Два місяці назад Державне агентство України з питань кіно видало наказ про реорганізацію ДП “Національний центр Олександра Довженка”.
Це рішення викликало обурення культурної спільноти, а петиція до Кабміну з вимогою скасувати його набрала 25219 підписів. Втім відповідь уряду була позбавлена будь-яких емоційних забарвлень. В Кабміні зазначили, що Законом України “Про кінематографію” визначено, що кіноматеріали мають зберігатися в окремій спеціалізованій установі — Державному фонді фільмів України, який є закладом культури, що провадить архівну та науково-дослідницьку діяльність. Натомість Центр не є архівною установою щодо забезпечення обліку і зберігання архівних документів, використання відомостей, що в них містяться, та формування Національного архівного фонду і/або здійснення управління, науково-дослідної та інформаційної діяльності у сфері архівної справи і діловодства. Тож реорганізація Довженку Центру триває. Щоб з’ясувати, на який подальший розвиток ситуації можна сподіватись, “Українські Новини” поспілкувались з очільницею Держкіно Мариною Кудерчук.
Пані Марино, рішення Держкіно про реорганізацію Довженко Центру викликало обурення культурної спільноти насамперед через те, що всі очікували на якийсь апокаліпсис з цього приводу – розрив відносин з міжнародною федерацією кіноархівів, фізичне знищення самих плівок та скорочення (звільнення) фахових спеціалістів. Що з цього справдилось на сьогоднішній день?
Перелічені Вами негативні наслідки, які чомусь мали виникнути після реорганізації державного підприємства “Національний центр Олександра Довженка” (далі – Центр), на сьогоднішній день, очевидно, не знайшли свого підтвердження.
Якщо говорити мовою фактів, а не припущень, то відповідно до наказу Держкіно “Про реорганізацію державного підприємства “Національний центр Олександра Довженка” та передачу повноважень до державної установи “Науковий центр кінематографії України” від 5 серпня 2022 року № 100 Центр Довженка був реорганізований:
1) шляхом виділу з утворенням окремої (самостійної) юридичної особи державного підприємства “Українська анімаційна студія” (далі – Студія Анімації);
2) шляхом виділу та передачі повноважень щодо архівування комплектів вихідних матеріалів фільмів, вихідних матеріалів фільму, створених за рахунок коштів Державного бюджету України, а також фільмокопій фільмів, створених в Україні за рахунок коштів юридичних осіб приватної форми власності та фізичних осіб до державної установи “Науковий центр кінематографії України” (далі – НЦКУ).
Далі мушу звернутись до юридичної термінології, але це також важливо для розуміння поточної ситуації навколо Довженка Центру. Відповідно до ч. 1 ст. 109 Цивільного кодексу України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов’язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Іншими словами при виділенні не може йтись про будь-яку ліквідацію чи припинення юридичної особи (в нашому випадку – Центру), як про те говорилось у ЗМІ. Насправді зі складу ДЦ лише виділяється нове соціальне утворення, яке наділяється правами юридичної особи.
І звичайно, що ніякого припинення співпраці з міжнародними організаціями фактично не відбулося, власне як і скорочення (звільнення) фахових спеціалістів.
І все ж, будь-ласка, уточніть нинішню ситуацію зі збереженням кіноархіву. Відомо, що була пропозиція перенесення його до державного архіву Пшеничного, тому що в них сховища більш безпечні, бо знаходяться під землею. Також зараз в Києві відбуваються часті відключення електроенергії, чи не впливає все це на цілісність фонду?
Відповідь на це питання, мабуть, слід почати з кінця. Відразу усіх заспокою, що відключення електроенергії в Києві жодним чином не впливає на цілісність фонду, адже наразі здійснюються всі необхідні заходи для зберігання фізичної цілісності кіноплівок.
