Пандемія вплинула на український кінематограф скороченням державного бюджету на підтримку галузі, збитками кінотеатрів, перенесеними прем’єрами фільмів та зірваними знімальними графіками. Про вихід української кіноіндустрії з кризи Голова Держкіно Марина Кудерчук поговорила з Йод.media. Оригінал публікації
Державне агентство України з питань кіно знаходиться у Києві поряд з виставковими залами Мистецького Арсеналу та будівлею Українського культурного фонду.
Вони всі стоять, можна сказати, в одному великому дворі.
Держкіно займає офіс на четвертому поверсі того ж будинку, де є офіси інших культурних установ столиці, про що стає відомо з об’яви на дверях чорного ходу (…).
– Я прийшла працювати в кінотеатр Довженка в 2017 році. Це дуже красива будівля, монументальна, з рідкісного бежевого мармуру, споруда 1962 року. Але, на жаль, за всі ці роки глобальний ремонт був лише у залах, а фойє, як побудували, так і стояло – з радянськими чеканками, які атмосферно тиснули.
Хотілося все це оновити, але грошей вічно бракувало – комунальне підприємство. І тоді виникла ідея: запропонувати запорізьким дизайнерам і художникам флешмоб. Ми купили рулон полотна, порізали його на шість картин і тиждень художники працювали. Потім ми зробили виставку, щоби привернути увагу людей. Роботи художників залишилися в кінотеатрі.
Євгенія Шагоян брала участь у флешмобі. Вона пише картини, розмальовує будинки, кафе. Одного разу Женя готувала виставку в стилі абстракціонізму і хотіла виставляти цю картину, але потім у неї змінилися плани, вона зібрала свої пейзажні роботи для виставки, а цю картину завезла мені.
Запитала, чи можна вона побуде в мене на зберіганні. Минув певний час, Женя приїжджає в гості і каже: “Повісь її на стіну. Тепер вона твоя”. Відтоді картина їздить за мною. З кінотеатру в держадміністрацію, тепер у Держкіно. Вона мене радує, я відчуваю, що вона моя.
– Це вода зображена?
– Так, тала вершина.
– Посада голови Держкіно – для вас вершина?
– Це та вершина, зізнаюся вам, яку я не дуже хотіла.
– Чого хочеться?
– Напевно, комфортно працювати. Я багато років у сфері держуправління. Для мене керувати Держкіно або працювати на іншій посаді в сфері держуправління – схожі роботи.
– Чула, ви хотіли відкрити школу кінематографістів. Це – вершина?
– Не просто хотіла, а й хочу. У мене немає поняття вершин, у мене є здорові амбіції, тому бажати якісь певні посади – це не про мене. У Держкіно у мене є можливість займатися тим, що подобається. Наприклад, агентство зараз повністю діджиталізується. Це полегшує роботу і співробітникам, і продакшенами.
Ми запустили новий сайт, допрацьовуємо його англійську версію, щоби було зручно працювати з іноземними партнерами. Це нам потрібно, оскільки є думка створити експертну раду при Держкіно з іноземних продюсерів і режисерів. Також в Україні є хороші копродукційні фільми, відповідно сайт Держкіно має бути зручним для іноземних партнерів.
Для мене важливий комфорт співробітників. Коли люди ходять на роботу з радістю, вони готові працювати із самовіддачею.
Мрія з кіношколою з’явилася під час роботи в кінотеатрі. Ми подавалися на гранти, конкурси, але не проходили. Але потім на місцевому рівні нам допомогли, і ми зробили школу для підлітків. Наші випускники вигравали конкурси. Для когось з них цей досвід, можливо, стане фундаментом для майбутньої професії.
Зараз мені хочеться, щоб щось подібне з’явилося при Держкіно. Напевно, не стільки кіношкола, для цього є вищі навчальні заклади, а скоріше курси підвищення кваліфікації. Щоби було місце, де могли збиратися дебютанти, професіонали, іноземні партнери. Щоби був майданчик обміну досвідом та креативними ідеями, з можливістю познайомитися.
– Хто може увійти до ради міжнародних експертів?
