським павільйоном, є запланована на 19 травня презентація від української делегації “Cancelling Russian Culture: Cinema as an Instrument of Russian Propaganda and War”.