Інша справа, що сам Центр Довженка ніколи не мав статусу ані національного кіноархіву, ані архіву взагалі. Більше того, його кіноархівна колекція до сьогодення так і не була внесена до складу Національного архівного фонду України. Тобто виникає питання юридичної визначеності зберігання кіноплівок у неналежній установі. Єдиним державним кіноархівом в Україні наразі є Центральний державний кінофотофоноархів України ім. Г.С. Пшеничного (ЦДКФФА Пшеничного), в якому зберігається майже 20 000 найменувань українських кінофільмів. Свого часу Держкіно звернулось до ЦДКФФА Пшеничного для перенесення кіноархіву. Проте, як з’ясувалось після спільної зустрічі між Держкіно, Центром Довженко та ЦДКФФА Пшеничного, перенести таку кількість кіноархіву до приміщень центрального кінофотофоноархіву неможливо через брак вільних місць.
Тож, вірогідно, що про фізичне переміщення кіноархіву найближчим часом не йтиметься. Натомість, Державне агентство України з питань кіно вже ініціювало проведення (спільно з усіма зацікавленими органами) експертної оцінки існуючих музейних архівних цінностей Довженка Центру. Як наслідок — можна буде говорити про віднесення Центру до архівних установ відповідно до вимог чинного законодавства.
Іншими словами, фонд поки що продовжує зберігатись в приміщенні Довженка Центру на Васильківській. Але як ви тоді прокоментуєте інформацію про нещодавню приватизацію приміщень Центру? Чи пов’язано це з результатів аудиту Центру?
Насправді Ви торкнулись двох різних питань, хоч і тісно переплетених між собою.
Щодо приватизації, ми дали Фонду згоду на її проведення. Але з державної власності вибули приміщення, які не мають жодного відношення ані до центральної будівлі на Васильківській, яка власне і асоціюється у митців з Центром, ані до приміщень, де зберігаються кіноплівки.
Процес відбувався наступним чином. До Держкіно звернувся Фонд державного майна України щодо приватизації об’єктів державної власності — нежитлових будинків: корпусу №2-б загальною площею 3137 кв. м. та корпусу №2 загальною площею 5927 кв. м. Держкіно, яке, як і кожен українець, зацікавлене в забезпеченні оборони держави в умовах військової агресії російської федерації проти України, не заперечувало щодо приватизації вказаних приміщень з метою збільшення бюджету України. Інші ж приміщення Центру Довженко будуть функціонувати відповідно до Статуту та у звичайному режимі.
А що стосується результатів аудиту, про який ви зазначили, то вони виявилися досить невтішними.
Так, на сьогодні Центр фактично не працює (виробництво кількох десятків фільмокопій є меншим за 0,01% від усіх виробничих потужностей). Взагалі варто зауважити, що кінокопіювальне виробництво в сучасному ринковому середовищі вже не може бути не лише прибутковим, а взагалі працювати просто через те, що цифрові технології швидко завоювали Україну. Для розуміння – більше 80% існуючих кінозалів і 100% нових кінозалів обладнані лише цифровими проекторами. Можна навіть говорити про те, що Центр банально не виконує свою статутну діяльність, а натомість займається лише тим, що здає 90% державних приміщень в оренду, від чого власне і отримує дохід (хоч за Статутом є неприбутковим підприємством).
На превеликий жаль, Центр Довженка став одним з наглядних прикладів ірраціонального менеджменту, в тому числі в частині управління об’єктами державної власності. Є підозра, що за такої “ефективної” діяльності Центр майже доведено до банкрутства. Зокрема, незважаючи на отримання Центром доходів, які мали б витрачатися на забезпечення виконання статутних завдань, та на значне фінансування з бюджету (щороку близько 8 млн. грн.) – Центр все одно був і залишається збитковим.
Замість того, щоб в складних умовах війни популяризувати україномовні кінокартини, в.о. генерального директора Центру Олена Гончарук займається приховуванням своїх нераціональних дій з управління Центром. Наприклад, упродовж останніх двох років Центром витрачено близько півмільйона гривень на претензійно-позовну роботу. При цьому більшість судових рішень ухвалено не на користь Центру. Також, ймовірно, з метою приховування неефективності управління Центром керівницею було приховано (не відображено у звітності) збитки від «діяльності» у 2021 році. Натомість вже тричі у 2022 році (востаннє у серпні 2022 року) Центр за державні кошти проводить незаконну переоцінку приміщень, які перебувають на балансі держпідприємства, з метою збільшення їх вартості. Є підстави припускати, що таке штучне збільшення вартості будівель зроблено з метою створення видимості прибутковості Центру та приховування реальних збитків.