– Насамперед ті, хто вже працював з Україною – продюсери та режисери. Але ми відкриті для будь-якого спілкування. Будь-який досвід – корисний.
– Рада з державної підтримки кінематографії на засіданні 8 травня затвердила розподіл бюджетних коштів, які були скорочені до 450 мільйонів гривень. Згідно з рішенням, на виробництво та розповсюдження фільмів, окрім серіалів, сумарно витратять 308 мільйонів. Скажіть, уся ця сума піде на створення нових проєктів або з неї будуть погашені зобов’язання перед переможцями попередніх пітчингів?
– У цю суму закладені зобов’язання минулих років. І на жаль, вони складають більшу частину – 219,8 мільйона гривень. На створення нових фільмів залишається обсяг фінансування в 88,3 мільйона гривень.
Здебільшого на фінансування чекають переможці попередніх – 11 і 12 – пітчингів. З ними уклали договори наприкінці минулого року, але фінансування йде на цей рік. Відповідно у людей був запланований знімальний процес цього року. Єдине, що перше півріччя у нас випало через карантин, тому ті, хто планував фільмування на весну або на початок літа, можливо, перенесуть його на 2021 рік і сума трошки зменшиться. Зараз якраз працюємо над цим.
Ми спільно з експертами відправляємо запити в усі продакшени, щоб скорегувати періоди фільмування та фінансування.
– Якщо на виробництво нових фільмів залишається 88 мільйонів, то скільки проєктів можливо профінансувати?
– Невдовзі буде засідання Ради з держпідтримки кінематографії. До цього моменту ми проаналізуємо, яка точно сума піде на погашення боргових зобов’язань, і залежно від цього будуть прописані обмеження щодо сум. Наприклад, на короткий метр закладуть стільки-то, на повний метр стільки-то.
На сьогоднішній момент до участі в 13-му конкурсі допущено 176 кінопроєктів, з них 62 – повний метр і 114 – короткий метр (фільми-дебюти). Триває перший етап конкурсного відбору – експерти оцінюють оригінальність ідеї, актуальність теми, драматургічну якість сценарію, соціальну важливість проєкту, потім відбудеться пітчинг.
Можливо, ми розуміємо, що на напрямок дебюти-короткометражки буде встановлено обмеження в 10 мільйонів.
Один проєкт зможе отримати мільйон-півтора. От і рахуйте, скільки буде знято. Близько 7 проєктів. Але, з іншого боку, краще менше та якісніше. Ми ж за якість боремося, а не за кількість.
Хочу підкреслити: навіть в умовах секвестру бюджету через боротьбу з пандемією нові фільми будуть профінансовані.
– У напрямку “серіали” також є боргові зобов’язання?
– Пітчинг серіалів відбувається уперше, тому тут немає боргів. На серіали попередньо буде виділено 60 мільйонів гривень за умови 50% покриття витрат. Переваги отримають ко-продукційні проєкти, оскільки там будуть додаткові кошти для здійснення задуму.
Наприклад, якщо бюджет фільму становить 100 мільйонів, а у нас обмеження по 10-20 мільйонів на один проєкт, і припустімо, продакшен не знає, де взяти решту коштів, то відповідно їм 10 мільйонів ні туди ні сюди.
– У затвердженому кошторисі зазначено, що на фінансування фестивалів заклали 43 мільйони гривень, раніше було 70. Хіба масові заходи не йдуть в онлайн, наприклад, Одеський кінофестиваль заявив про це.
– Держкіно пропонувало залишити фінансування цієї секції на рівні 20 мільйонів, щоби більше виділити коштів на виробництво фільмів, а не на масові заходи, які зараз трохи не на часі.
І ці 20 мільйонів витратити в більшості своїй на промокампанії, щоб хоча б у великих містах робити хороші презентації з телебаченням, журналістами, запрошувати центри молоді. Але Рада з держпідтримки кінематографіі ухвалила таке рішення, оскільки є норма Закону України “Про державну підтримку кінематографії”, що передбачає гарантоване фінансування певних статей на рівні 12%. У законі все прописано, кому цікаво, можуть ознайомитися.
Паспорт ще не підписаний. Він поданий у Мінкульт і Мінфін. Чекаємо підписання.