Чому я весь час кажу “можливо”, “є підозри”, “припускаю”? А все має своє пояснення – за останніх півроку жодні розпорядження органу управління (Держкіно) щодо ефективності управління Центром не виконані, а документи на запити Держкіно, у тому числі щодо проведення переоцінки майна, умисно не надаються через проведення переоцінки майна з порушенням законодавства. Така собі принципова робота не “заради”, а “супротив”…
Чи не означає все це, що Довженко Центр наразі потребує досвідченого кризового менеджера. Взагалі, які плани у Держкіно щодо керівництва центром? Чи є розуміння, коли і за яких умов буде проведений новий конкурс з обрання очільника і власне ДЦ, і Укранімації та НЦКУ відповідно?
Так чи інакше, але на даний час Центром керує виконувач обов’язків генерального директора Олена Гончарук. Свого часу вона була визнана переможцем конкурсу на посаду Генерального директора, який проводився Міністерством культури та інформаційної політики України ще у квітні 2021 року. Однак тоді МКІП не підписав контракт з О. Гончарук у передбачений законодавством двомісячний термін, чим було знівельовано результати проведеного конкурсу.
На сьогодні Держкіно направлено до Міністерства юстиції України для реєстрації Положення про порядок організації та проведення конкурсу на посаду керівника державного закладу культури (підприємства, установи, організації) у сфері кінематографії, що належить до сфери управління Державного агентства України з питань кіно. Це Положення стосується усіх державних закладів культури, що перебувають в управлінні Держкіно. Відразу після реєстрації наказу Держкіно та набрання ним чинності будуть оголошені конкурсні відбори усіх керівників державних підприємств, які перебувають у сфері управління Держкіно.
Таким чином поки важко спрогнозувати точний час проведення конкурсів на посаду керівників і Довженка Центру, і Укранімації, і НЦКУ. Втім, гіпотетично, це може бути кінець 2022 року, або початок 2023 року.
До того часу, наприклад, що стосується Довженка Центру, в ДП буде тимчасово призначено іншого виконувача обов’язків керівника Центру — підкреслю, саме на час до завершення конкурсного відбору на посаду Генерального директора Центру. Вбачаємо це правильною дією, особливо з огляду, як я вже зазначала раніше, на нераціональне використання бюджетних коштів, нерентабельність Центру, руйнацію нерухомого майна, нерозуміння цього наявною виконувачкою обов’язків керівника, ігнорування нею вимог законодавства, правомірних вимог органу управління тощо. Натомість завданнями нового — за вашим влучним визначенням “кризового менеджера” – тимчасово призначеного керівника Центру буде повний та об’єктивний аналіз фінансово-господарської діяльності ДП, виправлення виявлених перевіркою органу управління порушень, встановлення інших фактичних обставин справи та надання пропозицій щодо можливих шляхів покращення діяльності Центру.
З огляду на нове майбутнє керівництво, чи не слід вже поставити крапку й у питанні невизначеного статусу Довженка Центру – який наразі, за вашими словами, не є ані архівною установою, ані музеєм, ані науковою установою. Чи буде Центр продовжувати бути неприбутковою організацією? Те ж саме питання і щодо Укранімації та Національного центру кінематографії?
Не погоджусь з вами у тому, що Центр наразі перебуває у невизначеному статусі. Відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 03 червня 2020 року №1879, Центр є неприбутковим підприємством – закладом культури. Але дійсно, при цьому він ніколи не мав статусу ані національного кіноархіву, ані архіву взагалі, а його кіноархівна колекція до сьогодення так і не була внесена до складу Національного архівного фонду України. З цього приводу Державним агентством України з питань кіно вже вносяться зміни до Статуту Центру з метою забезпечення отримання Центром прибутку. До того ж, повноваження Довженко Центру не будуть обмежуватись лише архівуванням комплектів вихідних матеріалів фільмів – вся музейна колекція Центру після реорганізації також залишається в ньому.
Наразі Центр є єдиним державним підприємством у сфері кінематографії, якому щорічно надається фінансова підтримка з державного бюджету відповідно до Переліку закладів культури і мистецтва, які утримуються або яким надається фінансова підтримка з державного бюджету, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року № 1557 у розмірі 7607000 грн. У зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України пріоритетним напрямком бюджетного фінансування є оборона нашої держави, а тому у 2023 році не планується фінансування державних підприємств, які перебувають у сфері управління Держкіно.
Щодо діяльності Студії Анімації та НЦКУ – наразі здійснюються заходи з метою внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, розробки Статутів відповідних установ, затвердження відповідних стратегічних планів розвитку, призначення керівників та працівників ввірених підприємств тощо.
Очевидно, що культурну сферу не завжди доцільно вимірювати лише з точки зору фінансових показників. З вашої точки зору, чи постраждала репутація Держкіно чи української кінематографії як такої в результаті всіх цих скандалів, петицій тощо. Як на це реагують наші партнери за кордоном?
У Держкіно відсутня інформація про те, що репутація української кінематографії постраждала. Більше того, ми не розуміємо, чому висвітлення наказу, яким встановлено виділ юридичної особи та передача функцій щодо архівування, викликало таке обурення у працівників Центру Довженко. Адже Держкіно діяв і продовжує діяти виключно в межах власної компетенції та відповідно до законодавства.
Обговорення питання реорганізації ДП “Національний центр Олександра Довженка” почалося ще задовго до війни в країні, в той час коли Центр ще перебував у сфері управління МКІП. Статутом Центру встановлено, що Фільмофонд є державною власністю і переданий Центру на зберігання. Колекція фільмів та інших кіноматеріалів Фільмофонду не входить до складу майна, яке відображається у самостійному балансі центру. Отже Центр є лише зберігачем фільмофонду, а не самим Фільмофондом та архівною установою, створеною для цього. Додатково нагадаю, що ще 23 березня 2017 року були внесені зміни до Закону України «Про кінематографію», де було визначено, що кіноматеріали мають зберігатися в окремій спеціалізованій установі – Державному фонді фільмів України. Тобто ми лише займались тим, що проводили заходи для приведення діяльності Центру та відповідних нормативно-правових актів до вимог чинного законодавства України.
Щодо реагування партнерів за кордоном, то так, до Держкіно надходили листи від партнерів, зокрема й від Міжнародної федерації кіноархівів, з проханням пояснити необхідність визначення іншої установи зберігачем кіноархіву, про відповідність законодавству України такого рішення, про вірогідність знищення кіноархіву чи про звільнення працівників Довженко Центру тощо. Це сталося через те, що представниками Центру й іншими зацікавленими у спотворенні громадської думки щодо діяльності Держкіно та роз’єднанні української кіноспільноти, була надана перекручена інформація, яка не відповідає дійсності. Після отримання від Держкіно достовірних відомостей щодо подальшого розвитку Фонду державних фільмів, питання щодо знищення кіноархіву у представників міжнародних організацій не виникають.
І власне, на завершення, реагуючи на ваші слова щодо “спотворення громадської думки”, чи не слід Держкіно підвищити стандарти комунікації з митцями? І чи є наразі потреба (або радше – після війни) зробити більш відкритою діяльність та інформацію щодо планів роботи Держкіно?
Насправді, діяльність Державного агентства України з питань кіно завжди була, залишається та буде відкритою.
На офіційному сайті Держкіно висвітлюються всі актуальні новини щодо діяльності сфери кінематографії, зокрема оприлюднюються Плани діяльності апарату Держкіно та відповідні звіти. Більш того, оприлюднені телефонний довідник та Графік особистого прийому громадян Держкіно, наявна можливість складання та спрямування до Держкіно листа. Всі листи, які надходять до апарату Держкіно, розглядаються відповідно до вимог чинного законодавства.
Також при Держкіно функціонує Громадська Рада, яка приймає участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері кінематографії. Окрім цього, продовжує функціонування Рада з державної підтримки кінематографії, яка приймає рішення щодо надання державної підтримки суб’єктам кінематографії, а апарат Держкіно забезпечує проведення нею засідань.
Тому скажу так: Держкіно зацікавлене у співпраці з кіноспільнотою та завжди йде на контакт з тими, хто цього дійсно бажає та прагне.
Оригінал публікації.