– Можливий варіант перегляду?
– У профільний комітет парламенту направлено пропозицію відстрочити виконання норми про гарантоване фінансування у зв’язку з пандемією та секвестром бюджету. Якщо таке рішення буде ухвалено, Рада з підтримки кінематографії буде збиратися та перерозподіляти кошти на інші напрямки державної підтримки.
Я все ж таки більше за те, що зараз потрібно максимально підтримати виробників кіно.
– Чи буде надано фінансову підтримку кінотеатрам, які не працюють через карантин?
– Бюджетом Держкіно це не передбачено. Але в першому читанні ухвалено закон про підтримку культури, можливо цей закон розв’яже проблему.
Держкіно зі свого боку планує підтримати кінотеатри під час виходу з кризи шляхом промоакцій: проведення презентацій фільмів, творчих зустрічей, створення проєкту “Кінотеатр просто неба”, коли всі охочі можуть дивитися кіно на свіжому повітрі, на відстані півтора метра.
– Коли, на вашу думку, потрібно відкривати кінотеатри?
– Плавний вихід з карантину потрібно починати в липні. Деякі пропонують перенести на осінь, аргументуючи тим, що влітку немає великих релізів. У якості підтримки кінотеатрів ми пропонуємо почати працювати влітку, показуючи українські фільми. Ми зустрічалися з директорами кінотеатрів і розмовляли, що нехай це буде другий прокат, десь пільгові прокати, але потрібно поступово виходити.
Люди засиділися вдома, скучили за культурними заходами і не думаю, що багато хто цього літа поїде за кордон.
У нас готується зустріч з представниками МОЗ, щоб розробити рекомендації для розсадження у залі, правила входу та перебування в кінотеатрі. Подивимося, як виходять з карантину кінотеатри в інших країнах. Можливо, зробимо обмежене наповнення залів, але все-таки будемо плавно виходити, а восени буде повний вихід.
– Що з цього приводу думають дистриб’ютори?
– Ми зустрічалися з ними. Вони готові. Наприклад, Film-UA, Сергій Созановський, запропонував свої фільми дати безкоштовно в прокат у якості підтримки кінотеатрів, інші продакшени готові зробити це на пільгових умовах. Вони – за, але у директорів великих кінотеатрів є суперечливий момент.
Якщо невеликі кінотеатри кажуть: “Ми згодні”, то мережеві вважають, що виходити потрібно у вересні, коли будуть великі прем’єри. Їх зупиняє те, що їм потрібно сплачувати оренду у торговельних центрах. Без великих проєктів вони ризикують не зібрати достатньо коштів.
– Раніше в Держкіно була така секція фінансування, як ігрові та неігрові тематичні фільми – патріотичні. Зараз ця секція об’єднана з іншими напрямками, чому зроблений такий крок?
– Окремою секцією, як ви говорите, фінансування патріотичного кіно відбувалося іншим державним закладом – Міністерством культури України. Там була програма “патріотичного кіно”, цей відбір і фінансування відбувався без участі Агентства.
Держкіно в деяких конкурсних відборах оголошувало тематичні сесії, які могли бути віднесені до патріотичного кіно. Наприклад, “Про героїзм воїнів, які брали участь у захисті України”, “До 100-річчя проголошення Української Народної Республіки (2017 рік)”, “До 100-річчя Бою під Крутами (2018 рік)” та інші.
Я все чекала, хто на це зверне увагу. Річ у тім, що в законі не прописано, що ця секція має бути винесена в паспорті окремо. В законі є положення про підтримку ігрового кіно, документального, просвітницького і так далі. Тому не зовсім справедливо давати привілеї фільмам якогось певного напряму, а іншим – ні.
Я вважаю, якщо фільм якісний – військового або якогось іншого напрямку, то він обов’язково пройде в загальному рейтингу.
Інакше, коли ми комусь даємо привілей, то зрештою можемо вибирати не з кращих фільмів, а з того, що є.
Патріотичне кіно не обов’язково має бути про війну. Це може бути біографія людини, яка надихає, мотивує молодь.
Читайте повний текст інтерв’ю Марини Кудерчук виданню Йод.media
